«СВО» та царство земне: чи потрібна вірянам православна імперія?

РПЦ підтримує війну в Україні, сподіваючись на відродження православної імперії? Фото: СПЖ

У РПЦ кажуть, що мета війни в Україні – це побудова православної імперії, а солдати РФ воюють на стороні добра. Але чи потрібне православним своє царство на землі?

Віряни Української Православної Церкви після нападу Росії опинилися в дуже складному становищі. Вторгнення РФ запустило небувалу хвилю ненависті та насильства з боку ПЦУ та суспільства. Адже українців довгі роки переконували, що УПЦ – це та сама Руська Церква, а тому її парафіяни несуть повну відповідальність за дії РФ та Путіна. Олії у вогонь підлила і повна підтримка війни керівництвом РПЦ.

Сергій Думенко користується ситуацією та захоплює храми УПЦ сотнями.

З іншого боку, після Собору в Феофанії Українська Православна Церква стала об'єктом критики та нападок з боку деяких сил у Руській Церкві. Її Собор називають розкольницьким, кажуть, що УПЦ тепер нібито безблагодатна, і там не можна причащатися. Православні українці не почули від РПЦ жодної заяви співчуття їхнім жертвам та втратам. А деякі ієрархи після Собору навіть стали коментувати гоніння на УПЦ із відвертою зловтіхою. Екзарх Африки митрополит Леонід підтримав мера Косова на Івано-Франківщині, який пригрозив депортувати вірян у РФ на Далекий Схід чи Арктику. Архієрей написав, що Собор УПЦ «неканонічний і марний», об єпископів УПЦ влада витирає ноги, а вихід для віруючих українців – в еміграції до Росії.

Незважаючи на переслідування, парафіяни УПЦ люблять свою Батьківщину і нікуди їхати не збираються. У ЗСУ воюють сини та родичі священників, десятки тисяч парафіян. Що ж робити українським вірянам, коли з одного боку їхніх братів та синів убивають на фронті, а з іншого – ПЦУшники, уніати та влада відбирає їхні храми?

Відомий московський священник і блогер Андрій Ткачов, у якого мільйони шанувальників у РПЦ, запитує: «Ну, а справді, що робити православному українцю?». І відповідає: «Молитися за перемогу російської зброї».

Тобто в РПЦ пропонують українцям заплющити очі на тисячі загиблих та поранених, на свої знищені будинки, зруйновані сім'ї та стати зрадниками своєї Батьківщини. Але заради чого?

Українці мають стати частиною імперії?

У РПЦ кажуть, що українці – це вороги, що мають бути розгромлені.

Протоієрей Андрій Ткачов: «Ми вирішили відкласти метафізичні суперечки про первинність духу та матерії, доки ворог не буде розгромлений». Війна в Україні для РПЦ, виявляється, Велика Вітчизняна.

Протоієрей Андрій Ткачов: «Велика вітчизняна спеціальна операція багато зрушила зі своїх місць». Але чому в Руській Церкві таке ставлення до війни, в якій вбивають їхніх одновірців? У чому її велич та цінність?

Московський священник Артемій Володимиров вважає, що насправді метою РФ є не лише Україна, а всі країни колишнього СРСР: «Ця операція в Україні має глобальний характер. Росія, як завжди, звільняє світ від фашизму. Сподіватимемося, що до нас найближчим часом приєднається Молдова, Казахстан, Україна нещасна, на підході Грузія, яка відмовилася брати участь у санкціях. А що буде з Прибалтикою – самі можете здогадатися».

А Ткачов роз'яснює думку о. Артемія: Росія за допомогою зброї будує на цих територіях нову імперію, причому імперію православну: «Нас чекають царські топоніми, імперія відроджується, дітлахи, не червона імперія, а двоголова, орлина, православна, справжня».

О. Андрій упевнений, що ідеологічним стрижнем цієї імперії має стати православ'я: «Добре б нам мати таку віру, щоб вона зайшла у соціальне та політичне життя та сформувала його. Оскільки Христос царює над усіма, і ми віримо в Нього, то якщо ми дамо цій вірі увійти в усі пори нашого суспільства, ми будемо справжньою монархією. Ми потребуємо монархії, оскільки душа просить у нас православного царя. І тоді все вишикується у натуральну природну структуру. З цією демократією фігня якась відбувається».

Тобто о. Андрій вважає, що війна в Україні – це крок до якоїсь вищої метафізичної мети – відродження православної імперії на чолі з православним монархом. Відповідно, Руська Церква у цій імперії має стати державотворчою конфесією.

Тому під війну за імперію підводиться богословське обґрунтування. Воно просте, але зрозуміле кожному: солдати РФ воюють на боці добра, а їхні противники, українці, – на боці зла.

О. Олександр Полозник, клірик головного храму ЗС РФ: «Іконочки, які будуть передані нашим воїнам, що беруть участь у СВО, будуть їм давати великі сили у просуванні та, звичайно ж, у боротьбі з цим злом, яке ми можемо спостерігати».

Патріарх Кирил, відвідуючи поранених бійців РФ у Красногорську, заявив, що боротьба добра зі злом проходить і по державних кордонах, солдати РФ в Україні воюють на боці добра і тому мають Божественну підтримку. Більше того, Патріарх називає цих солдатів «у певному сенсі подвижниками»: «Хотів би подякувати вам усім за те, що ви, захищаючи Батьківщину, не побоялися страху бути вбитим чи пораненим, а виконували свій військовий обов'язок. Ось у певному сенсі ви всі подвижники. Ви не злякалися страху, ви не втекли. Дай Бог, щоб Господь у відповідь на цю вашу жертву у відповідь на спасіння народу свого дав вам все те, що потрібно для вашого життя».

Навряд чи жителі зруйнованих міст та сіл під Києвом погодяться з Патріархом, що солдати Росії рятували там свій народ. Але навіть не в цьому річ. Чи кожен солдат, який убиває за інтереси своєї держави, – це подвижник, який має Божественну підтримку? А якщо він не православний? А якщо взагалі не християнин?

Російські мусульмани хочуть ісламську імперію?

Глава парламенту Чечні Магомед Даудов: «Наші брати насамперед захищають іслам, вони захищають цінності, вони захищають велич Всевишнього. З початку СВО з Чеченської республіки за покликом серця справжні патріоти Росії, як брати, як справжні моджахеди, як воїни Аллаха, як патріоти Росії зустрілися тут. Ахмат сила, Аллаху акбар!

Даудов каже, що для його солдатів бійня в Україні – це джихад, тобто священна війна проти невірних. І якщо Путін накаже, то вони дійдуть до Берліна. Тобто мусульмани Росії готові будувати свою російську імперію, тільки явно не православну. І звичайні факти кажуть, що шансів у них на це не менше, ніж у РПЦ.

У Росії понад 25 мільйонів мусульман та їх кількість динамічно зростає через високу народжуваність. В ісламі майже немає так званих «віруючих у душі», переважна частина регулярно молиться та відвідує богослужіння.

У 2022 році на свято Курбан-Байраму у московські мечеті прийшло понад 260 тисяч мусульман. Водночас Різдво в московських храмах відзначало лише 150 тисяч вірян РПЦ. І це в столиці православної держави! Статистики кажуть, що практикуючих віруючих мусульман у РФ вже зараз більше, ніж православних. А з роками цей розрив лише збільшуватиметься.

Верховний муфтій Росії Талгат Таджуддін, як і Патріарх Кирил, теж повністю підтримує війну в Україні. Тому зовсім не факт, що влада РФ у найближчій перспективі робитиме ставку на Православ'я, а не іслам.

Але чи варто Православній Церкві взагалі боротися з мусульманами за симпатії влади? Адже бійня в Україні ніяка не священна, не велика і не вітчизняна, це не битва добра зі злом. Це звичайна війна однієї держави проти іншої за свої державні інтереси. Війна, яких в історії людства було сотні та тисячі. І навіть якщо її мета – справді імперія. Чи варто через неї підтримувати та пропагувати смерть та страждання? Українцям жодна російська імперія точно не потрібна. А чи потрібна вона православним росіянам?

Адже 2000 років тому євреї теж чекали на Христа насамперед як земного царя, який поставить їх царювати над усіма народами світу. Жителі Єрусалиму зустрічали Спасителя саме як того, хто позбавить їх римського полону і піднесе над іншими націями. А коли усвідомили, що цього не буде, віддали Його на смерть.

Чи міг Христос збудувати Своє царство на землі? Безперечно. Але Він ясно сказав нам: «Моє Царство не із світу цього… Моє Царство не звідси» (Ів. 18:36). То чому ж ми не чуємо ці слова?

Християнам не потрібні імперії та монархії – рано чи пізно всі вони руйнуються. Зник Рим, зникла Візантія. Зникне й Росія, й Україна, і США, й інші країни. Справжнє наше царство не тут. Воно там, де наш істинний Цар – у Небесному Єрусалимі.

А тут, на землі, боротьба між добром та злом проходить у нашому серці, а не між державами. У Царстві Небесному не буде триколорів та тризубців, не буде нациків та орків. Там буде лише одна нація. Нація тих, хто виконав слова Христа: «По тому дізнаються всі, що ви Мої учні, якщо матимете любов між собою».

А у нас є ця любов?

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Слова голови Держетнополітики про утиск прав вірян УПЦ – це:
перегляд позиції влади щодо Церкви
24%
її приватна думка
53%
важко відповісти
23%
Усього опитано: 179

Архів

Система Orphus