Реакція Фанара на хрещення дітей содомітів

На Фанарі відреагували на "ЛГБТ-хрещення" архієпископа Елпідофора. Фото: СПЖ

Фанар відреагував на хрещення архієпископом Елпідофором дітей содомітів. Ця реакція була неофіційною, але дуже показовою.

9 липня 2022 р. глава Архієпископії Константинопольського патріархату в США архієпископ Елпідофор здійснив хрещення дітей гомосексуальної пари. Докладно про цю подію можна прочитати у статті «Що для Православ'я означає хрещення дітей із "родини" содомітів?». У ній було висловлено припущення, що це дійство вчинено архієпископом Елпідофором зовсім не випадково, а з метою відкриття горезвісного вікна Овертона. Суть його в даному випадку в бажанні легалізувати в Православ'ї гей-шлюби та права представників ЛГБТ.

І ось 25 липня 2022 р. один із провідних фанарських богословів архідиякон Іоанн Хрисавгіс опублікував на ресурсі «Religion News Service» статтю, в якій якщо не відчинив вікно Овертона навстіж, то зробив у ньому пристойну щілину. Ну а поки кілька слів про автора та його медіамайданчик.

Що таке Religion News Service

Стаття Іоанна Хрисавгіса була опублікована на американському ресурсі новин «Служба новин релігії» (Religion News Service – RNS). Згідно з інформацією, розміщеною на сайті цієї організації, RNS – це незалежне, некомерційне джерело глобальних новин про релігію, духовність, культуру та етику, засноване в 1934 році і яке є одним із найбільших новинних релігійних агентств у світі.

Скріншот сайту religionnews.com

У квітні 2015 р. Католицька інформаційна агенція (CNA) повідомила про те, що RNS отримала грант у розмірі 120 000 доларів від Фонду Arcus, правозахисної організації, одним із напрямків діяльності якої є захист прав ЛГБТ. Заявлена ​​мета гранту була такою: «Найняти та озброїти лідерів та захисників ЛГБТ для протидії неприйняттю та антагонізму у традиційно консервативних християнських церквах». Тодішній головний редактор RNS Кевін Екстром заявив, що цей грант не вплинув на редакційну політику RNS, а заявлена ​​мета гранту – це внутрішня кухня Фонду Arcus, яка нікого більше не стосується.

Хто такий Іоанн Хрисавгіс

Іоанн Хрісавгіс є дияконом Американської Архієпископії Фанара, радником патріарха Варфоломія з питань навколишнього середовища, почесним доктором Свято-Володимирської духовної семінарії (США), почесним професором богослов'я в Сіднейському коледжі теології (Австралія). У 2012 р. патріарх Варфоломій надав йому титул «архідиякона Вселенського Престолу». Іоанн Хрисавгіс – один із найбільш наближених до патріарха Варфоломія грецьких церковних діячів. Під час підготовки Критського Собору 2016 р., який Константинопольський патріархат наполегливо називає «всеправославним», Іоанн Хрисавгіс був секретарем П'ятої Передсоборної Наради у Шамбезі, а також співробітником секретаріату Зборів Предстоятелів Помісних Православних Церков у Шамбезі. Саме він був «обличчям» Собору для зовнішнього світу, опублікувавши серію відеороликів про хід та підсумки його роботи.

На одному з його творів слід зупинитись докладніше.

Книга про патріарха Варфоломія

Це книга, видана зокрема українською та російською мовами під назвою: «Варфоломій: Апостольська місія. Пророче бачення».

Книга Хрисавгіса «Варфоломій: Апостольська місія. Пророче бачення». Фото: Видавництво «Дух і літера»

У цій книзі показові два моменти: по-перше, особи, думка яких про патріарха Варфоломія наводиться для його характеристики. Це:

  • папа Франциск;
  • папа на спокої Бенедикт XVI;
  • рабін Девід Розен, директор відділу міжрелігійних справ Американського єврейського комітету;
  • Роуен Вільямс, колишній Архієпископ Кентерберійський (Англіканська церква);
  • Джо Байден, віцепрезидент США (на момент написання книги);
  • Ел Гор, колишній віцепрезидент США;
  • Джейн Гудолл, послиня миру ООН;
  • Джордж Стефанопулос, головний ведучий ABC News (США).

Жодного авторитетного православного ієрарха, жодного відомого православного богослова, жодного шанованого православного духівника! Тільки представники інших конфесій, політики та медіа-персони.

А по-друге, це те, як характеризується патріарх Варфоломій у книзі. Він постає перед нами прихильником екуменізму та послідовним борцем за екологію. Ось деякі заголовки розділів книги:

  • «Тендітна мозаїка. Будівельник мостів у мінливому світі»,
  • «Широко розкрите серце. Адвокат екуменізму в християнському світі»,
  • «Культура спілкування. Далекоглядний посередник православної єдності»,
  • «Зелений Патріарх».

У принципі, все це чітко визначає постать патріарха Варфоломія. Глава Фанара займається «православною єдністю» на чолі із самим собою, просуває екуменізм у його найширших і найглибших формах і дбає про захист навколишнього середовища. Нагадаємо, у назві книги заявлено про «апостольську місію» Варфоломія та його «пророче бачення».

Просто для довідки, цитата про те, для чого Господь Ісус Христос посилав у світ апостолів: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь​​​​​» (Мф. 28:19,20).

Розбір статті Іоанна Хрисавгіса

Перш ніж розпочати аналіз статті Іоанна Хрисавгіса на захист прав ЛГБТ, слід зазначити, що, по-перше, близькість автора до глави Фанара припускає, що стаття не могла бути опублікована без його згоди, принаймні мовчазної чи передбачуваної. А по-друге, цю статтю, опубліковану спочатку на ресурсі «Religion News Service», одразу ж перепостила одна з рупорів Константинопольської патріархії агенція «Світло Фанара» (fosfanariou.gr) під промовистою назвою «Архієпископ Елпідофор відповів Елладській Церкві», що свідчить, що Фанар загалом солідаризується з ідеями, викладеними у статті.

Тепер, власне, сама стаття.

Вона побудована на свідомій маніпуляції та заміні понять. Раніше ми писали, що хрещення архієпископом Елпідофором дітей гей-пари від сурогатної матері може бути свідомою дією щодо впровадження содомітської ідеології до Православ'я. І хрещення дітей для цього було обрано невипадково. Адже в будь-якому випадку можна сказати, що невинні немовлята ні до чого, що вони не відповідають за вчинки батьків і позбавляти їх таїнства Хрещення на підставі належності одностатевої «родини» неприпустимо. Можна також поміркувати, що хрещені немовлята у разі смерті прямо потрапляють до раю і тільки заради цього вже варто було їх назвати і так далі. Саме так і представляє справу Іоанн Хрисавгіс: «Не повинно бути розбіжностей щодо хрещення, на яке мають право всі діти. Чому ж тоді дії Елпідофора викликали такі суперечки та звинувачення?»

Все це дуже схоже на підміну понять. Щоб переконатися в цьому, наведемо таку фразу: «Те, що сталося, було просто черговим хрещенням, але за цим було те, з чим останнім часом знайомий кожен у світі віри: ще один епізод культурних воєн». Це про хвилю обурення діями архієпископа Елпідофора з боку грецьких ієрархів та громадськості. Однак те, що Іоанн Хрисавгіс називає «епізодом культурних воєн», насправді є боротьбою за моральне вчення Церкви, за чистоту віровчення та моральності. Ось і є підміна понять: подати суто релігійну проблему як питання культури чи традицій.

Іоанн Хрисавгіс стверджує, що «Православна Церква відірвана від реальності та світу й живе у своїй власній бульбашці», оскільки не лише не визнає прав ЛГБТ, а й взагалі відмовляється дискутувати на цю тему. Однак, з чого починати дискусію з питання, вирішеного у Святому Письмі з усією категоричністю. «Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь. Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові» (Рим. 1:25-27). В іншому місці апостол Павло однозначно каже, що ні пасивні, ні активні гомосексуалісти Царства Божого не вспадкують (1Кор. 6:9). Цитат із явним осудом содомії як смертного гріха можна наводити ще дуже багато. Про що Церква може дискутувати?

Але незважаючи на це, один із провідних богословів Фанара запитує: «Чи ми боїмося визнати власний дискомфорт чи збентеження під час обговорення сексуальних принципів чи практик?». А потім слідує заклик: «Може, настав час для відвертої розмови про секс і ґендер у Церкві?».

Заклики до «відвертої розмови про секс і ґендер у Церкві» робляться не для того, щоб Церква вкотре підтвердила, що смертний гріх є смертним гріхом, а для перегляду церковного вчення та визнання содомії «нормою» для християн.

І знову ми бачимо підміну понять, адже подібні заклики до «відвертої розмови про секс і ґендер у Церкві» робляться не для того, щоб Церква вкотре підтвердила, що смертний гріх є смертним гріхом, а для перегляду церковного вчення та визнання содомії «нормою» для християн.

У своїй статті Іоанн Хрисавгіс ставить нібито риторичні запитання про те, як би Христос ставився до сучасних питань про гендер і гомосексуальність: «Що б зробив Ісус? Кого засудив би Ісус і як Ісус поправив би когось? Кого вітав би Ісус і яку поведінку чекав би Ісус?» І це також свідома маніпуляція, адже Христос не тільки не засуджував людей, а й сам про себе свідчив: «Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ​​​​​​» (Ів. 12:47).

Любителі висловлювати толерантне ставлення до содомітів (у тому числі й Іоанн Хрисавгіс) часто наводять як приклад випадок, коли до Христа була приведена жінка, взята в перелюбі. Господь тоді сказав: «Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!» (Ів. 8:7). Тобто Христос не засудив цю жінку, а отже, за логікою таких любителів толерантності, і ми не повинні засуджувати содомітів. Однак свідомо чи ні, але вони «забувають» слова, які потім Христос сказав тій самій жінці: «Іди собі, але більш не гріши!» (Ів. 8:11).

Тобто те, що Господь не засудив жінку, не реабілітувало сам гріх перелюбу, не зробило його допустимим чи менш гріховним. Якби ті, хто підтримує представників ЛГБТ, змогли б їм сказати, як Христос: «ідіть собі і надалі не чиніть гріха содомії», то це і була б справжнісінька християнська любов до грішників. Але таких слів ми чомусь не чуємо. А чуємо, по суті, протилежне: «Ідіть і займайтеся, чим займалися, а ми богословськи обґрунтуємо, що це допустимо».

Якби ті, хто підтримує представників ЛГБТ, змогли б їм сказати, як Христос: «ідіть і надалі не чиніть гріха содомії», то це і була б справжнісінька християнська любов до грішників.

Наприкінці статті Іоанн Хрисавгіс посилається на два документи, які, на його думку, висловлюють толерантне ставлення до содомії: «Я знаю два серйозні тексти, які наважуються розглядати гомосексуальність у поважній та пастирській манері. Перший – «Лист православних єпископів Німеччини до молоді про любов, сексуальність і шлюб», підписаний митрополитом Німецьким Августином у 2017 році в якості голови від імені Конференції православних єпископів у Німеччині. Другий – документ під назвою «За життя світу: до соціального духу Православної церкви» (2020 р.), офіційно ініційований патріархом Варфоломієм та схвалений Вселенським патріархатом».

«Лист православних єпископів Німеччини до молоді про любов, сексуальність і шлюб», опублікований у грудні 2017 р., згадує, що «у Святому Письмі, як у Старому, так і Новому Завітах, ми знаходимо висловлювання проти гомосексуальності».

При цьому в «Листі» також міститься свідома або несвідома маніпуляція: «Питання щодо людей з гомосексуальною орієнтацією, які поки що лишаються без відповіді, мають вирішуватися в рамках душпастирства, такі люди повинні тактовно керуватися Церквою. Бо всі люди створені за образом Божим, тому повагу, яка відповідає образу Божому в людині, слід надавати всім людям» .

По-перше, питання про гомосексуальність не «залишаються поки що без відповіді». Відповідь ця дана у Святому Письмі, як уже говорилося вище. А по-друге, тезу про пошану образу Божого в содомітах можна зрозуміти так, що нібито цей образ поширюється на цю саму содомію, тоді як все відбувається з точністю до навпаки – гріх є оскверненням образу Божого.

Що ж до другого згаданого документа «За життя світу: до соціального духу Православної церкви» (2020 р.), то у темі содомії він також є вкрай неоднозначним.

Цитата: «Багато соціально-політичних дискусій у світі присвячено різним вимогам і потребам гетеросексуальних, гомосексуальних, бісексуальних та інших сексуальних «ідентичностей». Простий психофізіологічний факт у тому, що природа індивідуального сексуального потягу у питаннях – це слідство приватного вибору; значною мірою багато схильностей і прагнень плоті і серця приходять у світ разом з нами... Усі християни повинні завжди шукати один в одному образ і подобу Божу і протистояти всім формам дискримінації щодо своїх ближніх, незалежно від їхньої сексуальної орієнтації».

Тут, по суті, стверджується, що діти можуть народжуватись гомо- та бісексуалами і не можна їх за це дискримінувати, а шукати в них образ Божий. Наскільки це відповідає позиції Святого Письма та святоотцівській літературі? Кожен може відповісти сам. Нагадаємо, цей документ ініційований патріархом Варфоломієм та висловлює офіційну позицію Константинопольського патріархату.

Якщо ж характеризувати загалом статтю Іоанна Хрисавгіса, вона фактично закликає переглянути вчення Церкви про содомію.

Заява Святої Гори Афон

Проте ми бачимо сьогодні й інші заяви представників Церкви щодо гомосексуалізму. 28 липня 2022 р. агентство «Віма Ортодоксія» опублікувало заяву Священного Кіноту Святої Гори Афон, викликану зокрема і подією хрещення дітей гей-пари. У ній, зокрема, йдеться: «Явно неприродньо Євангельському вченню та православній етиці допускати розуміння того, що "одностатева пара" може вважатися сім'єю та визнавати право усиновлення дітей, оскільки будь-яка така форма усиновлення або їх прийому суперечить Євангельському вченню, людській природі, а також звичаям і традиціям нашого народу, і водночас порушує елементарні права безневинних беззахисних людей, які не мають можливості вибрати нормальне сімейне середовище».

Ось приклад справжнього пастирського ставлення до гріха та грішників, де все називається своїми іменами і не робиться без двозначних формулювань.

Про засідання Синоду Константинопольського патріархату

21 та 22 липня 2022 р. проходило засідання Священного Синоду Константинопольського патріархату, на якому розбиралися проблеми та скандали в Американській Архієпископії, у тому числі хрещення архієпископом Елпідофором дітей содомітів.

Агентство «Тhe National Herald» повідомило про це в наступних словах: «Вселенський Патріарх Варфоломій під час засідання Священного Синоду <…> отримав від синодальних ієрархів величезну кількість зауважень, побоювань, викриттів і скарг на свавілля та дії Архієпископа Елпідофора, які поставили Вселенський Патріархат і особисто Патріарха у скрутне становище».

Ці скарги стосувалися спроб архієпископа Елпідофора переробити під себе Статут Американської Архієпископії, зробити хіротонію клірика, позбавленого сану в іншій Помісній Церкві, та інших моментів. Взагалі, з приводу нинішнього глави Американської Архієпископії було казано наступне: «Ієрарх, який добре знається на церковних справах в Америці, розповів Синоду, що багато священників не хочуть Елпідофора, але бояться висловлюватися, тому що ризикують піддатися гонінням і діям, які вплинуть на добробут їхніх родин».

Про обговорення на Священному Синоді Фанара хрещення архієпископом Елпідофором дітей гей-пари «The National Herald» повідомив: «Була дискусія про те, що сталося з хрещенням, здійсненим у Гліфаді, передмісті Афін, що призвело до офіційної скарги митрополита Антонія Гліфадського, яка була передана на офіційному каналі Священного Синоду Елладської Церкви на адресу Фанара з проханням надати додаткову інформацію».

Патріарх Варфоломій про архієпископа Елпідофора: «Ми не можемо змінювати архієпископів в Америці кожні три роки».

Тобто, на засіданні Священного Синоду Константинопольського патріархату члени цього органу практично одностайно висловилися проти архієпископа Елпідофора і розкритикували його дії. Однак патріарх Варфоломій, незважаючи на це, таки підтримав свого ставленика. Цитата з публікації The National Herald: «Незважаючи на думку членів Синоду, Патріарх проігнорував це питання і не дозволив нічого про нього включити в комюніке, даючи зрозуміти, що він прикриває та підтримує архієпископа Елпідофора. Повідомляється, що патріарх сказав, що "ми не можемо змінювати архієпископів в Америці кожні три роки"».

Висновки

По-перше, цілком очевидно, що у Константинопольському патріархаті існує гей-лобі (ієрархи та богослови), що виступає за зміну церковного вчення та визнання прав ЛГБТ.

По-друге, у цьому гей-лобі саме зараз вирішили спробувати легалізувати свої погляди. Можна припустити, що це пов'язано з тим, що боротьба прихильників ЛГБТ та традиційної моралі зараз загострилася як у різних християнських конфесіях (католицизмі та англіканській церкві), так і в політичній сфері: одним із пунктів протистояння республіканців та демократів у США якраз і є питання прав ЛГБТ. Відповідно Фанар, який орієнтується переважно на демократичну партію США, не може не підтримати демократичну повістку, навіть незважаючи на те, що вона явно суперечить Святому Письму. Не варто також забувати, що архієпископ Елпідофор відкрито виступає за демократичну партію, а патріарх Варфоломій є давнім другом Президента США Джо Байдена.

По-третє, результат боротьби за визнання содомії хоча б у рамках Константинопольського патріархату ще не зрозумілий. З одного боку, останнє засідання Священного Синоду продемонструвало практично одноголосне неприйняття дій архієпископа Елпідофора, а з іншого – те саме засідання показало, наскільки твердо патріарх Варфоломій покриває та підтримує нинішнього главу Архієпископії США. Таку ж підтримку йому надають провідні американські політики та впливові представники грецької діаспори у США. Однак у самій Американській Архієпископії його, м'яко кажучи, не підтримують. І неприйняття особистості Елпідофора говоритиме на користь неприйняття та спроб просування прав ЛГБТ, які він робить.

Ризикнемо припустити, що легалізація содомії все ж таки не пройде навіть у ліберальному Константинопольському патріархаті. Це, як-то кажуть, уже «too much» для Православ'я.

І останнє. Навіть сама поява в Константинопольському патріархаті дискусії про зміну церковного вчення про содомію в угоду громадській думці – ще один аргумент, що ця церковна структура давно ступила на слизький шлях. І це зайвий доказ, що розрив Українською Православною Церквою євхаристичного спілкування із Фанаром був правильним рішенням.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Система Orphus