Зазим'я: історія однієї зради від учасника «діалогу» з ПЦУ

С. Думенко приймає до своєї структури колишнього клірика Воскресенського собору в Зазим'ї А. Слинька. Фото: СПЖ

Один з учасників «софійської» зустрічі з ПЦУ підсидів свого настоятеля і вступив в угоду з владою щодо переведення храму до Думенка. Як до цього ставитися?

19 липня 2022 року Сергій Думенко прийняв у своїй резиденції представників «релігійної громади» Воскресенського храму УПЦ села Зазим'я Броварського району, яка нібито перейшла до ПЦУ.

Ця зустріч примітна одразу двома особливостями. По-перше, під виглядом церковної громади Думенка відвідали представники влади Зазим'я – голова ОТГ Віталій Крупенко та керуюча справами Ольга Лисянська. По-друге, заборонений у служінні протоієрей Анатолій Слинько, який їх супроводжував, – учасник нещодавньої зустрічі в Софії з «діалогу» між священниками УПЦ та членами ПЦУ. Тільки запросила його влада до Софії як клірика УПЦ, а тепер він раптово став членом ПЦУ. Як це відбувалося і до чого тут «софійська» зустріч ми й поговоримо.

Як все починалося

Воскресенський храм у Зазим'ї має давню історію, йому вже 157 років. За радянських часів церкву намагалися знищити більшовики – її закривали, підпалювали, переробляли під зерносховище. Але за часів Другої світової храм відкрили, там відновилися богослужіння, які не припинялися донині. Останні 30 років настоятелем Воскресенської церкви є протоієрей Олександр Генераленко, другим священником служив Анатолій Слинько. У 2015 році тут святкували 150-річний ювілей храму, приїжджав Блаженніший Онуфрій. На літургії зібралася величезна кількість парафіян. Обидва священники отримали з рук Предстоятеля церковні нагороди.

Ну а на початку 2019 року, після отримання Томосу, в територіальній громаді, куди входить і Зазим'я, почало «штормити». В сільраді сусіднього села Погреби провели збори села, які ухвалили перевести храм до ПЦУ. В Мережі розлетілося відео з Успенського храму, де активісти ПЦУ під час молебню вірян УПЦ голосно скандували «Ганьба» та співали гімн. В результаті влада громаду УПЦ перереєструвала на ПЦУ, храм відібрали, відібрали й церковний будинок, де проводили заняття недільної школи.

Зараз віряни будують для себе новий храм, замість захопленого.

Весь наступний час у регіоні зберігалась крихка конфесійна рівновага. Але з початком війни все змінилося. Місцева влада стала масово оголошувати про «заборону» УПЦ і проводити фейкові збори із переведення до ПЦУ. Дійшло до того, що митрополит Бориспільський і Броварський Антоній був змушений звернутися з відкритим листом до Президента України із проханням втрутитися у ситуацію:

«Ініціаторами проведення зборів щодо "переходу" релігійних громад часто виступають голови ОТГ, мери міст, старости сіл та представники місцевої територіальної оборони. При цьому думка членів релігійної громади не враховується, голосують за перехід люди, які не мають ніякого відношення до релігійної громади. Відбувається пряме втручання представників органів державної влади та місцевого самоврядування в діяльність релігійних громад Бориспільської єпархії УПЦ».

Не став винятком і храм у Зазим'ї. З початку весни сюди почав навідуватись голова ОТГ Віталій Крупенко з наполегливими проханнями перейти до ПЦУ.

Глава Зазимської ОТГ Віталій Крупенко на зборах церковної громади УПЦ с. Зазим'я, 15.05.2022. Фото: Фейсбук А. Слинька

Громада навіть змушена була 15 травня провести свої збори, за підсумками яких було прийнято заяву. Основна її теза наступна: «У разі, якщо протягом місяця органами управління УПЦ: Синодом УПЦ, Собором єпископів УПЦ, Собором УПЦ не буде проголошено і не буде закріплено у статутних документах незалежності УПЦ від РПЦ, порушити питання переходу релігійної громади Воскресіння Христового Бориспільської єпархії Зазим'я Броварського району Київської області до іншої православної юрисдикції». За проголосувало 64 людини, проти – 9.

Текст заяви опублікував на своїй сторінці у Фейсбук о. Анатолій Слинько. Там же він зробив дуже важливу ремарку, що у зборах можуть брати участь «виключно ЧЛЕНИ РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ» (стилістика автора, – Ред.). Він уточнив, що, згідно зі статутом релігійної громади, там можуть бути присутні лише ті, хто «визнають обов'язковість Статуту про управління УПЦ, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідуються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля… Тому очевидно, що права голосу на зборах позбавляються атеїсти, католики, протестанти, представники інших віросповідань й ті, хто не приймає участі в житті парафії  і не відвідує богослужіння. Крапка».

Як ми знаємо, 27 травня був проведений Собор УПЦ, на якому було оголошено про повну незалежність від РПЦ. Здавалося б, питання закрите, «умови» виконані і парафія продовжує своє життя в УПЦ. Тим більше, що о. Анатолій прокоментував рішення Собору так: «Маленька перемога з великими добрими наслідками для майбутнього України. УПЦ прийняла рішення без оглядки на Москву».

Але місцева влада не залишила громаду у спокої. Керуюча справами Зазимської ОТГ продовжувала навідуватися до храму, тиснути на настоятеля о. Олександра Генераленка та вимагати переходу до ПЦУ. 27 червня Ольга Лисянська пред'явила настоятелю претензію, що він у своїй проповіді не сказав ані слова про війну, і почала вимагати провести 17 липня збори про перехід. Цікаво, що того дня о. Анатолій Слинько хоч і повторив слова, що у зборах можуть брати участь лише члени релігійної громади, які регулярно відвідують богослужіння та причащаються, але зробив це вже із застереженнями. Мовляв, регулярність – питання «спірне», і преподобна Марія Єгипетська причащалася лише двічі у житті. Тоді ж він повідомив, що йому «нелегко бути між двома вогнями» і багато парафіян не поділяють його позицію. Що він тоді мав на увазі стало зрозуміло трохи згодом.

Настоятельство як ціна зради

10 липня релігійна громада провела свої законні збори у храмі, на яких підтвердила вірність УПЦ. За проголосувало 55 людей, проти – 0. Протоієрей Анатолій Слинько на цих зборах був, але в голосуванні участі не брав. Натомість він був дуже активним на зборах місцевих жителів, організованих владою 17 липня. Як повідомила у Фейсбук керуюча справами ОТГ Лисянська, на голосування прийшло 800 осіб. Не складно здогадатися, що громадяни, які прийшли, не є членами Воскресенської громади. Просто тому, що на богослужіння туди ходили зазвичай 60-70 чоловік. У єпархії повідомили, що «людей на ці збори почали агітувати приблизно за місяць, розсилалася інформація в соціальних мережах, друкованих ЗМІ, у поштові скриньки кидалися запрошення».

І про це, безперечно, о. Анатолій чудово знав. Але його принципова позиція, що «права голосу на зборах позбавляються ті, хто не приймає участі в житті парафії  і не відвідує богослужіння», раптом зненацька змінилась.

Як зненацька змінилося ставлення до Собору УПЦ. Якщо раніше Собор був «перемогою з великими добрими наслідками», то тепер після нього, виявляється, «нічого не змінилося». А отже – перехід до ПЦУ «є закономірним, послідовним і правильним» і треба «спасати свої душі саме в цій адміністративній структурі».

Чому раптом такий крутий поворот?

Здогадатися не складно. Зміна позиції – це плата за нову посаду. Адже настоятеля о. Олександра, який служив на парафії понад 30 років, на сході 17 липня «звільнили», а на його місце «призначили» Слинька. І вже у новому статусі він заявився разом із керівництвом Зазим'я до Сергія Думенка.

«Благодать Божа там, де є совість»

Анатолій Слинько – учасник широко розрекламованої «міжконфесійної» зустрічі в Софії, яку ініціювали Мінкульт і Держетнополітики 6 липня 2022 року. Організатори запросили туди 9 священників УПЦ і 10 «священників» ПЦУ.

Зустріч, за результатами якої прийняли «Декларацію розуміння», позиціонували як «прагнення низів» до об'єднання і називали першим кроком до діалогу. Але очікуваного ефекту вона не принесла. Митрополит Климент (Вечеря) заявив, що ніхто з учасників благословення на таку зустріч не отримував і перспектив у ній він не бачить. Слинько звинувачує у такому ставленні «погані» церковні ЗМІ (насамперед – СПЖ), через критику яких Декларація «не знайшла підтримки та розуміння у священноначалія УПЦ». Але чи це дійсно так?

Після зустрічі в Софії А. Слинько написав у Фейсбук: «Пункт 9 постанови Собору УПЦ від 27 травня проголошує необхідність діалогу з ПЦУ ("навіть у таких кризових обставинах Собор не втрачає надії на відновлення діалогу"). Що можна оцінювати як благословення до діалогу».

Однак у Рішеннях Собору чітко сказано, що діалог можливий лише за виконання ПЦУ трьох умов:

  • припинення захоплень,
  • усвідомлення ПЦУ неповноцінності свого статусу,
  • вирішення проблеми відсутності хіротоній у її єпископів.

Оскільки у Думенка робити це на той час відмовилися, то ніякого «благословення до діалогу» немає і бути не може. О. Анатолій Слинько просто відверто збрехав.

А оскільки через 3 дні після «софійської» зустрічі він фактично не брав участі у зборах своєї церковної громади, можна припустити, що в Софію він приїхав уже знаючи, що невдовзі «переведе» храм до ПЦУ, потіснить свого настоятеля та займе його місце.

Заборонений у служінні священник Анатолій Слинько. Фото: Фейсбук Слинька

У «пояснювальному» відео, де він аргументує зраду Церкви, о. Анатолій мимоволі говорить цілком правильні слова: «Церква Христова в Зазим'ї одна. Благодать Божа насправді перебуває там, де є справедливість, де є совість».

І Церква Христова дійсно одна – і в Зазим'ї, і в Україні, і в світі. І вона там, де люди не брешуть, не змінюють свої принципи заради кар'єрного зростання, не підсиджують і не зраджують свого настоятеля, не зраджують свого Предстоятеля. А Благодать Божа там, де є справедливість і де є совість.

Ну а «софійська» група, що ратує за контакти з ПЦУ, і так досить маргінальна, отримала серйозний репутаційний удар. Цілком імовірно, що є там священники, які йшли в Софію з щирим бажанням допомогти подоланню розколу в Україні. Але приклад Анатолія Слинька показав, що шлях ігнорування рішень своєї Церкви ні до чого доброго привести не може.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Слова голови Держетнополітики про утиск прав вірян УПЦ – це:
перегляд позиції влади щодо Церкви
24%
її приватна думка
56%
важко відповісти
20%
Усього опитано: 152

Архів

Система Orphus