«Тонка» гра Ватикана: політика і релігія

Папа Франциск має намір відвідати Москву та Київ. Фото: СПЖ

Папа заявив про бажання приїхати до Києва та Москви, одночасно з Ватикана звучать доволі суперечливі заяви. Яку гру веде Ватикан? Пробуємо розібратися.

4 липня 2022 р. агентство REUTERS опублікувало інтерв'ю з папою Франциском, у якому він, поряд з іншими питаннями, торкнувся теми своєї поїздки до Києва та Москви. Нагадаємо, ця тема виникала в середині березня 2022 р., тобто приблизно за три тижні після початку війни. Тоді папа доручив кардиналу П'єтро Пароліну організувати поїздку до Москви. «Потім я попросив кардинала Пароліна після двадцяти днів війни передати Путіну повідомлення, що я готовий поїхати в Москву», – розповів понтифік в інтерв'ю газеті «Corriere Della Sera». Щодо поїздки до Києва він тоді заявив: «До Києва я поки не поїду. Я послав кардинала Майкла Черні та кардинала Конрада Краєвського, які вирушили туди вчетверте. Але я відчуваю, що мені не треба їхати. Спочатку я маю поїхати до Москви, спочатку я маю зустрітися з Путіним».

Навіщо папі візит до України?

У статті «Гавкіт НАТО і критика Патріарха РПЦ: яку гру веде папа навколо України» ми вже розбирали, що можливими мотивами такої поведінки можуть бути, по-перше, використання ізоляції Росії з боку країн Заходу, щоб таки здійснити перший в історії візит папи до Москви, а по-друге, прагнення приїхати до Києва миротворцем, тобто щоб військові та/або дипломатичні успіхи України асоціювалися б з римським понтифіком.

Відповідно, цей візит до України має відбутися саме тоді, коли такі успіхи матимуть місце. І ось зараз папа каже, що може поїхати в Київ після свого візиту до Канади, який відбудеться наприкінці липня 2022 р. «І тепер, можливо, після того, як я повернуся з Канади, можливо, мені вдасться поїхати до України», – сказав він в інтерв'ю REUTERS. Однак понтифік вважає, що, незважаючи на негативне ставлення Москви до ідеї його візиту, йому все ж вдасться приїхати: «Перше, що потрібно зробити, це поїхати в Росію, щоб спробувати чимось допомогти, але я хотів би побувати в обох столицях. <…> Я хотів би поїхати (в Україну, – Ред.), і я хотів спочатку поїхати до Москви. Ми обмінювалися повідомленнями про це, тому що я думав, що якщо російський президент дасть мені маленьке вікно, щоб служити справі миру».

Українське МЗС вже висловило готовність прийняти понтифіка у Києві. «Ми вважаємо, що цей візит посилить роль понтифіка у відновленні миру на українській землі, а також підтримає дух українців, які зазнають невимовних страждань через агресію Росії», – заявив речник МЗС Олег Ніколенко.

Як візит глави Ватикана до України допоможе «у відновленні миру на українській землі»? І що розуміти під цим відновленням миру? Поки що влада України озвучує сценарій відновлення миру, згідно з яким наша країна воєнними методами повертає контроль над українською територією на момент 24 лютого 2022 р., а потім дипломатичними методами – у кордонах 1991 р. Але папа Франциск не привезе нам такий мир точно. А все інше – це в кращому випадку не мир, а перемир'я, а в гіршому – «зрада». Тоді навіщо нашій владі приїзд папи в Україну? Тим більше, що після висловлювань понтифіка, які певною мірою виправдовують вторгнення Росії в Україну, всередині нашої країни ставлення до папи змінилося у гірший бік. Наприклад, один з католицьких єпископів в Україні Віталій Кривицький заявив, що візит папи навряд чи можливий, зокрема через деякі висловлювання понтифіка. «Порівняно з початком конфлікту, частина населення не сприйняла деякі слова папи, які були визнані некоректними», – сказав Кривицький.

Нагадаємо, в офіційній заяві Ватикана від 24 лютого 2022 р. не було засудження військової агресії Росії в Україні та не було заклику її припинити. А в інтерв'ю Corriere della Sera папа заявив, що війну, можливо, спровокував «гавкіт НАТО під дверима Росії».

І ось тепер папа Франциск збирається у серпні відвідати Україну навіть попри те, що йому, мабуть, не вдасться перед цим побувати у Москві. Ми вже говорили, що понтифік приїде до України, коли на полях битв складеться така ситуація, яка змушуватиме сторони сісти за стіл переговорів, а сам папа зможе виглядати миротворцем. І саме у серпні можуть почати вимальовуватися контури такої ситуації. 24 червня 2022 р. очільник ГУР України Кирило Буданов в інтерв'ю агентству ITV News заявив: «Починаючи з серпня, відбуватимуться певні події, які продемонструють світові, що переломний момент починає відбуватися».

Цю думку поділяють провідні військові експерти, як українські, так і багато західних. Якщо у серпні це справді відбудеться, Росія буде серйозно зацікавлена ​​у переговорах. І ось тут папа Франциск зможе спробувати зробити те, чого не вдалося провідним європейським політикам, – виступити посередником між Україною і Росією у можливих переговорах. Звідси і його суперечливі заяви: то на підтримку України, то про нібито вимушені та зрозумілі дії Росії.

Таким чином, папа Франциск хоче здобути імідж миротворця. Крім того, не можна скидати з рахунку й можливість папи вплинути на вирішення конкретних питань, наприклад, експорту українського зерна на зовнішні ринки. Успіх вже в одному цьому питанні значно підвищить престиж папи Франциска, адже відсутність такого експорту загрожує голодом багатьом країнам.

Владі України також є вигода від візиту понтифіка в Україну. Сам візит, незалежно від його результатів, уже створює сприятливу зовнішньополітичну атмосферу. Ватикан у світі має авторитет, і будь-які контакти з ним підвищують престиж держави. Про це не можна забувати і зараз, під час війни, і на майбутнє, коли відновлення України сильно залежатиме від щедрості західних держав і приватних інвесторів. Однак у всіх цих діях папи Франциска є не лише політична складова, а й релігійна.

Релігійна складова

Не забуватимемо, що папа Франциск – це не лише впливова політична фігура, а й глава Католицької церкви. Останнім часом головною точкою докладання його зусиль у релігійній сфері є прагнення до об'єднання у будь-якій формі Православ'я та католицтва. 30 червня 2022 р. на зустрічі з делегацією Фанара у Ватикані папа вкотре заявив, що Константинопольський патріархат і Ватикан ведуть «братерський і плідний діалог та переконано і незворотно віддані шляху до відновлення повного спілкування». При цьому він висловив сподівання, що «теологічний діалог» між Ватиканом і Фанаром розвиватиметься. У червні 2021 р. митрополит Італії та екзарх Південної Європи Константинопольського патріархату Полікарп (Ставропулос) заявив, що рух католиків і православних до повної єдності наближається до завершення. Ці та багато інших заяв папи, патріарха Варфоломія, а також інших представників Ватикана і Фанара свідчать, що керівники цих конфесій хотіли б здійснити об'єднання ще за свого життя. Вже не раз говорилося, що найзручніша дата для цього – 2025 рік, на який припадає 1700-річний ювілей Першого Вселенського Собору.

Ватикан і Фанар, а також їхні українські сателіти УГКЦ і ПЦУ висловлювали намір обкатати об'єднання Православ'я і католицтва в Україні. Візит папи Франциска до України та його спроби виступити миротворцем (знову ж таки, навіть незалежно від результатів) можуть просунути тему з об'єднанням. При цьому ПЦУ виступає у можливому об'єднанні умовно молодшим партнером відносно УГКЦ. І чим більше папа приділятиме уваги Україні, тим нерівноправнішим буде дане партнерство чи об'єднання.

Однак об'єднання з Фанаром – це далеко не об'єднання з усім Православ'ям. Можливо, у Ватикані вважають, що значна частина грецьких Помісних Церков буде змушена піти за Константинопольським патріархатом у нову унію, але як бути з іншими? Адже саме ці інші й становлять більшість православних у світі.

Тому схилення Руської Православної Церкви до співпраці з Ватиканом є першочерговим завданням. Так, поки що воно здається малореальним, але РКЦ рухається до мети послідовно. У 2016 р. папі Франциску довелося йти на значні поступки Патріарху Кирилу під час їхньої зустрічі в Гавані. Нагадаємо, тоді папа Франциск фактично засудив унію як метод об'єднання, що викликало обурення серед українських греко-католиків. Натомість у Гаванській декларації було зафіксовано прагнення до єдності Ватикана і РПЦ. Чи будуть зроблені нові кроки? В РПЦ, певне, їх робити не поспішають.

У такій ситуації Ватикан використовує старий перевірений метод батога і пряника. З одного боку, папа Франциск робить реверанси у бік Патріарха Кирила. Наприклад, 24 травня 2022 р. папа привітав його з днем ​​тезоіменитства, а 14 червня 2022 р. понтифік заявив, що сподівається зустрітися з Патріархом у Казахстані і «поговорити з ним як із пастирем». Це має бути саме та зустріч, яка намічалася на 14 червня 2022 р. в Єрусалимі, але була перенесена на пізніший термін. Тобто папа пропонує Предстоятелю РПЦ позбутися статусу нерукопожатної персони, якого той набув у західному світі через підтримку «СВО».

Однак з іншого боку, у Ватикані звинуватили Патріарха Кирила ні в чому іншому, як у єресі. Про це заявив кардинал Курт Кох, президент Папської ради зі сприяння християнській єдності. Звичайно, чути подібні звинувачення на адресу православного предстоятеля від єретиків (а католики – саме єретики) абсурдно, але сам факт подібних звинувачень не може не насторожувати. Адже він звучить в унісон зі звинуваченням у «єресі руського миру», яке навесні було сформульовано цілою низкою профанаріотських богословів та опубліковано у формі Декларації на сайті Волоської академії богословських досліджень (Греція).

Таким чином, папа Франциск спілкується зараз з Патріархом Кирилом з позиції м'якої сили: або той плідно співпрацює з Ватиканом, або ж Ватикан може посприяти розкручуванню проти нього нової хвилі звинувачень.

Кадрові перестановки в РПЦ

Зовсім нещодавно в РПЦ змінився керівник Відділу зовнішніх церковних зв'язків РПЦ. Колишнього главу ВЗЦЗ митрополита Іларіона (Алфеєва) було призначено керуючим Будапештсько-Угорською єпархією. Причому указ про звільнення не містив звичайного у таких випадках формулювання «із вдячністю за понесені труди», а Будапештсько-Угорська єпархія – це, по суті, заслання. Його наступник, митрополит Антоній (Севрюк), якому лише 37 років, вважається однією із найбільш наближених до Патріарха Кирила осіб. У 2007 р. він почав працювати у ВЗЦС як референт глави Відділу, яким на той час був митрополит Смоленський і Калінінградський Кирил, а після 2009 року став особистим секретарем вже Патріарха Кирила.

Митрополит Іларіон відомий своїми екуменічними настроями. Багато хто в Руській Церкві сподівається, що курс оновленої ВЗЦЗ МП стане набагато консервативнішим. Чи станеться це дійсно – стане зрозуміло в тому числі й зі спілкування РПЦ із Ватиканом, зокрема – навколо можливого візиту папи до Москви.

На закінчення

На тлі всіх цих політично-релігійних пертурбацій позиція Української Православної Церкви стоїть осібно. Можна не сумніватися, що у разі приїзду папи римського до Києва жодних контактів з ним Митрополита Онуфрія не буде. Блаженніший не підтримує екуменічне спілкування, не веде «взаємовигідних» переговорів, не шукає вигод у підкилимних дипломатичних битвах. Його позиція проста: УПЦ не грає в політичні ігри, не виконує забаганки державної влади. Вона несе служіння Церкви Христової на землі і залишається вірною Православ'ю.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Слова голови Держетнополітики про утиск прав вірян УПЦ – це:
перегляд позиції влади щодо Церкви
24%
її приватна думка
53%
важко відповісти
23%
Усього опитано: 182

Архів

Система Orphus