Чи забороняє Двократний Собор не поминати Патріарха

Що говорить Двократний Собор про непоминання патріарха? Фото: СПЖ

Деякі блогери в РПЦ кажуть, що непоминання Патріарха порушує правила Двократного Собору та традиції Церкви, а отже – може бути ознакою розколу. Чи так це?

Одразу після Собору УПЦ 27 травня деякі представники РПЦ заявили, що рішення про відміну поминання імені Патріарха Кирила за богослужіннями в храмах УПЦ – неканонічне, оскільки порушує 15-те правило Двократного Собору. Більше того, апелюючи саме до цього правила, вони почали звинувачувати Українську Православну Церкву у розколі.

Раніше ми вже писали, чи можна вважати непоминання імені Предстоятеля РПЦ розколом. Сьогодні ж докладніше зупинимося на розумінні 15-го правила Двократного Собору, тим більше, що на нього посилався Синод РПЦ у рішеннях від 7 червня. Там «дотримання поминання за богослужіннями Патріарха Московського і всієї Русі» було названо, з посиланням на те саме правило, «канонічною нормою». Крім того, розглянемо ще кілька аргументів, які дають правильне розуміння як традиції Церкви, так і того, як саме слід трактувати 15-те правило Двократного Собору.

Двократний Собор: часи поминання двох патріархів

Історичний період, коли було проведено Двократний Собор, для Церкви (Константинопольської) був досить непривабливим. Патріархи змінювалися кожні кілька років, причому виключно за забаганки імператорів. У 858 році чинний патріарх Ігнатій був скинутий, поставлено Фотія. У 867-му – Фотія скинуто, поставлено Ігнатія. У 880-му – Ігнатія скинуто, патріархом знову став Фотій. Зрештою, у 886 році Фотія було знову скинуто і патріархом призначено 18-річного брата нового імператора Лева VI Стефана, який правив «цілих» 7 років. Втім, повернемось до Собору.

Двократний Помісний Собор Константинопольської Церкви відбувся у травні 861 року під головуванням патріарха Фотія. У ньому брало участь 318 єпископів, включаючи папських легатів. Акти Собору не збереглися, оскільки були спалені прихильниками патріарха Ігнатія у 869-му. Однак сімнадцять правил Двократного Собору входять до складу Книги правил Православної Церкви і, таким чином, є документами її канонічного права.

Власне, сам Собор був скликаний для втихомирення імперії, тому що віруючий народ розділився – одні єпископи, священники та миряни поминали під час богослужінь патріарха Фотія, інші – патріарха Ігнатія. Такий розкол у Церкві спричинив настільки сильну ворожнечу в державі, що, за словами грецького каноніста Зонари, «доходило до меча та вбивств». Власне, через ці заворушення й розпустили першу сесію Собору. Згодом була скликана друга, а Собор, як вважають деякі історики Церкви, з цієї причини отримав назву «Двократний». Зрештою Двократний Собор підтвердив усунення патріарха Ігнатія (нагадаємо, незабаром він знову став патріархом).

15-е правило було прийнято в контексті вже існуючого розколу в Константинопольській Церкві, коли частина церковного народу поминала одного патріарха, частина – іншого.

Таким чином, цікаве нам 15-те правило було прийнято в контексті вже існуючого розколу в Константинопольській Церкві, коли частина церковного народу поминала одного патріарха, частина – іншого, а питання сакральності патріаршого предстоятельства виглядало не цілком очевидним.

Про що говорить 15-те правило Двократного Собору?

Правило 15-те звучить так: «Святий Собор визначив: якщо будь-який пресвітер, єпископ чи митрополит наважиться розірвати спілкування зі своїм патріархом і не буде підносити його ім'я у Божественному таємнодіянні за визначеним і встановленим чином, але, раніше за соборну постанову й остаточне засудження патріарха, вчинить розкол, то потрібно цілком позбавити його всякого ступеня священства, якщо тільки він буде викритий у цьому беззаконні.

Втім, це твердження і визначення стосується тих, які під приводом якихось злочинів відступають від своїх предстоятелів і учиняють розколи, руйнуючи єдність Церкви. Адже ті, хто відмежовується від спілкування зі своїм предстоятелем через якусь єресь, засуджену святими Соборами або отцями (якщо той всенародно проповідує єресь і відкрито навчає її у церквах), не тільки не підлягають встановленій правилами єпитимії за те, що раніше за соборну постанову відмежували себе від спілкування з названим єпископом, але й гідні честі, що належить православним. І дійсно, вони засудили не єпископів, але лжеєпископів і лжевчителів і не розсікли єдність Церкви розколом, але постаралися охоронити Церкву від розколів і поділів».

Знаючи історичний контекст, ми можемо припустити, що такі жорсткі формулювання 15-го правила викликані насамперед ворожнечею та протистояннями того часу, були покликані втихомирити пристрасті та повернути до Константинопольської Церкви мир і порядок. У тому ж історичному контексті варто розглядати 13-те правило, де йдеться про обов'язок дияконів і пресвітерів поминати свого єпископа заради запобігання «безумства розкольників розсікати тіло Христове», а також 14-те правило, яке зобов'язує єпископів поминати митрополитів: «Хай буде скинутий, як тільки буде викритий, що відступив від свого Митрополита і створив розкол».

Проте ворожнеча фотіївців та ігнатіївців пішла, а Правила Собору залишилися. Що вони означають сьогодні?

Згідно з 15-м правилом, розрив з патріархом виражається через:

  • відмежування від спілкування з ним,
  • припинення піднесення його імені «за визначеним і встановленим чином, у Божественному таємнодіянні».

Тут треба наголосити, що «відмежування від спілкування» з патріархом слід розуміти як розрив із ним євхаристичного спілкування. Таким чином, відмова згадувати ім'я патріарха (яку можна вважати розколом) є наслідком або вираженням небажання спільно з патріархом причащатися. Іншими словами, саме непоминання патріарха, якщо не було оголошено про розрив євхаристичного спілкування, розколом не є.

Саме непоминання патріарха, якщо не було оголошено про розрив євхаристичного спілкування, розколом не є.

З іншого боку, відмова від спільної участі в Євхаристії з патріархом, згідно з цим самим 15-м правилом Двократного Собору, може бути обґрунтованою лише у разі:

  • єресі, що відкрито проповідується патріархом,
  • соборного засудження цієї самої єресі.

У наші дні РПЦ та УПЦ відмовилися від євхаристичного спілкування з Церквами, які визнали ПЦУ. Проте та сама Руська Церква ані Фанар, ані інші грецькі Церкви офіційно в єресі не звинувачує. Отже, «відмежуватися від спілкування» можна не лише через єресь. Так, це вже сфера міжцерковних відносин, але Євхаристія ж у нас одна. І якщо дозволенно розірвати євхаристичну єдність не тільки через єресь, то відмовитися від поминання імені Патріарха з інших, крім догматичних, мотивів, можна й поготів. Наприклад, згідно з давньою практикою Помісних Церков.

Практика поминання в інших Церквах

В Елладській, Кіпрській та інших Церквах грецької традиції священник поминає лише правлячого єпископа, а єпископ – Предстоятеля. Така сама «модель» в Румунській і Сербській Церквах. Прихильники обов'язкового поминання вважають, що 15-те правило дозволяє таку практику, оскільки приписує підносити ім'я патріарха «за визначеним і встановленим чином». Тобто, коли у вказаних вище Церквах «встановлений чин» дозволяє не підносити кожному священнику ім'я патріарха, то вони й не підносять. І коли у нас, у РПЦ і УПЦ (а також у грузинів), «чин» інший, отже, треба неухильно дотримувати його.

Але проблема в тому, що грецький текст 15-го правила Двократного Собору говорить, що підносити ім'я патріарха зобов'язані всі. Читаємо: «καὶ μὴ ἀναφέρει τὸ ὄνομα αὐτοῦ, κατὰ τὸ ὡρισμένον καὶ τεταγμένον» («не буде поминати його імені, як то встановлено і визначено»). Очевидно ж, що «встановлення» стосується підношення «імені», а не «чину». Однак, якщо застосувати це правило взагалі до всіх єпископів і священників, а не до тих, кого воно безпосередньо стосується, можна дійти висновку, що Церкви грецької традиції, а також Румунська і Сербська Православна Церкви протягом століть це правило порушують, а усі їхні священники, що поминають лише правлячих єпископів, – розкольники. Зрозуміло, що з такою поставою питання всі ці Церкви не погодяться, бо впевнені, що 15-те правило Двократного Собору не стосується всіх без винятку священників. Кого ж тоді воно стосується і як у такому разі його розуміти?

Що говорять каноністи Церкви про 15-те правило?

Якщо взяти тлумачення цього правила відомими каноністами, такими як Зонара і Вальсамон, то їх можна звести до тези, що відступати від спілкування з патріархом можна тільки у випадку, якщо той проповідує єресь. Зонара стверджує, що правило говорить «про тих саме, які під приводом якихось звинувачень відступають від своїх предстоятелів і розривають єдність Церкви, коли, наприклад, звинувачують у блуді, чи святотатстві, чи рукоположенні за гроші, чи в чомусь подібному» .

Вальсамон пише, що «все це буває тоді, коли хтось, з приводу тієї чи іншої обвинувальної справи, сам по собі засудить свого єпископа і відокремиться від нього, і таким чином розірве церковну єдність».

Іншими словами, вони обидва кажуть, що не можна розривати спілкування з патріархом не з догматичної причини, але мовчать про те, чи зобов'язує це правило УСІХ священників Церкви поминати ім'я патріарха.

Відповідь це питання знаходимо в іншого каноніста, преподобного Никодима Святогорця.

Пояснюючи 15-те правило Двократного Собору, він пише: «Той пресвітер, єпископ чи митрополит, який розірве спілкування зі своїм патріархом і не буде за звичаєм поминати його ім'я (власне, тут йдеться тільки про митрополита, тому що пресвітер поминає свого єпископа, а єпископ – митрополита), перш ніж пред'явить свої звинувачення проти нього на Соборі і патріарх буде соборно засуджений, має бути цілком вивержений: єпископ і митрополит позбавляються права звершувати архієрейське служіння, а пресвітер – будь-яке священнодіяння. Однак так має бути в тому випадку, якщо пресвітери відокремлюються від своїх єпископів, єпископи від митрополитів, а митрополити від патріархів через такі злочини, як блуд, святотатство тощо».

Отже, згідно з преподобним Никодимом, це правило говорить «тільки» про митрополита, який відмовляється поминати ім'я патріарха раніше соборного суду над ним і при цьому звинувачує його в злочинах, що не стосуються єресі. Нас у цьому тлумаченні цікавить порядок поминання, зазначений преподобним Никодимом: пресвітер поминає свого єпископа, єпископ – митрополита, а митрополит – патріарха. Іншими словами, Никодим Святогорець не вважає, що Двократний Собор зобов'язує всіх і кожного поминати під час літургії ім'я патріарха, і саме таке розуміння 15-го правила цього Собору характерне для греків.

Никодим Святогорець не вважає, що Двократний Собор зобов'язує всіх і кожного поминати під час літургії ім'я патріарха.

Проте прихильники обов'язкового поминання можуть заперечити, що у правилі сказано про пресвітерів, отже, вони зобов'язані поминати патріарха. Цілком вірно, зобов'язані. Але тільки в тих випадках, коли патріарх – їхній правлячий архієрей (чи не на це вказує займенник «свого» – «поминати свого патріарха»?). Наприклад, Патріарх Кирил – це правлячий архієрей Московської єпархії, отже, всі священники та єпископи, що входять до кліру цієї єпархії, зобов'язані підносити за літургією його ім'я.

Висновки

  1. Двократний Собор був скликаний, щоб припинити смуту та розкол, що виникли внаслідок скидання з патріаршого престолу святителя Ігнатія, прихильники якого відмовлялися визнавати своїм патріархом Фотія.

  2. Собор вказав, що розколом треба вважати не так відмову від поминання імені патріарха, як розрив з ним євхаристичного спілкування внаслідок звинувачень морального чи канонічного порядку, а не внаслідок єресі.

  3. Собор не зобов'язував кожного священника поминати ім'я патріарха, а 15-те правило цього Собору, згідно з Никодимом Святогорцем, стосується митрополита, а не всіх взагалі пресвітерів і єпископів.

Таким чином, Українська Православна Церква на Соборі у Феофанії, не звинувачуючи Патріарха Кирила в єресі і не перериваючи з ним євхаристичного спілкування, повернулася до давньої практики піднесення імені Предстоятеля за богослужінням і жодного розколу не чинила.

P.S. Звісно, розмова про поминання імені патріарха в контексті Собору УПЦ у Феофанії не може бути повною, якщо ми не звернемося до з'ясування причин тієї практики поминання, яка присутня в Руській Православній Церкві. І про це – у наступній статті.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи об'єднаються ПЦУ та уніати?
так, і найближчим часом
38%
так, але не скоро
33%
ні
29%
Усього опитано: 188

Архів

Система Orphus