Колабораціонізм і УПЦ: факти та висновки

Серед священників колаборантів у десятки разів менше, ніж серед чиновників та силовиків. Фото: СПЖ

УПЦ звинувачують у колабораціонізмі, хоча таких фактів майже немає. Водночас є багато випадків колаборації у чиновників і силовиків, проте їх у суспільстві не помічають.

30 травня 2022 р. у Комітеті з гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради України відбулися спеціальні слухання, на яких народні депутати обговорили загрози нацбезпеці з боку релігійних організацій, «які мають керівні центри на території держави-агресора». На сайті Ради повідомляється, що «в заході взяли участь народні депутати України, представники міністерств і відомств, члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, представники обласних державних (військових) адміністрацій, обласних, міських, районних, сільських та селищних рад, громадських і релігійних організацій, наукових установ, експерти у сфері свободи совісті, громадськість».

https://kompkd.rada.gov.ua/images/photo5237701236264910052.jpg
Засідання Комітету з гуманітарної та інформаційної політики. Фото: kompkd.rada.gov.ua

В Україні лише УПЦ регулярно звинувачують у тому, що вона має керівні центри в Росії, тому немає сумнівів, що учасники мали на увазі саме її. Водночас Собор 27.05.2022 р. остаточно підтвердив статус незалежності УПЦ, прибравши будь-які юридичні зачіпки для подібних звинувачень. Втім, у Комітеті зробили вигляд, що вони нічого не знають.

Учасники ухвалили низку рішень для «усунення загрози нацбезпеці України, пов'язаної з діяльністю релігійних організацій, керівні центри яких розташовані на території держави-агресора».

Серед них:

  • санкції до представників РПЦ,
  • засудження позиції Патріарха Кирила та РПЦ щодо підтримки агресії проти України,
  • забезпечення прозорості фінансування та інформаційної діяльності організацій з керівним центром у країні-агресорі,
  • створення Тимчасової слідчої комісії, серед цілей якої також зазначено розслідування фактів колабораційної діяльності представників релігійних організацій (треба розуміти, що під такими організаціями депутати мають на увазі насамперед УПЦ).

І ось питання такої комісії хотілося б розібрати докладніше.

Звинувачення УПЦ у колабораціонізмі

Незрозуміло, чим збирається займатися комісія Комітету Ради, оскільки звинувачення у колабораціонізмі – це виключно сфера правоохоронних органів.

У повідомленні йдеться: «Станом на сьогодні Національною поліцією України зареєстровано поки що п'ять кримінальних проваджень щодо релігійних діячів-колаборантів, з яких тільки одне провадження скероване до суду – стосовно священника за фактом публічного заперечення здійснення збройної агресії проти України, публічних закликів до підтримки рішень та дій Росії за ч. 1 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (Державна зрада). Насправді таких випадків у рази більше».

І щодо останньої фрази у вічі впадає очевидна маніпуляція. Адже якби «насправді таких випадків» було б «у рази більше», то в тексті й стояла б та сама цифра «у рази більше».

У ЗМІ та у хейтерів УПЦ ми зустрічаємо фрази про колабораціонізм священників постійно. Але факти ніхто не наводить. Досить згадати, що навіть автори законопроектів про заборону Церкви як докази такої колаборації наводять фейки. Зокрема, нардеп Наталія Піпа у пояснювальній записці до свого законопроекту №7213 навела два таких неправдивих повідомлення – про «священника-диверсанта» Михайла Павлушенка та «колаборанта Онуфрія».

Скріншот ресурсу «Главком»

Деякі повідомлення про колабораційну діяльність священників виявляються вправно змонтованими фальшивками. Наприклад, отця Віктора Талька з Бородянки, настоятеля храму Архістратига Михаїла, шельмували мало не в усіх ЗМІ, але згодом виявилося, що він не тільки не був колаборантом, а й усіляко допомагав жителям Бородянки: укривав їх у храмі, годував, допомагав евакуюватися, відспівував загиблих українських воїнів та мирних жителів.

Повідомлення про колабораційну діяльність священників виявляються вправно змонтованими фальшивками.

https://www.otrok.org/wp-content/uploads/2022/05/photo16518409212_logo.jpeg
Отець Віктор Талько та кореспондент журналу Отрок.ua. Фото: Марія Соколова

Після звільнення Бородянки священника забрали до СБУ і після 6 днів допитів відпустили, що говорить про повну відсутність хоч якихось підстав для звинувачення у колабораціонізмі.

Проте на підставі подібних фейків та бездоказових повідомлень недруги УПЦ намагаються створити враження, що нібито вся Українська Православна Церква винна у колабораціонізмі, а тому загрожує національній безпеці України. Але ж УПЦ – це понад сотня єпископів, 255 монастирів, десятки навчальних закладів, понад 12 тисяч громад по всій Україні. Нарешті, понад 12,5 тисячі священнослужителів. Елементарний розрахунок показує, що 5 священників із 12 500 - це 0,04% від усього числа. А якщо врахувати, що до суду довели справу лише одного клірика УПЦ, відсоток взагалі стає нікчемним.

Колабораціонізм у держорганах та Верховній Раді

А тепер давайте подивимося, скільки справ про колабораціонізм існує в інших українських структурах, наприклад, у держчиновників, силовиків чи нардепів.

27 травня 2022 р. агентство Укрінформ з посиланням на прессекретаря Державного бюро розслідувань Тетяну Сап'ян повідомило про 420 кримінальних справ проти чиновників та правоохоронців.

Скріншот сайту ukrinform.ua

31 травня 2022 р. в інтерв'ю агентству «РБК-Україна» перший заступник голови МВС Євген Єнін повідомив: «Слідчими Нацполіції розпочато всього 500 кримінальних проваджень за фактами колабораційної діяльності». При цьому «кількість колаборантів у лавах правоохоронних органів ледь добереться до одного відсотка», – додав чиновник.

Як бачимо, на тлі кількості кримінальних справ за звинуваченням у колабораціонізмі, порушених проти держчиновників і правоохоронців, 5 кримінальних справ проти священників виглядають як крапля в морі. Шляхом нехитрих підрахунків можна вивести, що відсоток колаборантів в УПЦ приблизно у 25 разів менший, аніж в Нацполіції.

Відсоток колаборантів в УПЦ приблизно у 25 разів менший, аніж в Нацполіції.

Якщо йти за логікою недругів УПЦ, які намагаються її заборонити на підставі нечисленних звинувачень священників у колабораціонізмі, то Нацполіцію треба заборонити й поготів. Абсурд подібних умовиводів очевидний. На це дедалі більше звертають увагу користувачі соцмереж. Наприклад, ось публікація Сергія Мотуза на сторінці Фейсбук. Автор пише: «Сьогодні на надіо НВ почув дуже неприємні слова про те, що клірики УПЦ – агенти, колаборанти і т.п. І "висновки" – раз серед них є колаборанти, значить, вся Церква ворожа і її потрібно позбавитись. Цього ж дня на їхньому радіо ось ця новина – кількість колаборантів серед поліцейських… але де ж аналогічний висновок – об’явити всю поліцію ворожою організацією?!!!»

Насамкінець Мотуз ставить запитання, з яким не можна не погодитися: «Чому поодинокі випадки колоабораціоналізму священників – це вирок для всієї спільноти УПЦ, а непоодинокі випадки з інших церков і державних установ не несуть таких наслідків?»

Можна навести ще переконливіший приклад – з життя самої Верховної Ради. 10 травня Офіс Генпрокурора оголосив про звинувачення у держзраді народному депутату Іллі Ківі. 26 травня СБУ оголосила про підозру нардепу Євгену Балицькому, який став у окупантів «губернатором Запорізької області». А 8 червня ДБР порушило проти нардепа Олексія Ковальова справу за колабораціонізм. 3 нардепи з 450 – це 0.7%. Тобто відсоток колаборантів в УПЦ у 17,5 разів менший, ніж у Верховній Раді. Чому б тоді Комітету Ради не створити «Тимчасову слідчу комісію» з розслідування фактів колабораціонізму серед своїх колег? Дотримуючись їхньої логіки, Верховна Рада може загрожувати національній безпеці? Виходить так? Адже УПЦ загрожує?

Відсоток колаборантів в УПЦ у 17,5 разів менший, ніж у Верховній Раді. Чому б тоді Комітету Ради не створити «Тимчасову слідчу комісію» з розслідування фактів колабораціонізму серед своїх колег?

Вся ця ситуація, весь абсурд з ініціюванням заборони УПЦ на підставі поодиноких звинувачень у колабораціонізмі свідчать, що насправді деякі політики та держчиновники просто мають бажання знищити УПЦ як таку, а факти колабораціонізму вони використовують як привід. Неважливо, скільки таких фактів у реальності, неважливо, чи підтверджується подібна інформація правоохоронцями, неважливо, що в інших структурах колаборантів у десятки разів більше, головне – облити УПЦ брудом, сформувати громадську думку.

Показовий критерій колабораціонізму озвучив колишній священник УПЦ Леонід Бачинський, який перейшов у ПЦУ. На його думку, всі, хто вважає ПЦУ безблагодатними розкольниками, є колаборантами.

Скріншот сайту glavcom.ua

Але представників ПЦУ вважають розкольниками не лише багатомільйонна паства УПЦ, а й Антіохійська, Єрусалимська, Сербська, Грузинська та інші Помісні Православні Церкви. І що, їх усіх треба записати в колаборанти?

Тому з усього сказаного вище можна зробити такий висновок: Собор у Феофанії усунув прямі можливості влади із заборони УПЦ, але не відбив бажання її ворогів шукати її руйнування. Що робити Церкві?

А робити те, що називається апологетикою в широкому сенсі слова. У перші століття християнства, коли християн було вже дуже багато в Римській імперії, але сама держава та суспільство були ще налаштовані вороже до Церкви, з'явилася велика кількість захисників християнства, які отримали найменування апологетів. Вони намагалися роз'яснити і суспільству, і можновладцям справжні цілі Церкви, ті принципи, якими вона керується. Вони намагалися спростувати хибні уявлення про християн як про ворогів суспільства і держави, розвіяти міфи, які сформувалися навколо Церкви.

Наприклад, тоді існував міф, що християни на своїх зібраннях п'ють кров немовлят, яких попередньо приносили в жертву. Насправді ж християни причащалися Тіла і Крові Христових, звершуючи Божественну літургію. Сьогодні аналогічним міфом є ​​уявлення, що УПЦ – це п'ята колона Кремля. Наприклад, цитата з публікації на сайті «Слідство Інфо»: «Всі російські попи – вони мінімум у званні підполковника». Це про священників УПЦ та ФСБ Росії. Ось такі міфи треба розвінчувати. Терпляче, дохідливо, аргументовано. Навіть якщо здається, що дурість подібних звинувачень очевидна всім. Не очевидна.

В Україні дуже багато людей, які налаштовані недоброзичливо щодо УПЦ лише «завдяки» зусиллям антицерковної пропаганди. Це потрібно виправляти, говорити людям правду, вказувати на очевидну абсурдність звинувачень. А найголовніше – треба жити за заповідями Христа, являти всім навколо приклад істинно християнського життя. Це єдиний спосіб змінити думку оточення про Церкву, що доводить церковна історія перших століть.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи об'єднаються ПЦУ та уніати?
так, і найближчим часом
40%
так, але не скоро
32%
ні
28%
Усього опитано: 72

Архів

Система Orphus