УПЦ та «а де ви були вісім років?»

Чи справді УПЦ благословляла АТО? Фото: СПЖ

З початком війни в Україні виникла «мода» звинувачувати УПЦ і її Предстоятеля у мовчазному схваленні АТО на Донбасі, що тривала з 2014. Чи справедливі такі звинувачення?

Після початку війни в Україні, а особливо після Собору у Феофанії, раптово посипалися звинувачення у бік Української Православної Церкви та її Предстоятеля, мовляв, УПЦ і Митрополит Онуфрій ніколи не протестували проти війни на Донбасі і мало не благословляли її.

Ці звинувачення можна розглядати як реакцію на хвилю «непоминання» Патріарха Кирила, яка розпочалася в УПЦ невдовзі після вторгнення РФ. Адже «непоминаючі» багато в чому виправдовували свої дії незгодою з позицією Патріарха, який, скажімо так, публічно не висловлював невдоволення «спеціальною військовою операцією».

Наразі наполегливо просувається теза, що Блаженніший Онуфрій з 2014 року ніяк не протестував проти війни на Донбасі, а тому українцям варто провести паралелі та «заспокоїтися».

Наприклад, московський священник і блогер Георгій Максимов заявив в одному зі своїх відео, що йому невідомі слова Митрополита Онуфрія з вимогами миру та припинення війни на Донбасі, що Блаженніший мовчав, навіть коли захоплювали та руйнували храми УПЦ. А раз тоді мовчав Митрополит Онуфрій, отже, зараз у українців не може бути жодних претензій до Патріарха РПЦ.

І ми зараз жодним чином не виправдовуємо «непоминаючих» і тим більше не критикуємо Патріарха Кирила – він має право діяти так, як вважає правильним для Церкви. Але теза про мовчання з 2014 року УПЦ та Блаженнішого Онуфрія потребує уточнення.

Адже Максимов такий не один. Нині серед тих політиків, ЛОМів і блогерів, які схвалюють «СВО», чимало таких, хто почав говорити на адресу УПЦ одну й ту саму фразу – «а де-ви-були-вісім-років?». Суть її можна звести до набору стандартних питань-заперечень, якими певна частина людей намагається виправдати війну в Україні: чому УПЦ усі ці роки мовчала? Чому мовчав Блаженніший Митрополит Онуфрій? Що зробила УПЦ для того, щоб зупинити АТО? Як і чим допомагала Церква мешканцям Донбасу? Постараємося відповісти на всі ці питання.

Чому УПЦ мовчала усі вісім років війни на Донбасі?

Якось навіть дивно, що доводиться нагадувати ще вчора очевидні факти, що саме через позицію з донбаського питання УПЦ хулили й хулять усі її недруги у владі та так звані «патріоти»

Серед тих політиків, ЛОМів і блогерів, які схвалюють «СВО», чимало таких, хто почав говорити на адресу УПЦ одну й ту саму фразу – «а де-ви-були-вісім-років?».

З самого початку конфлікту на Донбасі наша Церква заявляла, що її віруючі – по обидва боки фронту, а сама війна має характер братовбивчої. Саме позиція УПЦ дозволила величезній кількості людей, що мешкають у зоні конфлікту, не втратити віру в Бога, не втратити людяність та залишитися з канонічною Церквою. Більш того, вони змогли переконатися в тому, що УПЦ є єдиною силою, яка здатна «зшити» розірвану війною Україну.

Ставлення Церкви до конфлікту чудово демонструється у зверненні єпископату УПЦ з нагоди 1030-річчя від дня Хрещення Русі: «Наші особливі слова сьогодні звернені до тих чад Української Православної Церкви, які проживають на Донбасі і страждають від бойових дій: Брати і сестри! Ви не одинокі у ваших випробуваннях. Вся наша Церква нині молиться, співпереживає, допомагає і буде продовжувати молитися, співпереживати та допомагати вам. Ваші страждання і ваша біль відгукується болем у наших серцях. За словами апостола Павла, "страждає один член, з ним страждають усі члени" тіла, тобто Церкви Христової (1 Кор. 12:26). Висловлюємо вдячність архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім мирянам тієї частини Донбасу, де палахкотить полум’я війни, за вашу мужність, за перебування зі своєю паствою, за терпляче несення випробувань, котрі випали на вашу долю. Молимося Всемилостивому Богу і віримо, що війна скоро закінчиться і Бог кожну сльозу з очей ваших зітре (Одкр. 21: 4)».

І це не лише слова. Тому що за 8 років конфлікту Церква відправила на Донбас тисячі тонн гуманітарної допомоги, постійно закликала сторони конфлікту до переговорів, брала найдіяльнішу участь у звільненні полонених. У той час навіть влада, налаштована негативно щодо Церкви, чудово розуміла, що без посередництва УПЦ звільнити полонених не вдасться, бо тільки наша Церква має моральний авторитет з обох боків фронту. І результати, як ми знаємо, були. Сотні полонених було звільнено, що змусило навіть такого ворога Церкви, як Порошенко, подякувати УПЦ за найдіяльнішу участь у цьому процесі.

При цьому Українська Православна Церква постійно наголошувала, що її місія «в умовах конфліктів і воєн полягає у примиренні сторін», а митрополит Антоній (Паканич) зазначав, що «якщо Церква в умовах, що склалися, намагається бути з людьми, з громадянами України, по обидві сторони лінії фронту, незалежно від їхніх політичних чи ідеологічних поглядів, якщо Церква зберегла можливість для діалогу, який дозволив зробити реальним цей обмін полоненими, то це слід цінувати». Ніхто, звісно, ​​не цінував. Ні тоді, ні зараз.

Протягом багатьох років від УПЦ вимагали засудити РФ, назвати Росію агресором та зайняти виключно одну, «правильну» сторону в конфлікті на Донбасі. На що Церква незмінно відповідала, що до її функцій не входить обов'язок давати політичні оцінки подіям, що відбуваються. Така позиція не дозволила, за словами Патріарха Кирила, «втягнути Церкву в конфлікт на жодній з його сторін». Більш того, він наголосив, що «у миротворчому подвигу Української Православної Церкви проявляється її любов до України, її справжній патріотизм», а «події останніх років підтверджують, що Українська Православна Церква залишається єдиною силою, здатною об'єднувати українське суспільство».

І Церква дійсно намагалася це суспільство об'єднати, наприклад, через проведення Всеукраїнської хресної ходи 2016 року. Тоді зі Святогірської і Почаївської лавр вийшли дві величезні колони паломників і, пройшовши через 12 єпархій Української Православної Церкви, зустрілися у Києві, щоб продемонструвати церковну єдність України. А та хода викликала справжню істерику і серед войовничих політиків, і серед «патріотів», і в ЗМІ. Хрестоходців не пускали в міста, «мінували» дороги, влаштовували фізичні напади. І все саме тому, що хресна хода йшла проти війни на Донбасі, за мир у країні.

Хрестоходців не пускали в міста, «мінували» дороги, влаштовували фізичні напади. І все саме тому, що хресна хода йшла проти війни на Донбасі, за мир у країні.

З усіх цих вибіркових прикладів стає очевидним, що Церква не лише не мовчала, а робила все можливе, щоб зупинити конфлікт. Але це чомусь забули ті, хто підтримує нинішню війну в Україні. Як забули й те, що протягом 8 років робив для миру на Донбасі Блаженніший Митрополит Онуфрій.

Чи мовчав Предстоятель УПЦ?

З перших днів збройного протистояння на Сході Предстоятель УПЦ благословив у всіх храмах нашої Церкви посилену молитву за мир в Україні. Під час усіх Великих постів, що мали місце за ці роки, молитва за мир посилювалася читанням Псалтирі, Євангелія та особистою аскезою. Людина віруюча розуміє, що молитва – це не формальність, а головна зброя християнина, його головна справа та найсильніший засіб для досягнення миру.

Були й прямі звернення Митрополита до політиків, до того ж Порошенка та Путіна. Наприклад, у 2017 році він просив «вплинути на ситуацію, яка сьогодні склалась на Донбаській землі, і зробити все, щоб припинити стрільбу на Свято Пасхи Христової та наступний Світлий тиждень. А для всіх полонених зробити духовну пасхальну акцію: "Відкрий двері для священника"».

Предстоятель УПЦ чітко демонстрував, що у війні на Донбасі він дотримується позиції миру і справедливості, навіть якщо ця позиція викликала шквали негативу з боку влади та суспільства.

«Ця війна (на Донбасі, – Ред.) громадянська. Це я знаю від єпископів, які там служать. Батько – у Нацгвардії, син – у повстанській армії. Брат на одному боці, інший брат – на іншому. Це війна братовбивча. І Церква, як після революції 1917 року, так і 2013-2014, завжди закликала, щоб люди примирилися один з одним, пробачили один одному. На основі війни та крові нічого доброго звести не можна», – так говорив Митрополит Онуфрій у 2015 році, у розпал бойових дій, коли будь-яке заперечення агресії РФ могло людині коштувати дуже дорого.

На основі війни та крові нічого доброго звести не можна.

Митрополит Онуфрій

Митрополиту Онуфрію досі згадують його «сидіння» у Верховній Раді 28 травня 2015 року, коли він не піднявся разом із усіма під час вшанування загиблих в АТО військових, які отримали звання «Героїв України». Пізніше Блаженніший заявив, що цей вчинок він зробив на знак протесту проти війни «як явища», і зазначив, що УПЦ хоче її припинення: «Ми не встали, бо це був наш знак протесту проти війни як явища. Ми не хочемо, щоб війна тривала на нашій землі. Ми не хочемо, щоб люди вбивали одне одного. Ми хочемо миру, і щоб на нашій землі було Боже благословення».

А за заклики до миру тоді людей садили у в'язницю, як це сталося з журналістом Русланом Коцабою.

Досягнення миру в Україні завжди було найбільшим бажанням Митрополита Онуфрія. І якщо бути чесними до кінця, то ніхто в Україні не зробив більше ніж Блаженніший для полегшення страждань людей, які опинилися в зоні конфлікту. Матеріальна допомога, медикаменти, одяг, продукти харчування – все це регулярно тоннами відправляли на Схід з благословення свого Предстоятеля віруючі УПЦ. Він завжди наголошував, що війна на Донбасі – «це наш біль». І зараз питати у Митрополита Онуфрія, де він був протягом 8 років війни на Сході України, може або людина без совісті, або яка страждає на повну амнезію.

***

Для нашої Церкви війна в Україні розпочалася не 24 лютого 2022 року, а ще 2014 року, коли прогриміли перші вибухи у Донецькій та Луганській областях. Всі ці роки Церква співчувала всім матерям – і тим, хто втрачав своїх синів у Донецьку та Луганську, і тим, чиїх синів посилали туди воювати. Всі ці роки Церква робила все, що могла, для досягнення миру на цих територіях. Не змінила вона своєї позиції й зараз, коли війна охопила більшу частину України. Не зрадила тому, що Христос сказав: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мт. 5, 9).

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи об'єднаються ПЦУ та уніати?
так, і найближчим часом
38%
так, але не скоро
33%
ні
29%
Усього опитано: 188

Архів

Система Orphus