Чи триватиме тиск на УПЦ після Собору?

Чи залишать вороги Церкви її в спокої після Собору? Фото: СПЖ

Собор УПЦ оголосив про її повну самостійність і незалежність. Як на це відреагували недруги Церкви і на що чекати далі?

Після Собору УПЦ вже минуло достатньо часу, щоб зрозуміти реакцію на його рішення тих, хто намагається заборонити та знищити канонічну Церкву. У свою чергу, аналіз цієї реакції дозволяє зробити висновок, чи триватимуть фактичні гоніння на Церкву у найближчому майбутньому, або ж поступово зійдуть нанівець.

Реакція ПЦУ на Собор

Вона була передбачувано негативною.

31 травня 2022 року у Думенка зібрали цілий «Синод» заради того, щоб покритикувати Собор Української Православної Церкви. Там заявили, що Собор, мовляв, недостатньо засудив позицію Патріарха Кирила щодо війни в Україні та не «висловив йому вимог щодо зміни цієї позиції». Немає сумнівів, що якби учасники Собору ще жорсткіше прокоментували позицію Предстоятеля РПЦ, у ПЦУ все одно залишилися б незадоволеними.

Висловились у Думенка й з приводу діалогу з УПЦ: «З нашого боку ще раз засвідчуємо, що такий діалог повинен розпочатися без попередніх умов чи ультиматумів. Ми очікуємо на конкретні пропозиції іншої сторони щодо перших кроків у діалозі та на призначення відповідальних за ведення діалогу осіб».

Нагадаємо, що на Соборі УПЦ ці «конкретні пропозиції» озвучили – діалог можливий за умов припинення захоплень храмів УПЦ та перерукоположення «єпископів» ПЦУ від законних ієрархів. І судячи з усього, у Думенка такі пропозиції вважають неприйнятними. Іншими словами, в ПЦУ не будуть відкликати своїх рейдерів і тим більше перевисвячувати чоловіків у єпископських облаченнях.

Також «синодали» висловили жаль, що ще не опубліковано новий Статут УПЦ, у якому було б відображено зміни, що підтверджують її незалежність від РПЦ. А тому, мовляв, новий статус Української Православної Церкви для них не є очевидним.

І остання теза викликала лише подив – для чого ж тоді збирався «Синод» ПЦУ? Щоб констатувати, що новий Статут ще не опубліковано? Чи не простіше було робити заяви після появи документа?

Загалом же можна з упевненістю говорити: Собор УПЦ – це сильний удар по структурі Думенка. Тепер у них не буде жодних аргументів щодо критики канонічної Церкви та організації «переходів» до своєї структури.

Реакція недругів УПЦ із владних кабінетів

Ще негативнішою була реакція держчиновників, які ініціюють заборону УПЦ як на рівні місцевого самоврядування, так і на загальнодержавному, шляхом ініціювання законопроектів про заборону УПЦ. Наведемо два приклади.

Оксана Савчук, член партії ВО «Свобода» та автор законопроекту 7204, який передбачає жорсткий варіант заборони УПЦ та конфіскацію всього церковного майна, відреагувала на Собор УПЦ так: «Маневри московської церкви в Україні не пройдуть. Агенти ФСБ у рясах прагнуть напустити туману. Не вийде!"

Скриншот сторінки Фейсбук Оксани Савчук

А за кілька днів після Собору УПЦ вона вимагала в Раді розглянути її законопроект. За словами Савчук, голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформполітики М.Потураєв пообіцяв їй це зробити.

Також вона повідомила про домовленість створити «парламентську ТСК (Тимчасову слідчу комісію, – Ред.), що розслідуватиме факти співпраці церковників з російськими загарбниками. Правоохоронцям потрібно активніше притягати колаборантів у рясі до відповідальності. Прикладів за ці три місяці багато, а кримінальних проваджень мало».

Цими словами О. Савчук викрила сама себе, адже якби за три місяці війни були б такі випадки, то й кримінальних проваджень було б достатньо, а їх немає взагалі, принаймні таких прецедентів виявити не вдалося.

Закінчується ця публікація О. Савчук наступним закликом: «У нас немає часу довго шукати рішення, як нейтралізувати вплив московського патріархату. Ми маємо зробити це якомога швидшета в законний спосіб».

По-перше, «в законний спосіб» цього не можна зробити в принципі, оскільки заборона УПЦ буде порушенням конституційного принципу відокремлення Церкви від держави, а також зневаженням конституційного права на свободу совісті. І в будь-якому європейському суді (якщо Україна хоче приєднатися до ЄС) Оксані Савчук це дохідливо роз'яснять.

А по-друге, те, що О. Савчук квапить усіх із ухваленням закону про заборону УПЦ, ясно показує – рішення Собору УПЦ від 27 травня 2022 р. вибивають землю з-під ніг недругів УПЦ, які хочуть її знищити. Адже й з фактичного, і з юридичного погляду немає жодних підстав для заборони діяльності Церкви. Тепер вона не пов'язана з РПЦ взагалі, крім євхаристичної єдності, про яку вже йшлося вище. Проте ця сфера перебуває зовсім не в компетенції державних органів.

Як приклад реакції місцевої влади наведемо висловлювання голови Рівненської обласної ради Сергія Кондрачука, який «прославився» ще за «томосних» часів, коли він власноруч захоплював храми УПЦ.

Одразу після Собору Кондрачук обурився «неправильними», на його думку, формулюваннями засудження війни та позиції Патріарха Кирила і закінчив словами: «Ця структура в Україні має бути ліквідована».

За кілька днів Кондрачук опублікував текст своєї промови на слуханнях у Комітеті гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради. Там він закликав ухвалити закон, який би заборонив УПЦ на всій території України, а Рівненську обласну військову адміністрацію – скасувати «в установленому законодавством порядку статути та державну реєстрацію релігійних громад УПЦ (мп) на території Рівненської області».

Дуже прикро, що держчиновник такого рівня не знає положень закону «Про свободу совісті і релігійні організації», які передбачають лише два способи припинення діяльності громад:

  • на підставі власного рішення або рішення суду,
  • у разі здійснення протиправної діяльності.

Тобто військова адміністрація, як і інші держоргани, крім суду, взагалі не мають компетенції забороняти церкви. До речі, про те, що місцеві громади не мають повноважень забороняти діяльність релігійних організацій, заявив начальник відділу релігій та національностей департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної військової адміністрації Василь Дорош.

І так само, як і О. Савчук, голова Рівненської обласної ради проговорився щодо кримінальних проваджень: «Ще у 2019 р. я був свідком у кримінальних справах проти очільників московського патріархату на Рівненщині. Кримінальні провадження проти них були порушені за кількома статтями, одна з яких – державна зрада. <…> На жаль, після президентських виборів 2019 р. я не знаю, якою є доля цих кримінальних справ. <…> роблю висновок, що справа не доведена до кінця, до реальних вироків».

На це можна сказати, що якби у цих справах існувала реальна доказова база, то вони давно були б уже в суді і суд виніс би відповідні вироки. І те, що таких вироків не існує, вкотре доводить, що справи ці не мали жодної судової перспективи.

30 травня 2022 р. Кондрачук опублікував дуже показовий пост – мовляв, депутати від «Євросолідарності», «Свободи», партії Ляшка та інші вимагають сесію, щоб заборонити діяльність УПЦ, центр якої знаходиться в столиці держави-окупанта.

Скріншот сторінки Фейсбук «Сергій Кондрачук»

Тобто вже після того, як Собор УПЦ прибрав зі свого Статуту всі згадки про РПЦ, рівненські депутати зібралися забороняти релігійну організацію, «центр управління якої перебуває в столиці держави-окупанта». Цікаво, що за релігійну організацію вони мали на увазі?

Також привертає увагу склад політичних сил, які ініціювали засідання з питання заборони УПЦ. На першому місці «Європейська солідарність», і немає представників провладної партії «Слуга народу». Це підтверджує припущення, зроблене у статті «Чиї вуха стирчать за заборонами УПЦ на місцях», що за кампанією заборон УПЦ на рівні місцевого самоврядування може стояти політична боротьба між партіями, де деякі з яких спеціально розгойдують внутрішньополітичну ситуацію в країні.

Захоплення храмів: стався злам?

Після Собору ще тривають конфлікти навколо храмів УПЦ, які влада з пцушниками намагаються перевести до структури Думенка, але це, швидше, відбувається за інерцією.

29 травня 2022 р. у селі Глинськ під час хресної ходи з чудотворною іконою Спиридона Триміфунтського прихильники ПЦУ влаштували провокацію, кричачи віруючим УПЦ «Ганьба!»

Того ж дня у селищі Попільня Житомирської області віряни Свято-Миколаївського храму відстояли його від рейдерів, звершуючи багатогодинне молитовне стояння.

https://spzh.news/mediafiles/UBEm2L/gaeiy4_6293a18e589147_99531776.jpg
Молитовне стояння УПЦ у Попільні. Фото: zhytomyr-eparchy.org

Також 29 травня 2022 р. під час літургії прихильники ПЦУ увірвалися до Михайлівського храму міста Рожище (Волинська єпархія) та зажадали, щоб храм передали ПЦУ.

Але є й інші повідомлення. В Іваничах на Волині збори з «переходу», намічені на 29 травня, так і не відбулися. Вже є випадки, коли священники, які пішли в розкол, повертаються з парафіями назад..

Висновки

Рішення Собору УПЦ – це сильний удар по позиціях як ПЦУ, так і антицерковних політиків. У думенківців більше немає аргументів для організації «переведень» храмів канонічної Церкви. Те саме стосується й політиків – для законопроектів у Раді та рішень щодо заборони УПЦ на місцях (і так незаконних) тепер немає підстав від слова «взагалі».

Чи означає це, що такі люди залишать свої спроби? Безумовно, ні, вони боротимуться з УПЦ й надалі з метою її повного знищення. І жодні статуси, жодні юрисдикції тут ні до чого. Треба розуміти, що завжди знаходитимуться ті, для кого існування Церкви Христової буде неприйнятним. І вони використовуватимуть будь-яку нагоду з нею розправитися.

Проте рішення Собору УПЦ не залишають жодних аргументів тим, хто намагається її знищити. Якщо влада не буде йти «по беззаконню» і штучно створювати новий конфлікт усередині країни, нинішні гоніння на УПЦ поступово зійдуть нанівець, хоч і за інерцією триватимуть якийсь час.

Сьогодні головна небезпека для УПЦ вбачається у розгойдуванні ситуації всередині неї. Зараз активізувалися особливо «благочестиві» блогери й ресурси, які розпалюють ворожнечу та ненависть до учасників Собору, ображають Предстоятеля УПЦ та інше. Цілком можливо, що ними рухають ревнощі та благі наміри, але слід пам'ятати, що наше основне завдання не намагатися врятувати Церкву, а докладати всіх зусиль, щоб самим бути врятованими в Церкві, зберегти їй вірність і не зрадити її у важку хвилину.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Слова голови Держетнополітики про утиск прав вірян УПЦ – це:
перегляд позиції влади щодо Церкви
24%
її приватна думка
53%
важко відповісти
23%
Усього опитано: 187

Архів

Система Orphus