Візит патріарха Варфоломія: підсумки

Патріарх Варфоломій на віп-трибуні під час святкування Дня Незалежності. Фото: ПЦУ

Навіщо голова Фанару приїжджав в Україну, хто отримав від візиту найбільшу вигоду і як ситуація в церковній сфері буде розвиватися далі?

Невеликий спойлер. Головний підсумок візиту глави – на ілюстративному фото до статті. Там патріарх Варфоломій зображений на трибуні для віп-гостей під час святкувань Дня Незалежності України. Він перебуває поряд із главою РНБО Даниловим, спікером Парламенту Разумковим, високими іноземними гостями – президентами Латвії і Естонії, і виглядає цілком щасливим. А враховуючи те, як розпланував і провів голова Фанару час в Україні, можна констатувати – не повчання народу Божого в християнській вірі, не пастирська проповідь, не миротворчість, а зміцнення своїх позицій серед політичної та світської еліти було головною метою його поїздки в нашу країну. Чи досягнута ця мета? Давайте про все по порядку.

Глава Фанару прилетів у Київ під покровом ночі і полетів під покровом ночі. Хтось побачить у цьому якийсь темний символізм, хтось не побачить, і кожен буде по-своєму правий. Візит «його божественної всесвятості» завершився, і час підбити підсумки.

Підсумки для Фанару

Патріарха Варфоломія приймали на найвищому рівні: Президент, прем'єр-міністр і спікер парламенту. Вони говорили багато красивих слів, але словами все і обмежилося. Доцільно звернути увагу не тільки на те, що було під час візиту, але і на те, чого не було.

По-перше, не було передачі Фанару будь-яких об'єктів в якості ставропігій. Нагадаємо, що більше двох років тому, коли багато хто вірив, що проект ПЦУ буде успішним, тодішній спікер парламенту Андрій Парубій заявляв про можливість передати Фанару близько 20 найдавніших монастирів, серед яких називалися Києво-Печерська лавра, Успенське братство у Львові, Преображенський Межигірський монастир, Київське Богоявленське братство, Манявський монастир та інші. Зараз про це немає навіть розмов. Ймовірно, позиція влади з цього питання зводиться до: «скажіть спасибі за Андріївську церкву».

По-друге, Президент України не вручив патріарху Варфоломію жодної державної нагороди. Були слова подяки за «безумовну особисту підтримку суверенітету, територіальної цілісності України та її незалежності», за «постійні молитви за мир в нашій країні», були навіть слова про те, що візит проходить «у рік 30-річчя вашого обрання Вселенським Патріархом» (цитати з сайту Президента) і при цьому ніякої нагороди або хоча б подарунка. Дипломатичною мовою це звичайно не плювок в обличчя, але щось близьке за змістом. Повторимо, за всіма правилами міжнародного дипломатичного етикету В. Зеленський просто зобов'язаний був нагородити патріарха Варфоломія, але він цього не зробив. І це не помилка служби протоколу і не забудькуватість. Буквально через день після Дня Незалежності В. Зеленський вручив високі державні нагороди всім президентам і прем'єр-міністрам, які приїхали на захід «Кримська платформа». Ненагородження патріарха Варфоломія – це був знак, який був посланий і прийнятий. Але неприємності для голови Фанару на цьому не закінчилися.

За всіма правилами міжнародного дипломатичного етикету В. Зеленський просто зобов'язаний був нагородити патріарха Варфоломія, але він цього не зробив.

По-третє, патріарха Варфоломія не запросили на традиційний захід «Благословення України», який щороку проходить на території Софії Київської у День Незалежності. Знову ж, за правилами дипломатичного етикету його просто зобов'язані були запросити. Патріарх Варфоломій прибув в Україну на запрошення Президента, захід цей носить релігійний характер, там був присутній Сергій (Епіфаній) Думенко, приїзд глави Фанару був названий знаковою подією для країни. Усі аргументи за те, щоб запросити «його божественну всесвятість», але його залишили в готелі (виділених апартаментах). Проте найнеприємніше для голови Фанару навіть не відсутність запрошення, а те, що це зробили на вимогу УПЦ. Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич) заявив: «Це була позиція і умова нашої Церкви, про що я говорив раніше в попередніх коментарях. А саме, що Українська Православна Церква не буде брати участь у заході у Святій Софії, якщо там буде патріарх Варфоломій». Ця вимога є єдиною причиною неучасті патріарха Варфоломія в даному заході. І він це чудово зрозумів. І хоча спікер ПЦУ Іван (Євстратій Зоря) спробував переконати всіх, що захід організовував Офіс Президента, а Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій (а у ВРЦіРО патріарха Варфоломія нібито і не збиралися запрошувати на захід), ці аргументи, як мінімум, комічні.

По-четверте, у промові Президента з нагоди 30-річчя Незалежності не було згадки ні Константинополя, ні навіть ПЦУ. В епоху Порошенка таке ігнорування і уявити собі було б не можна. Згадаймо його промови, там ПЦУ завжди згадувалася як основа державності. А нині П. Порошенко не був згаданий в числі президентів України разом із В. Януковичем.

По-п'яте, за винятком служби на подвір'ї Софії Київської патріарху Варфоломію не організували жодних заходів з участю народу. Точніше один такий захід організувала Громадська Спілка «Миряни», коли для зустрічі з патріархом Варфоломієм під Верховною Радою зібралося понад 10 тисяч осіб, але він у ньому брати участь відмовився.

До цього всього можна ще додати і далеко не благополучний стан проекту ПЦУ, на який на його початку покладалися такі великі надії. Вже немає жодних розмов про те, що в ПЦУ перейде хто-небудь із архієреїв УПЦ, вже ясно, що не виходить перевести в ПЦУ яку-небудь значну частину парафій, а саму цю організацію переслідує низка скандалів. Тут і новий філаретівський розкол із відтворенням УПЦ КП, і розбірки між двома харківськими «ієрархами» ПЦУ з захопленнями парафій один у одного, і гомосексуальний скандал із «митрополитом» Олександром Драбинком та інші «цікавинки». Все це патріарху Варфоломію відомо, як і те, що ПЦУ вирішила не проводити в цьому році повноцінний хресний хід у День Хрещення Русі, щоб не ганьбитися його нечисленністю на тлі 350-тисячного Великого хресного ходу УПЦ.

Таким чином, підсумки візиту для самого патріарха Варфоломія не особливо радісні, що і відбилося на його обличчі під час коротких прощальних переговорів з Д. Шмигалем.

Патріарх Варфоломій і прем'єр-міністр Д. Шмигаль. Фото: kmu.gov.ua

Підсумки для української влади

Тут також доречно замислитися, чого не зробив патріарх Варфоломій для України. Головне – він не зумів забезпечити визнання ПЦУ з боку Помісних Православних Церков. Можна припустити, що під час переговорів перед створенням ПЦУ Фанар запевнив П. Порошенка, що зуміє забезпечити таке визнання, а українська влада, ймовірно, запевняла, що зможе загнати в ПЦУ більшу частину єпископату, духовенства і парафій УПЦ. Нічого цього не вийшло і вже навряд чи вийде. Елладська, Олександрійська і Кіпрська Церкви, які визнали ПЦУ після жорсткої дипломатичної обробки чиновниками американського Держдепартаменту, зіткнулися з серйозною протидією такого визнання частини своїх ієрархів. І отримати подібний розкол у себе поки ніхто не хоче.

Також патріарх Варфоломій не зумів переконати Православний Світ, що він є «першим без рівних». Якщо б це вийшло, голова Фанару придбав би серйозну політичну вагу і був би в очах української влади на зразок римського папи, через якого можна вирішувати серйозні політичні питання. А так реальна значимість голови Фанару досить низька і його підтримка не дає ніяких особливих дивідендів. Українська влада переконалася в цьому, як кажуть, на власній шкурі.

В перший рік свого президентства В. Зеленський займав більш-менш нейтральну позицію по відношенню до релігійних конфесій України. Крім того, він чудово бачив, як втручання в церковні справи не додало, а навпаки зменшило шанси П. Порошенка виграти президентські вибори в 2019 р. І тут раптом В. Зеленський у 2020 р. починає копіювати політику свого попередника і активно взаємодіяти з Фанаром. Єдине пояснення такої разючої зміни – це бажання догодити новій демократичній адміністрації США, у якої з Фанаром давні і дуже міцні зв'язки. Більш того, Байдена з Варфоломієм пов'язують навіть дружні стосунки. Але українська влада очевидно очікувала, що американська адміністрація якимось чином винагородить зусилля на підтримку патріарха Варфоломія, але замість цього отримали «зраду». Тут можна згадати і постійні переноси американцями візиту В. Зеленського в США, і пониження в останній момент рівня свого представництва на «Кримській платформі». Але найголовніше – адміністрація США показово, за спиною України, вирішила з Німеччиною всі питання по трубопроводу «Північний потік-2». Про те, що не слід виконувати бажання США «просто так» і тим більше собі на шкоду, в українській владі замислюються серйозно. Без цього не було би заяв про дружбу з Китаєм, головним офіційним ворогом США, і звільнення голови НАК «Нафтогаз» А. Коболєва.

Також українська влада ще раз переконалася в тому, що УПЦ може збирати величезні маси людей на свої заходи, а у ПЦУ в цьому плані величезні проблеми. Без адмінресурсу або підтримки націоналістичних організацій ПЦУ не може самостійно зібрати значну кількість людей. Все це – чіткий сигнал владі про те, кого насправді підтримують українці.

Українська влада ще раз переконалася в тому, що УПЦ може збирати величезні маси людей на свої заходи, а у ПЦУ в цьому плані величезні проблеми.

Крім того, влада звичайно ж відзначила, що УПЦ стала помітно активніше в суспільному плані. Сюди можна віднести і 350-тисячний Хресний хід 27.07.2021 р., і молитовне стояння під Верховною Радою 21.08.2021 р., і створення ГС «Миряни» з відкриттям в короткий термін відділень по всій Україні, та активне відстоювання в судах прав громад, у яких насильно відібрали храми або яких незаконно перереєстрували в ПЦУ. У ракурсі електоральної підтримки, УПЦ набагато вигідніше залишити в спокої, ніж посилювати гоніння на неї.

Слід згадати і про ще одну подію, яка не сталася, але якого сильно домагалися українські влади – приїзд на святкування 30-річчя Незалежності папи римського Франциска. В. Зеленський двічі особисто просив понтифіка приїхати, один раз навіть кажучи, що главу Ватикану «чекає, перш за все, народ України», і це буде «кисень, який так необхідний». А 25.03.2021 р. прем'єр-міністр Д. Шмигаль відвідав Ватикан і передав запрошення від В. Зеленського саме на День Незалежності. Приїзд в Україну одночасно і папи Франциска, і патріарха Варфоломія був би оголошений величезною «перемогою» української влади, однак цього не сталося. Причому і папа, і «його божественна всесвятість» отримували при цьому прекрасний шанс просунути ідею швидкого об'єднання Ватикану з Фанаром, про яку обидва вони неодноразово заявляли. Колишній глава Департаменту у справах релігій А. Юраш про це прямо заявив у травні 2021 р.: «Це дало б дуже потужний імпульс міжрелігійних екуменічних зв'язків...». Але папа віддав перевагу цим шансом не скористатися.

Підсумки для ПЦУ

Більше всього бонусів візит патріарха Варфоломія приніс главі ПЦУ Сергію Думенку. Константинопольський патріарх дав чіткий сигнал, що Фанар робить ставку на нинішнього главу ПЦУ і не розглядає варіант його заміни кимось іншим. Сергій був названий «ефективним керівником, якому довіряють на Фанарі», а перебуваючи в Михайлівському Золотоверхому монастирі, патріарх Варфоломій і зовсім заявив, що через багато десятиліть нащадки будуть славити ім'я і приклад Сергія Думенка. Звичайно, якщо згадати випадок, коли «богослов» Думенко переплутав євангельські слова з прислів'ям, ці заяви звучать комічно, але, що сказано – то сказано.

Більше всього бонусів візит патріарха Варфоломія приніс главі ПЦУ Сергію Думенку. Константинопольський патріарх дав чіткий сигнал, що Фанар робить ставку на нинішнього главу ПЦУ і не розглядає варіант його заміни кимось іншим.

Глава ПЦУ також може записати собі в актив, що влада не запросили Філарета ні на які урочисті заходи. Це також чіткий сигнал, особливо враховуючи, що Денисенко – кавалер вищої нагороди «Герой України».

Порадіти може і головний спонсор ПЦУ, «пивний король» Андрій Мацола – він отримав із рук патріарха Варфоломія титул архонта Константинопольського патріархату. Орден «Архонти Вселенського патріархату» (друга назва – «Орден святого апостола Андрія») був зареєстрований у 1966 р. у США. Він був створений при Американській архієпископії Константинопольського патріархату у формі громадської некомерційної організації. А в 1991 р. Синод Константинопольського патріархату заснував окремий орден для архонтів, які проживають за межами Америки, – Братство оффікіалів (архонти) «Пресвята Діва Блаженнійша». Щороку Константинопольський патріарх присвоює титул архонта приблизно 20 особам, що надали «...свій час, талант і фінанси...» (з вимог до кандидатів) для просування інтересів Константинопольського патріархату. Навряд чи б А. Мацола отримав би титул за «свій час» або «талант». Залишаються «фінанси». А це вже суперечить твердженню про те, що Фанар надав ПЦУ Томос про «автокефалію» безоплатно.

Ще одним підсумком святкування 30-річчя Незалежності стало оголошення В. Зеленським про встановлення нового свята: Дня державності, який відзначатиметься в день Хрещення Русі 28 липня. Це буде мати своїм наслідком те, що ПЦУ зможе відкрито використовувати адміністративний ресурс для організації свого хресного ходу. Звичайно звезти на цей захід 350 тисяч чиновників або вчителів навряд чи вийде, але тим не менш, можна буде хоч якось потягатися з Великим хресним ходом УПЦ.

В чергову калюжу сів колишній митрополит Олександр Драбинко. 22 серпня 2021 р. Константинопольський патріарх Варфоломій під час спільної служби на території Софії Київської з Епіфанієм Думенком надів дві панагії і хрест, виготовлені в УПЦ в 2010 р. обмеженим тиражем до 75-річчя покійного Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана). Ці речі Митрополит Володимир дарував особисто на святкуванні свого ювілею, отже, подарувати їх патріарху Варфоломію, який приїжджав в Україну двома роками раніше, не міг. Ймовірність того, що їх передали главі Фанару від імені Митрополита Володимира через третіх осіб украй мала. Залишається одне – презент від Олександра Драбинка, який вже був помічений у привласненні Пересопницького Євангелія, панагій, посохів, облачень та інших речей покійного Митрополита Володимира. Крім того, саме О. Драбинко звернув у своєму Фейсбуці увагу на те, що патріарх Варфоломій вдягнув панагії і хрест Блаженнішого Володимира.

Підсумки для всього Православ'я

Візит в Україну в очах Православного Світу підтвердив і затвердив повістку, яку Фанар цьому Світу нав'язує. Складається вона з трьох пунктів: визнання верховенства Константинопольського патріарха, визнання ПЦУ, унія з католиками. Всі ці три елементи виразно проявилися в ході візиту і всім було дано зрозуміти, що ці елементи не існують окремо один від одного, всі вони є складовими, як зараз кажуть, одного кейса. Не можна визнати ПЦУ, не погодившись з верховенством Фанару, а визнавши, не можна відмежуватися від унії з католиками.

Не можна визнати ПЦУ, не погодившись з верховенством Фанару, а визнавши, не можна відмежуватися від унії з католиками.

Патріарх Варфоломій вкотре співслужив Божественну Літургію з особами, які не мають священного сану. Пояснення цьому в очах інших Помісних Православних Церков просте: священний сан у С. Думенка та інших «ієрархів» ПЦУ існує в силу того, що це задекларував Константинопольський патріархат. А Помісні Церкви вже вирішують: визнати таку декларацію чи ні. Якщо вони її визнають, то тим самим визнають і наявність особливих виняткових повноважень у глави Фанару або іншими словами визнають його головою Православ'я. Власне, про це під час прийому в Києво-Могилянській академії згадав сам патріарх Варфоломій, заявивши, що у Помісних Церков шлях до єдності один – це визнання ПЦУ: «Тільки визнання української автокефалії усіма Православними Церквами, а не ніяка інша позиція... буде сприяти всеправославній єдності».

23 серпня 2021 р. глава Фанару зустрівся з Всеукраїнською радою церков і релігійних організацій. Зустріч відбулася за ініціативою самого патріарха Варфоломія, а це значить, що його туди спочатку не звали. На цій зустрічі патріарх Варфоломій заявив, що православні і католики прагнуть відновити єдність у співпричасті, а також подарував главі Української греко-католицької церкви (УГКЦ) Святославу Шевчуку панагію зі своїм підписом. У відповідь той назвав Константинополь своєю «церквою-матір'ю» і подарував главі Фанару набір патріарших відмінностей: хрест, енкольпіон і панагію.

Все це збільшило ймовірність того, що намічену унію між Фанаром і Ватиканом спочатку «обкатають» в Україні на ПЦУ і УГКЦ. А якщо б в Україну приїхав би ще й папа Франциск, то така ймовірність була б практично стовідсотковою.

У будь-якому випадку візит патріарха Варфоломія в Київ, його дії та заяви підтвердили – визнання верховенства Фанару, визнання ПЦУ і зближення в Римом подаються в одному пакеті. А це означає, що Помісні Православні Церкви повинні думати не тільки над питанням визнання ПЦУ, але й над іншими двома питаннями цього кейса. На наш погляд, це сильно зменшує ймовірність того, що визнання ПЦУ Помісними Церквами продовжиться.

Підсумки для Української Православної Церкви

УПЦ продемонструвала всім, в тому числі і самій собі, свою твердість у відстоюванні чистоти Православ'я та свою згуртованість навколо Блаженнішого Митрополита Онуфрія. Заслуговує уваги те, що ГС «Миряни» змогла організувати 10-тисячне молитовне стояння біля Верховної Ради 21 серпня 2021 р. Показовим також є, що цей захід було організовано владою. Поліція дозволила провести його в повному обсязі: встановити сцену, гучномовці, принести плакати і транспаранти, на яких грецькою мовою були написані дуже неприємні для «його божественної всесвятості» слова, включаючи анафему. Так, були випадки, коли поліція відбирала подібні плакати, але вони були все ж не повсюдними. Не обійшлося, правда, і без прикрої помилки. Протоієрей Віктор Земляний зі сцени зачитав завідомо фейковий переклад промови патріарха Варфоломія, де той нібито говорив, що російська і навіть церковнослов'янська мови є незрозумілими для українців, а ось новогрецька зрозуміла всім і саме її треба використовувати. Насправді глава Фанару цього не сказав, але на фейк купилися багато. Сподіваємося, в майбутньому люди будуть перевіряти подібні повідомлення. Однак те, що фейку повірили – цілком зрозуміло. Патріарх Варфоломій вже накоїв багато такого, у що ніхто раніше не вірив. Сюди відноситься і визнання «рукоположення» С. Думенка, і «скасування» УПЦ з Митрополитом Онуфрієм, і «повернення» Київської Митрополії в Константинопольський патріархат, і ще багато чого іншого. Ніхто не міг припустити, що Фанар зважився на такі божевільні і беззаконні вчинки, але, тим не менше, це сталося.

Ризикнемо припустити, що посилення гонінь на УПЦ, принаймні, значного найближчим часом не буде. Однак повністю таку можливість виключати не можна. Не буде і різкого розвороту влади обличчям до УПЦ. Незважаючи на всі труднощі, захоплення храмів і так далі, УПЦ перебуває в дуже сприятливому становищі: влада не має на неї жодного впливу; вона очистилася від таких неоднозначних (м'яко кажучи) особистостей, як колишній митрополит Олександр Драбинко або колишній протоієрей Георгій Коваленко; громади УПЦ і вся вона в цілому стала більш згуртованою; посилилася церковна свідомість вірян і так далі. Те, що держава чинить тиск на УПЦ, це, звичайно, погано, але набагато гірше буде, якщо влада України (не нинішня, так наступна) раптом стане благодіяти УПЦ і саме її призначать опорою української державності замість ПЦУ. Рано чи пізно за таке «сприятливе» ставлення держава вимагатиме розплатитися, про це свідчить церковна історія. Спокуса багатством набагато сильніша в духовному плані, ніж спокуса бідністю; спокуса славою – набагато страшніша, ніж спокуса забуттям; спокуса близькістю до влади набагато небезпечніше, ніж спокуса гоніннями. А Церква повинна бути готова до боротьби з будь-якими спокусами.

Такі підсумки візиту «його божественної всесвятості» в Україну гарячими слідами. Наскільки вони виявляться правильними – покаже час.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Рішення Синоду РПЦ щодо дій Фанара і Олександрії – це:
початок процесу оцінки дій Фанара світовим Православ’ям
60%
необґрунтована агресія РПЦ по відношенню до Фанару
21%
рядове засідання, яке ні на що не вплине
19%
Усього опитано: 42

Архів

Система Orphus