Зрада нікого не красить: тези інтерв'ю колишнього митрополита Симеона

"Ієрарх" ПЦУ Симеон (Шостацький) висловлює тези, з якими важко погодитися. Фото: СПЖ

Екс-митрополит Симеон (Шостацький) слідом за Олександром (Драбинком) висловив ряд нетривіальних тез. Розбираємо і аналізуємо.

 

15 січня 2021 р. колишній митрополит Вінницький і Барський Симеон (Шостацький) дав розгорнуте інтерв'ю агентству РІСУ, у якому відверто розповів про багато речей. Відповіді колишнього митрополита на запитання кореспондента викликають почуття щирого жалю. Людина, яка одного разу вчинила зраду, стала на стезю несправедливості, змушена і надалі вивертатися, виправдовуватися і говорити неправду. І чим далі, тим більше, тому що на цьому шляху немає зупинки. Є тільки шлях назад. Цей шлях називається – покаяння.

Симеон (Шостацький) під час інтерв'ю. Фото: RISU

Для початку пояснимо, чому перехід колишнього митрополита Симеона (Шостацького) – це справжнісінька зрада:

По-перше, він пішов із Церкви, в якій був висвячений у священний і архієрейський сан, був пострижений у чернецтво, в якій він служив архієреєм. Він пішов з Церкви, всупереч одноголосній думці як єпископату, так і абсолютної більшості духовенства його власної єпархії. Він пішов із Церкви, яка стояла в Істині і Правді, що так там і залишилася. Пішов у структуру, яка з самого початку словами своїх творців позиціонувала себе не як Церкву Христову, а як «опору української державності».

По-друге, він покинув Церкву саме в той момент, коли проти неї було організовано справжнє гоніння. Верховна Рада приймала антицерковні закони, правоохоронні органи викликали священників і архієреїв на «бесіди» і заводили на них кримінальні справи, націоналісти захоплювали храми, а ЗМІ виливали на Церкву тонни бруду.

По-третє, він обдурив усіх і насамперед – священників своєї єпархії. 20 листопада 2018 р. він провів засідання Єпархіальної ради Вінницької єпархії, на якому було прийнято рішення про те, що «вся повнота Вінницької єпархії» виконає постанову Архієрейського собору від 13 листопада 2018 р., в якій міститься відмова УПЦ брати участь у так званому «об'єднавчому Соборі» 15.12.2018 р., на якому була створена ПЦУ. А за свідченням кліриків Вінницької єпархії, він і зовсім прямим текстом заявляв, що на «Собор» 15 грудня не поїде.

Детальніше про історію цієї зради можна прочитати в статті «Про ренегатство двох митрополитів». Власне кажучи, і в нинішньому інтерв'ю колишній митрополит Симеон відверто зізнається, що вирішив йти на «об'єднавчий Собор» та підготовку до цього він проводив потай від усіх.

Кореспондент: «Ви могли вільно брати участь у цьому підготовчому процесі (до «об'єднавчого Собору» – Ред.)? Чи Ви це робили таємно?

Симеон (Шостацький): «Якщо по правді, то це дійсно було таємно».

Тепер головні тези колишнього митрополита Симеона.

Теза 1: Звернути зі шляху зради не дозволила совість...

Шостацький каже, що він вже пообіцяв «екзархам» Константинопольського патріархату з'явитися на «об'єднавчий Собор», а у патріарха Варфоломія отримав так звану «охоронну грамоту» і не міг підвести своїх нових покровителів:

Симеон (Шостацький): «А якщо говорити про точку відліку, то повернути назад мені не дозволяла моя совість. Як так? Я писав патріарху, я постійно виступав за автокефалію і в Москві, і в Києві ... Навіть в останню ніч, коли ми отримували ці листи («охоронні грамоти» – Ред.), можна було відмовитися. Але екзархи, які дали нам листа, сподівалися, що ми підемо. І як би це було? Ти до останнього моменту йшов, йшов, а тут раз – і вирішив «я вже не йду». <...> А це некрасиво. Совість мені вже не дозволяла це зробити, щоб не підвести тих, кому я обіцяв».

По-перше, виходить, що колишній митрополит Симеон патріарху Варфоломію, його «екзархам» і, ймовірно, П. Порошенку пообіцяв, що прийде на «об'єднавчий Собор», і совість йому не дозволила вчинити інакше.

Але чи точно це була совість? Згадаймо, що Феофан Затворник називав совість «сторожем, якого Бог дав своїй Правді».

А як же цей Богом даний сторож міг дозволити Симеону обдурити і Блаженнішого Онуфрія, і всіх єпископів УПЦ, і кліриків своєї єпархії, і свою паству? Адже Шостацький прямо і побічно заявляв, що не буде брати участь в «об'єднавчому Соборі». «Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх» (Як. 1, 8), – написав святий апостол Яків.

По-друге, що краще зробити людині, яка вже пообіцяла зробити неправе діло? Порушити обіцянку чи все ж виправдати надії тих, кому пообіцяла? Чи не нагадує ця ситуація євангельську історію з усікновенням голови Івана Хрестителя, коли Ірод пообіцяв зробити все, чого не попросить дочка Іродіади, а потім не хотів розчарувати своїх товаришів по чарці? Блаженний Феофілакт Болгарський з цього приводу пише: «вивчаймо звідси, що краще порушити клятву, ніж через клятву зробити що-небудь нечестиве».

Теза 2: Весь Православний світ вважав розкольників розкольниками

Симеон (Шостацький): «Ну а про те, що раніше ми називали їх (УПЦ КП і УАПЦ – Ред.) розкольниками, то так звучало не тільки з нашого боку, так говорив весь православний світ <...> Чесно кажучи, коли я дізнався, що приїхали екзархи, я думав, що будуть непублічні перерукоположення. Але, керуючись ікономією, посилаючись на минулі практики в житті Церкви, Вселенський Патріарх визнав законність хіротоній і взяв усіх в сущому сані».

По-перше, колишній митрополит підтверджує, що всі Помісні Церкви вважали УПЦ КП і УАПЦ безблагодатними розкольниками. Звідси – запитання: на якій підставі вони стали «благодатними» та ще й заднім числом? Якщо Константинопольський патріарх на догоду чиновникам з Держдепартаменту США вирішив порушити церковні канони, то хіба від цього Благодать з'являється? Знову-таки заднім числом. А безпідставність посилань на сумнівні випадки докладно проаналізована в Коментарі Секретаріату Синодальної біблійно-богословської комісії РПЦ «Про недійсність хіротоній українських розкольників і неканонічність «Православної церкви України».

Колишній митрополит підтверджує, що всі Помісні Церкви вважали УПЦ КП і УАПЦ безблагодатними розкольниками. Звідси – запитання: на якій підставі вони стали «благодатними» та ще й заднім числом?

По-друге, за деяким винятком «весь православний світ» досі продовжує вважати розкольників безблагодатними. І навіть ті, хто, може бути, і хотів би догодити Константинопольському патріарху, не можуть отримати від нього чіткої відповіді на запитання: звідки з'являється «благодать» у людей, відлучених від Церкви? І посилання на випадки, згадані Симеоном (Шостацьким), на серйозних богословів не діють.

По-третє, сам колишній митрополит щиросердно зізнався – він щиро вважав, що фанаріоти не дійдуть до такого беззаконня, що стануть визнавати «єпископами» мужиків в рясах, а все-таки спочатку займуться їх «перевисвяченням». І тут не може не виникнути запитання – якщо ти розраховував на те, що твої майбутні «колеги» будуть «перерукоположені» (а кажучи прямо – просто висвячені, адже серйозно розглядати хіротонії, звершені відлученим від Церкви Філаретом, неможливо), то як можна було увійти з цими людьми в одну «Церкву», коли стало зрозуміло, що ніякого рукоположення не буде?!

Як можна було увійти з цими людьми в одну «Церкву», коли стало зрозуміло, що ніякого рукоположення не буде?!

По-четверте, аргументація, що «архієреї» УПЦ КП та УАПЦ, з'єднавшись в ПЦУ, раптом перестали бути розкольниками, вкрай наївна, і заснована на ... «непомильності» греків: «Я не вважав, що йдучи на Собор, йду в розкол... Це ж не просто зібралися ми з владикою Олександром, владика Філарет з УПЦ КП і представники УАПЦ, і щось собі вирішили. Це було рішення Вселенського патріарха. Я був і залишаюся переконаним, що все відбувалося згідно з канонічним порядком. Ніхто не знає канонічне право так добре, як греки. В архівах Константинопольського патріархату досі зберігаються всі збірники канонів і оригінали, копії рішень, коли приймалося. І нові рішення Константинопольського патріархату також мають під собою історичну та канонічну основу».

Навіть не віриться, що це говорить недавній архиєрей Церкви, а не обиватель, мислячий в парадигмі: «якщо по телевізору сказали – значить так і є», мовляв, самому навіть і думати не треба. Виходить, греки – це якась вища раса, у яких знання церковних канонів закодовано на генетичному рівні? І архіви Константинопольського патріархату – це гарантія безпомилковості абсолютно будь-яких їхніх поглядів і рішень?!

Виходить, греки – це якась вища раса, у яких знання церковних канонів закодовано на генетичному рівні? І архіви Константинопольського патріархату – це гарантія безпомилковості абсолютно будь-яких їхніх поглядів і рішень?!

Теза 3: Архієреї УПЦ – благодатні, але неканонічні єпископи Константинопольського патріархату

Вже саме формулювання цієї тези виглядає абсурдно, але тим не менш Симеон (Шостацький) стверджує саме це: «За документами виходить, що ми є Церквою, якій Константинополь дав автокефалію, а вони (архієреї УПЦ – Ред.), по суті, є єпископами Вселенського патріархату, які не послухали свого Предстоятеля, і таким чином, за документом від 11 жовтня 2018, вони є архієреями Вселенського патріархату, а ми автокефальною Церквою. Тепер можна сказати, що і вони, і ми «благодатні», але ми – канонічні, а вони – ні».

Ось саме, що «...за документами виходить...», а не насправді! Те, що фанаріоти «скасували» рішення більш ніж 330-річної давності про передачу Київської Митрополії в юрисдикцію Руської Церкви, не означає, що вся повнота УПЦ раптом проти своєї волі опинилася в складі Константинопольського патріархату. Це всього лише означає, що на Фанарі не поважають не тільки церковні канони, але й елементарний здоровий глузд.

Київська Митрополія зразка 1686 р. займала лише одну третину нинішньої канонічної території УПЦ, але зате поширювалася на територію Білорусії і Прибалтики. У XVII столітті після періоду української історії, який називається «Руїна», Київська Митрополія являла собою видовище, гідне плачу. Більше трьохсот років Константинополь не заявляв ніяких претензій і ось після бесід з американськими дипломатами раптом «прозрів» і вирішив забрати собі цілком впорядковану УПЦ. І те, що єпископат УПЦ відмовився брати участь у цій фанаріотській комедії – цілком логічно і правильно.

Теза 4: «Говорив Онуфрію – підемо до Порошенка, і ви станете Патріархом всіх українців»

Симеон (Шостацький) згадує нездійснену зустріч між Порошенком та архієреями УПЦ, яка повинна була відбутися 13 листопада 2018 року: «Я говорив йому тоді  "Ваше Блаженство, йдемо всі на зустріч з Президентом, йдемо всі на Собор  і Ви стаєте Патріархом всіх православних українців в єдиній об'єднаній Церкві"».

Уже багато разів говорилося – якби Блаженніший Онуфрій мислив такими категоріями, як Шостацький, Драбинко, Думенко та інші – він би саме так і вчинив: зібрав всіх архієреїв УПЦ, привів би їх на «об'єднавчий Собор» і гарантовано би став главою нової «Церкви». При цьому гарантовано отримав би «любов і ласку» влади України, Держдепу США і Константинопольської Церкви. Але Блаженніший мислить інакше. І православний народ це бачить, розуміє і цінує. Пропонуємо кілька коментарів під відповідною новиною на СПЖ.

Костянтин Задорожко: «А Блаженніший Митрополит Онуфрій вирішив залишитися з Богом Аксіос!!!»

Скріншот коментаря на СПЖ

Дмитро: «Кожному своє: одному Царство Небесне і вічна слава, другому – патріаршество і дружба з Порошенком. Повторив шлях Філарета Денисенка, той теж дуже хотів стати патріархом»

Скріншот коментаря на СПЖ

Олександр: «Так ми ж за це і поважаємо Блаженнішого Онуфрія!!! Так само і всі православні, сподіваюся! Адже якби Митрополит Онуфрій чинив, як ви, колишні митрополити, тобто, порушував би канони направо і наліво і прийняв Константинопольську єресь, то як же можна було б поважати??? «Але якби й ми або Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий!» (Гал. 1:8).

Можна сказати точніше, ніж ці люди? Навряд чи.

Теза 5: Духовенство Вінницької єпархії залишило Симеона, як учні залишили Христа

Відповідаючи на запитання про те, чому духовенство Вінницької єпархії не пішло за Симеоном шляхом зради, він порівняв себе... зі Христом.

Симеон (Шостацький): «Згадайте Євангеліє: коли Христос говорив про Свої майбутні страждання  багато людей, які перед цим слідували за Ним і слухали Його, залишили Його. Так і тут вийшло. Були люди, які ще сьогодні прийшли й говорили зі мною, а на завтрашній день вже відступили».

Якщо людина ототожнює себе з Христом, про що це може говорити? Коли навіть святий Іоанн Предтеча, про якого Спаситель сказав – «Істинно кажу вам: між народженими від жінок не повставав більший від Іоанна Хрестителя» (Мф. 11:11) – на подібне ототожнення сказав: «Услід за мною йде он Потужніший від мене, що Йому я негідний, нагнувшись, розв'язати ремінця від узуття Його» (Мк. 1:7).

Невже нинішній «ієрарх» ПЦУ вище за першого серед пророків?

І знову-таки Симеон (Шостацький) свідчить проти себе сам. Христа залишили тоді, коли Він йшов на Голгофу. А куди йшов Симеон? Про зраду – дивись вище.

Христа залишили тоді, коли Він йшов на Голгофу. А куди йшов Симеон?

Теза 6: Священники УПЦ не переходять у ПЦУ тому, що їм заважають парафіяни, а парафіяни – тому що їм заважають священники.

Так, ось такий абсурд, який колишній митрополит Симеон озвучив, анітрохи не бентежачись.

В одному місці він говорить: «Люди розділилися в думках, і священники на парафіях побачили, що не всі підтримують перехід у нову Церкву. А не підтримують, в першу чергу, ті, хто постійно слухали священника і його слова. А це хто? Клірос <...> А Ви знаєте, якщо клірос не прийде, то священник сам не буде співати Літургію».

Тобто священники, на думку Шостацького, нібито хочуть перейти, але парафіяни і особливо клірос їм заважають.

Але в іншому місці Симеон стверджує зворотне: «На сьогодні є парафії, які хочуть перейти до ПЦУ, але вони не хочуть судитися. Вся проблема в тому, що не йдуть священники. А коли не йдуть священники, не йде і клірос, не йдуть ті, які мають установчі документи приходу, і тому така у нас проблема».

Безумовно, дуже важко вірити людині, яка говорить взаємовиключні тези. Наприклад, як може існувати ситуація, коли священника в його бажанні піти у розкол не підтримують «ті, хто постійно слухали його слова». Виходить, що такі священники, спочатку говорили одне, а потім інше? При цьому раніше їхні промови проти розколу були настільки переконливими, що парафіяни і клірос ні за що не хочуть слухати щось інше?

Теза 7: УПЦ посилає «тітушок»

Симеон (Шостацький): «Мене опоненти звинувачують, зокрема владика Варсонофій (митрополит Вінницький і Барський УПЦ – Ред.) скрізь розповідає, що це я все організовую – посилаю людей, посилаю священників, посилаю так званих «тітушок» і т. д. Тільки він «забув», що це все з їх боку організовується, а не з мого. У нас немає цього. Ми постійно кажемо: нехай сама парафія, ті, хто живе в селі - навіть не всі, хто живе, а тільки православні, вирішують».

Питання в тому, що саме православні практично завжди вирішують бути в канонічній Українській Православній Церкві на чолі з Блаженнішим Онуфрієм. З 12500 парафій УПЦ добровільно пішли в ПЦУ лише 84. А ось питання з тим, хто організовує «тітушок», вирішується просто: УПЦ не захоплює храми, а прихильники ПЦУ займаються цим на регулярній основі, із застосуванням насильства і погроз. І навіть митрополит Варсонофій одного разу особисто піддався нападу під час молебню. Немає жодного випадку, коли б віруючі УПЦ захоплювали б чуже чи комусь погрожували. Навпаки, вони прощають своїх кривдників, віддають їм храм і церковне майно і йдуть молитися в приватні будинки або інші приміщення.

Теза 8: Мільйони українців приєдналися до «церкви Христової» тому, що Симеон (Шостацький) і Олександр (Драбинко) прийшли на «об'єднавчий Собор»

Симеон (Шостацький): «Мені кажуть: «Ти сам собі вибрав шлях до загибелі», а я кажу: «Це ви зі свого боку так думаєте, що це мій шлях до загибелі. А чому ви не думаєте про те, що через те, що ми з владикою Олександром пішли на Собор, і утворилася Помісна Православна Церква, мільйони українців, які були за огорожею, приєдналися до Церкви Христової».

Ось нове слово в православній еклезіології і повчанні. Протягом 2000 років відступилі від Церкви приєднувалися до Неї через покаяння. Розкол – це гріх, який ставить людину поза Церквою. І досі православне вчення про те, як можна знову увійти в огорожу Церкви, передбачав лише один шлях – покаяння. І ось раптом виявляється, що мільйони українців «приєдналися» через те, що два колишніх митрополити прийшли на «об'єднавчий Собор». Смішно, звичайно, але стверджувати, що до Церкви можна приєднатися шляхом рішення Константинопольського Синоду – смішно також.

Епілог

Церква живе за заповідями Христа і ніякого іншого шляху порятунку, крім зазначеного Господом не існує. «З того часу Ісус почав проповідувати й промовляти: покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне» (Мф. 4:17). Константинопольський патріарх Варфоломій розпочав в Україні недобру справу, а Симеон (Шостацький), на жаль, цю недобру справу підтримав. Про те, що вона недобра, також сказано в Святому Письмі: «...по плодах їх пізнаєте їх» (Мв. 7:20). Які плоди діяльності Фанару? Захоплення храмів, насильство, ворожнеча, ненависть, розбрат... Також і в Помісних Церквах, що визнали ПЦУ, відбувається розлад і розбрат. А на горизонті маячить об'єднання Фанару з Ватиканом, про який їхні голови говорять все частіше і частіше.

Екс-митрополит Симеон нагадує, що в УПЦ він як і раніше вважається єпископом, і ображається, коли його в пресі називають Володимиром Івановичем: «Я не позбавлений сану, і чернецтво з мене не знімали, а, отже, повинні називати чернечим ім'ям. Мене вони тільки «заборонили у священнослужінні», але сану не зняли. Тому навіть з точки зору РПЦ я єпископ, тільки «заборонений у служінні».

І хоча в наступних фразах він бадьориться, що, мовляв, йому байдужі будь-які рішення УПЦ щодо його канонічного статусу, відчувається, що в дійсності це не так.

Симеон згадує, що в свій час радився з Мирополитом Онуфрієм щодо зняття сану з деяких кліриків Вінницької єпархії і підкреслює, що Блаженніший завжди був проти таких рішень: «Він сказав «ні». «Заборонили в служінні – і все. Сана не позбавляйте». Так і з владикою Олександром. Багато хто вже давно вмовляли Блаженнішого Митрополита Онуфрія позбавити владику сана - і до переходу в ПЦУ, і після. Він завжди відмовляв».

І це правда. В основі всіх слів і рішень Блаженнішого Онуфрія лежить батьківська любов. У тому числі – і любов до відступників. А екс-митрополит Симеон – саме відступник. Але чи не пора йому згадати про покаяння і повернутися зі слизького шляху неправди в дім отчий?

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Як вплине обрання нового Патріарха СПЦ на «українське питання»?
Ніяк, Сербська Церква буде визнавати тільки УПЦ
62%
СПЦ буде рухатися до визнання ПЦУ
0%
Патріарх Порфирій скличе зустрічі Церков для вирішення проблеми
38%
Усього опитано: 13

Архів

Система Orphus