Питання до «канонічності» ПЦУ устами її «ієрарха»: погляд Михайла Зінкевича

Михайло Зінкевич задає питання, на які в ПЦУ немає відповідей. Фото: СПЖ

Михайло Зінкевич заявляє, що Епіфаній і «ієрархи» ПЦУ дотримуються страусиної тактики і задає питання, на які немає відповідей.

У другу річницю так званого «об'єднавчого собору», на якому була створена ПЦУ, один з «ієрархів» цієї організації Михайло Зінкевич дав інтерв'ю агентству «Главком», в якому з одного боку ставив досить незручні питання, а з іншого визнав, що відповідей на ці питання немає. Інтерв'ю так і називається: «ПЦУ не має відповідей на безліч питань: у всіх голова в піску». Вивчаємо одкровення Михайла Зінкевича і робимо висновки.

Михаїл Зінкевич. Фото "Волинські новини"

Для початку, хто такий Михайло Зінкевич. Багато його знають за одіозним висловом, що кожна свічка, куплена в храмі Української Православної Церкви – це куля для українських солдатів на Донбасі. Одіозним це висловлювання є, по-перше, тому, що це – брехня, по-друге, тому що сам Епіфаній використовує в своїх «богослужіннях» продукцію російського підприємства «Софрино». Ну і по-третє, як в такому випадку оцінити діяльність основного спонсора ПЦУ Андрія Мацоли, засновника бренду «Перша приватна броварня», який за повідомленнями ЗМІ, щорічно інвестував в економіку Росії 70 мільйонів доларів, платив податки в російський бюджет і так далі.

Загалом, це висловлювання Михайла Зінкевича вже дає достатнє уявлення про його особистості, але ось ще кілька штрихів до портрету. Працював в Почаївській лаврі, був паламарем у храмі Різдва Богородиці в Черкасах, навчався в Санкт-Петербурзькій духовній семінарії. А далі – кар'єра в розколі (УПЦ КП): 1997 року – «диякон», 2000 р. – «єпископ», 2018 р. – один з головних претендентів на пост глави ПЦУ. Тоді Філарет Денисенко і Петро Порошенко переконали його зняти свою кандидатуру. У своєму інтерв'ю «Главкому» Зінкевич не залишив без уваги і цей момент.

На запитання кореспондента: «Події на об'єднавчому соборі в 2018 році для вас ця поразка?», Михайло Зінкевич відповів: «Поразка – це коли ти програв, а коли тебе шантажують, то це не поразка». Тобто невідбутий глава ПЦУ визнав, що його шантажували, змушуючи зняти свою кандидатуру, а якщо шантажували, то значить є чим. Але те, що на Зінкевича (як і на інших членів ПЦУ) є компромат не є одкровенням, це – загальновідомо, а от наступні тези – це дійсно цікаві свідчення людини, яка знає кухню ПЦУ зсередини.

Одкровення 1: Томос дійсно був котом в мішку, який багатьох розчарував, коли з мішка виліз

Михайло Зінкевич говорить про це так: «Коли пішли розмови про Томос, то ми говорили про нього як про звук, тому що ми не бачили його змісту – що написано в тексті. <...> але, коли з'явився текст Томосу, він не всіх почав задовольняти. Патріарх Філарет виставляє претензії: ми очікували побачити в цьому Томосі не те, що там написано. Починаючи з назви Церкви, де варимо миро, і особливо дратівливим моментом стало питання парафій, які знаходяться за межами України. Вони, згідно з документом, не належать до України».

У цих словах «митрополит» ПЦУ фактично підтвердив те, що писали багато церковних оглядачів та аналітиків: взаємини Фанару з українською владою і українськими розкольниками – це гра «хто кого перший обдурить». Рахунок в цій грі поки нічийний: Фанар обіцяв повноцінну автокефалію, але на ділі зробив з ПЦУ залежну від себе структуру. Україна, в свою чергу, обіцяла розплатитися з Фанаром найдавнішими монастирями і храмами у формі ставропігій, але віддала поки що тільки Андріївську церкву в Києві.

Що ж стосується зарубіжних парафій українських конфесій, то навряд чи Михайло Зінкевич та інші «ієрархи» УПЦ КП і УАПЦ не знали про концепцію, яку Фанар просуває вже близько ста років, а саме: вся діаспора в усьому світі повинна підкорятися Фанару. Так що зберегти закордонні парафії просто не було ніяких шансів.

Одкровення 2: закулісні домовленості між Філаретом, Епіфанієм і П. Порошенком дійсно існували

Михайло Зінкевич: «Ну і звичайно, це особисті домовленості між патріархом (Філаретом - Ред.) і тим оточенням, яке тоді було в Київському патріархаті. Ми ж обговорювали ці питання: хто чим буде займатися, хто які матиме повноваження. Були певні домовленості. Коли ці домовленості не справдилися, це стало додатковим подразником до написаного тексту Томосу. <...> Я чув, що почесний патріарх Філарет звинувачує Порошенка, що той нібито його обдурив. Значить, були якісь домовленості між ними...».

Підтвердження існування залаштункових домовленостей означає визнання того факту, що ПЦУ спочатку будувалася не на основі канонічних традицій церковного управління, існуючих в Православ'ї, а на особистих домовленостях отців-засновників ПЦУ, кожен з яких намагався дотриматися своєї вигоди.

Також слова Михайла Зінкевича підтверджують обгрунтованість тих претензій, які Філарет Денисенко пред'явив своєму колишньому протеже С. Думенку і колишньому президенту П. Порошенку. Взагалі все інтерв'ю М. Зінкевича «Главкому» пронизано симпатією до Філарета Денисенка і тієї позиції, яку він сьогодні займає. І в цих симпатіях Михайло Зінкевич далеко не самотній.

Одкровення 3: в ПЦУ зростає кількість «архієреїв», які симпатизують Філарету

Михайло Зінкевич: «...чи багато єпископів симпатизує (почесному патріарху Філарету)? На сьогоднішній день симпатія починає проявлятися все більше. Принаймні є тенденція до зростання. Є тенденція у митрополитів підтримати те, що говорить почесний патріарх Філарет».

Давайте згадаємо - а про що зараз говорить Філарет? Головний його посил – що ПЦУ не автокефальна структура, що вона підпорядкована Фанару. М. Зінкевич побічно погоджується з цим твердженням: «Патріарх (Філарет - Ред.) говорить: ПЦУ – це Константинопольська церква. Але якщо ми незалежна Церква, то чому ми миро не варимо? Відповіді на це питання немає».

Тут показово не так суть питання: хто де варить миро, а те що М. Зінкевич приводить цей аргумент на захист позиції Філарета. Адже «митрополит» знає (повинен знати) те, що наприклад, в Елладській, Албанській та навіть Єрусалимській Церквах миро не варять, а отримують з Константинополя. І це не заважає їм мати статус Помісних Церков. Принаймні Єрусалимський Патріархат – це повноцінна автокефальна Церква, хоча і зі своїми особливостями. Якби М. Зінкевич не стояв би на точці зору Філарета, він би з легкістю спростував би свій власний аргумент про мироварення.

Є в цьому пасажі про мироварення і ще один цікавий момент. Справа в тому, що Константинопольський патріархат вважає – мироварення не є неодмінним атрибутом автокефальної церкви, а ось в Руській Православній Церкві вважають інакше: разом зі статусом автокефалії церква повинна отримувати право варити миро. Відповідно в актах про автокефалію Польської Православної Церкви, Православної Церкви Чеських земель і Словаччини, Православної Церкви Америки, які отримали автокефалію від РПЦ, зазначено право цих Церков варити миро. Як бачимо, точка зору М. Зінкевича збігається з підходом РПЦ до цього питання. Зрада, одначе.

Тепер давайте подумаємо, до чого може привести зростання числа «архієреїв» ПЦУ які:

a. розчаровані змістом Томосу;

b. незадоволені невиконанням закулісних домовленостей;

c. симпатизують Філарету.

Це може привести до того, що конфлікт в ПЦУ перейде з прихованої фази у відкриту. Епіфаній Думенко – не та людина, яка може врегулювати конфлікти у своїй структурі. Своєю посадою в ПЦУ він цілком і повністю зобов'язаний Філарету Денисенку, який заради того, щоб посадити Епіфанія в крісло керівника пішов як проти П. Порошенка, який бажав бачити главою ПЦУ свого ставленика, колишнього митрополита Вінницького Симеона (Шостацького), так і проти Михайла Зінкевича, який домагався цієї посади для себе.

Скажемо чесно: Думенко без Філарета практично нічого із себе не представляє. Ні за досвідом, ні за освітою, ні за політичним чуттям. Зі своїм єдиним покровителем Епіфаній посварився, а інших покровителів не набув. Відповісти на питання: чому ж Епіфаній досі залишається главою ПЦУ нескладно. Охочих його змістити чимало, але всі вони виявилися заручниками початкового вибору. Ухід Епіфанія зараз, причому як за власною ініціативою, так і проти волі, означав би визнання невдачі з проектом ПЦУ. А до цього поки ніхто не готовий. Але як тільки куратори ПЦУ визнають, що Епіфаній більше шкодить проекту, ніж приносить користі, його шанси залишитися на своєму посту будуть прагнути до нуля. І тоді шанс поборотися за крісло глави ПЦУ з'явиться і у Михайла Зінкевича, і у Симеона (Шостацького).

Питання до «канонічності» ПЦУ, на які в ПЦУ ж немає відповіді

Тепер про питання, які поставив Михайло Зінкевич і на які ніхто в ПЦУ не хоче відповідати, включаючи його самого. Таких питань три:

1. Чому у ПЦУ забрали парафії в діаспорі?

2. Чому ПЦУ не може варити миро?

3. Що робити з тим «миро», яке вже було зварено в УПЦ КП і, головне, – чим його взагалі вважати?

На перші два питання відповідь одна: тому, що ПЦУ не є автокефальною церквою (наскільки взагалі доречна таке формулювання до товариства безблагодатних розкольників) і підпорядкована Фанару. Що стосується третього, то він заслуговує на те, щоб його розглянути більш докладно.

Михайло Зінкевич сформулював його так: «І третє – що робити з тим миром, який ми вже наварили і забрали ще від патріарха Філарета? Ми їм користуємося або ми з ним що робимо? Все-таки це святиня. Куди його дівати, чим його тепер вважати? Миром справжнім, яким ми помазуємо під час хрещення або освячення престолів, або це вже не миро стало? Як до нього тепер ставитися?»

Чим вважати миро, освячене Філаретом в УПЦ КП? Миром справжнім, яким ми помазуємо під час хрещення або освячення престолів, або це вже не миро стало? Як до нього тепер ставитися?

Михаїл Зінкевич, «ієрарх» ПЦУ

Насправді це питання, який виводить на чисту воду і самого Михайла Зінкевича і всіх розкольників взагалі. Миро – це особлива речовина, що складається з оливкового та інших масел і спецій, особливим чином зварене і освячене сонмом архієреїв на чолі з предстоятелем відповідної Помісної Церкви. Помазання миром в таїнстві миропомазання освячує новохрещених Духом Святим, що в найдавніші часи відбувалося покладанням рук апостольських.

«Але дивись, не вважай оного миру простим. Бо як хліб в Євхаристії, по призиванні Святого Духа, той не є більше простий хліб, але тіло Христове: так і Святе це миро не є просте, нижче, якби хто сказав, звичайне по призиванні: але дар Христа і Духа Святого, присутністю божества Його хто буває дійсним. Оним знаменно помазують твоє чоло і інші знаряддя почуттів. І коли видимим чином тіло помазується, тоді Святим і животворящим Духом душа освячується» (свт. Кирило Єрусалимський).

Відповідно, повідомити світу цей «дар Христа і Духа Святого» можуть тільки канонічні благодатні архієреї. І таким чином питання Зінкевича – чи справжнє миро, зварене при Київському патріархаті – очевидно перетворюється в питання про благодатність «архієреїв» УПЦ КП взагалі. З точки зору патріарха Варфоломія, це «миро» не є миро, оскільки «Так званий «Київський Патріархат» не існує і ніколи не існував» (із заяви від червня 2019 р.). А оскільки згідно з текстом Томосу ПЦУ зобов'язана дотримуватися думки Фанару зі спірних питань «церковного, догматичного і канонічного» характеру, то так само повинні вважати і в ПЦУ.

Питання Зінкевича – чи справжнє миро, зварене при Київському патріархаті – очевидно перетворюється в питання про благодатність «архієреїв» УПЦ КП взагалі.

Сумніви і навіть прямі заперечення в благодатності легалізованих патріархом Варфоломієм розкольників містяться в заявах практично всіх Помісних Церков. Ось тільки деякі цитати з офіційних заяв.

«Двохтисячолітній досвід Кіпрської Церкви і всієї Православної Церкви в цілому дає нам підстави сумніватися в можливості узаконення «заднім числом» тих хіротоній, які були здійснені забороненими, вилученими і підданими анафемі єпископами. Заборона, відлучення і анафему окремих осіб, які стали ініціаторами української кризи, визнали всі православні» (з комюніке Синоду Церкви Кіпру 21.02.19).

«Ми просимо Вселенську патріархію прояснити проблему неканонічних ієрархів і священиків, які належали до «Київського патріархату» (із заяви Синоду Румунської Церкви 21.02.19).

«Особи, з яких знято єпископський і пресвітерський сан, не можуть бути лідерами у встановленні миру в Православній Церкві України. Їх дії стають причиною ще більшого безладу і спокус» (Собор Польської Церкви 15.11.20).

«Весь той час, поки був позбавлений сану і перебував під анафемою, пан Філарет здійснював неканонічні чинопослідування, які не були дійсними таїнствами. Тому і вчинені ним хіротонії є недійсними, порожніми, позбавленими божественної благодаті і дії Святого Духа. Серед них і хіротонії в диякона, пресвітера і, в підсумку, в єпископа його секретаря – Сергія Думенка, нині митрополита Епіфанія. У Вашому листі від 24 грудня сказано: «...відновивши їх у їх архієрейському і ієрейському сані». Однак ми задаємося питанням: як хіротонії, звершені перебуваючим під відлученням і анафемою паном Філаретом, заднім числом, без канонічної хіротонії придбали у Святому Дусі законність і справжну печать апостольського спадкоємства?» (Лист Предстоятеля Албанської Православної Церкви Архієпископа Анастасія Патріарху Варфоломію від 07.03.19)

І найцікавіше, що Філарет Денисенко міркує точно таким же чином, тільки зі своєї дзвіниці: «Добре, якщо Вселенський патріарх зняв з мене анафему, в 2018 році, зняв. То до 2018 року я був під анафемою, чи ні? Якщо я був під анафемою, то це означає, що всі ці єпископи недійсні. І Епіфаній не тільки не є митрополитом – він навіть не священик. Якщо Вселенський патріарх зняв з мене анафему в 2018 році, то весь єпископат – недійсний» (з інтерв'ю Українському радіо в програмі «Персона грата» від 17.06.19).

Страусина поза Сергія Думенка

Повернемося до інтерв'ю М. Зінкевича.

Кор: «Керівництво Церкви шукає відповіді на ці питання? І який шлях вирішення тих проблем бачите ви?

М. Зінкевич: «Зараз нічого не шукається, зараз голова в піску: типу, все пройде або хтось вирішить».

Кор: «У кого голова в піску?»

М. Зінкевич: «У всіх».

Кор: «Тобто у митрополита Епіфанія – він же предстоятель?»

М. Зінкевич: «У всіх...».

***

Здається, що на ці питання повинен відповісти не хто інший як патріарх Варфоломій. Якщо він скаже, що миро Київського патріархату не дійсне, то значить і Філарет Денисенко, Епіфаній Думенко, Михайло Зінкевич і всі інші – не архієреї, а безблагодатні самозванці. І є ними досі. А якщо глава Фанару скаже, що всі «таїнства», включаючи «хіротонії» в Київському патріархаті, були дійсні – то він зобов'язаний пояснити – чому підтримував зняття сану і анафему Філарета всі роки до 2018, чому видавав документи, де говорилося, що УПЦ КП не є Церквою.

І на завершення хотілося привести цитату з Притчів царя Соломона, яка якнайкраще характеризує цю ситуацію: «Хто затверджується на брехні, той пасе вітри, той ганяється за птахами, що летять <...> збирає руками безпліддя» (Притч. 9: 12).

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Рішення Синоду РПЦ щодо дій Фанара і Олександрії – це:
початок процесу оцінки дій Фанара світовим Православ’ям
60%
необґрунтована агресія РПЦ по відношенню до Фанару
23%
рядове засідання, яке ні на що не вплине
17%
Усього опитано: 40

Архів

Система Orphus