Шлях Хризостома: про трагедію предстоятеля, який розколов свою Церкву

Архієпископ Хризостом визнавши Думенка змушений вдаватися до неправди. Фото: СПЖ

Архієпископ Хризостом, визнавши Думенка, намагається виправдати себе, використовуючи при цьому неправду і часто міняючи свою позицію. Чи можна чекати від нього покаяння?

25 листопада 2020 року відбулося засідання Священного Синоду Кіпрської Православної Церкви, на якому 10 голосами проти 7 було прийнято рішення «не заперечувати» проти поминання архієпископом Хризостомом імені Сергія (Епіфанія) Думенка під час літургії.

Це рішення викликало різко негативну реакцію з боку майже половини ієрархів Кіпрської Церкви, а деякі з них виступили з його публічним засудженням.

Канони Церкви проти більшості Синоду

Зокрема, митрополит Ісая Тамасоський заявив, що одностороннє визнання Думенка, яке відбулося з ініціативи архієпископа Хризостома, означає «початок повалення синодального режиму нашої Церкви з непередбаченими наслідками». При цьому, що дуже важливо, митрополит Ісая підкреслив – в питанні з українськими розкольниками «мова не йде про розбіжності з простих адміністративних чи другорядних питань, а про суть православної еклезіології та нашого церковного вчення про Святі Таїнства і апостольську спадкоємність, питаннях, що стосуються нашого спасіння. Ці питання не можуть бути виставлені на обговорення або узгодження в рамках будь-якого навіть і синодального процесу, а також вони не можуть бути схвалені опортуністичною, маргінальною, по суті, більшістю». Крім того, владика зазначив, що «оберігаючи єдність Кіпрської Церкви в цей важкий період, не буде переривати поминання архієпископа Хризостома, але співслужіння з ним залишить на розсуд своєї ієрархічної совісті».

У питанні визнання ПЦУ «мова не йде про розбіжності з простих адміністративних чи другорядних питань, а про суть православної еклезіології та нашого церковного вчення про Святі Таїнства і апостольську спадкоємність, питаннях, що стосуються нашого спасіння».

митрополит Ісая Тамасоський

Трохи пізніше (30 листопада) про своє небажання послужити з архієпископом Хризостомом через поминання Думенка заявив і митрополит Никифор Кіккський. Він підкреслив, що буде поминати предстоятеля «по ікономії», але рівно доти, поки архієпископ Хризостом не вступить в євхаристійне спілкування з Думенком. Тоді, за словами владики Никифора, він припинить не лише співслужіння предстоятелю Кіпрської Церкви, а й поминання його на Літургії.

Погодьтеся, що дані заяви дуже серйозні. Архієреї, які їх озвучили, дали зрозуміти широкому загалу що, архієпископ Хризостом якщо не розкольник, то дуже близький до цього. Ситуація вимагала реакції предстоятеля Кіпрської Церкви і вона настала.

25 листопада 2020 року (тобто, практично після засідання Синоду) архієпископ Хризостом дав велике інтерв'ю кіпрському телеканалу РВК, переклад якого українською мовою виклав колишній прес-секретар УПЦ КП, а сьогодні спікер ПЦУ, Іван (Євстратій) Зоря.

Дві позиції: церковна і особиста

Відзначимо, що у своїй критиці рішення як архієпископа Хризостома, так і 9 архієреїв Священного Синоду, який підтримав поминання Думенка, митрополит Ісая використав виключно церковні аргументи. Він підкреслив, що у своїх виступах тільки повторює «тверду позицію Кіпрської Церкви, згідно з якою єдиним канонічним Предстоятелем Української Православної Церкви є Митрополит Київський Онуфрій». Тому на підставі канонічного вимоги «Нехай не буде в одному місті два єпископи» (8 правило Першого Вселенського Собору) він відмовився визнавати Думенка в якості ще одного «предстоятеля» для Української Церкви, «особливо, коли він фактично не має ні канонічного, ні дійсного рукоположення».

Митрополит Ісая також нагадав архієпископу Хризостому, що відповідно до Статуту Кіпрської Церкви «тільки Священний Синод має виключне право "регулювати відносини Кіпрської Церкви з іншими Православними Церквами" (стаття 7 § 2 Статуту), а Предстоятель покликаний виражати синодальне рішення (стаття 7 § 2 а, в)». Це означає, що архієпископ Хризостом, згідно зі Статутом, не мав ні фактичного, ні канонічного права приймати одностороннє рішення про поминання Думенка, а повинен був керуватися постановою Священного Синоду Кіпрської Церкви від 19 лютого 2019 року, прийнятою одноголосно, а не простою більшістю голосів.

З цих слів стає зрозуміло, що позиція митрополита Ісаї виключно церковна. Він вказує, що:

1. Відповідно до правил Церкви, Думенко не має ні канонічного, ні дійсного рукоположення, а значить його визнання в якості «ієрарха» суперечить еклезіології;

2. Визнанням Думенка порушується 8 Правило Першого Вселенського Собору;

3. Одностороннє визнання Думенка з боку архієпископа Хризостома порушує Статут Кіпрської Православної Церкви.

Здавалося б, що канонічні і церковні аргументи митрополита Ісаї вимагають симетричної відповіді – з позицій канонічного права і православної еклезіології. І кому, як не предстоятелю Кіпрської Церкви цього не знати? Однак за час свого майже годинного виступу на каналі «РВК», архієпископ Хризостом не привів жодного (!) подібного, тобто церковно-канонічного аргументу для обґрунтування своєї позиції. Все, на що його вистачило – це пригрозити митрополиту Ісаї позбавленням сану за непоминання під час Літургії імені предстоятеля, тобто себе.

Зокрема, на зауваження журналіста про те, що митрополит Ісая відмовиться від поминання імені предстоятеля Кіпрської Церкви, якщо той буде співслужити з Думенком, архієпископ Хризостом відповів, що «він не може здійснювати богослужіння, не поминаючи предстоятеля! Коли так робить – тоді він поза Церквою, це вам говорю!».

Журналіст уточнює: «Ми говоримо про відлучення від Церкви? Такі рішення приймаються Священним Синодом?». Архієпископ відповідає: «Такому не місце в Церкві! Він (митрополит Ісая - Ред.) не знає, що говорить. Він не може здійснювати Літургію без поминання, так само як і священик не може здійснювати Літургію, не поминаючи свого єпископа. Якщо він цього не робить, він негайно повинен бути відлучений від Церкви... Якщо ви запитаєте будь-якого богослова, він скаже вам, що те, що він (митрополит Ісая - Ред.) говорить, є неповагою і він не має рації».

Не так давно сам предстоятель Кіпрської Церкви, не погоджуючись з даруванням Томосу ПЦУ і підписуючи синодальне рішення, вдавався до допомоги тих же аргументів, що і митрополит Ісая – у Думенка немає канонічної хіротонії, а анафема Філарета визнавалася всіма православними Церквами.

Однак з усього, що було сказано обома сторонами у зв'язку з виниклою проблемою, ми могли переконатися, що, по-перше, саме незгодні з поминанням Думенка митрополити «знають, що говорять», і, по-друге, в їх словах немає навіть тіні неповаги. І взагалі, якщо архієпископ Хризостом вважає, що людина, що посилається на канони Церкви для обґрунтування своєї позиції «проявляє неповагу», то виглядає це, м'яко кажучи, дуже дивно. Тим більше, що не так давно сам предстоятель Кіпрської Церкви, не погоджуючись з даруванням Томосу ПЦУ і підписуючи синодальне рішення, вдавався до допомоги тих же аргументів, що і митрополит Ісая – у Думенка немає канонічної хіротонії, а анафема Філарета визнавалася всіма православними Церквами.

Тоді, в 2019 році здавалося, що позиція архієпископа Хризостома буде непорушною, тим більше, що він сам підкреслював, що не відмовиться від неї. Але, як ми знаємо, після візиту на Фанар все різко змінилося – глава Церкви Кіпру почав відкрито підтримувати дії патріарха Варфоломія в Україні, що через поминання Думенка вилилося в порушення постанов свого ж Синоду і правил Церкви.

Три неправди архієпископа Хризостома

Порушення постанови Синоду Кіпрської Церкви, що відбувся в лютому 2019 року настільки очевидно, що це розуміють навіть світські ЗМІ. Так, в тому ж інтерв'ю, журналіст кіпрського телебачення запитує у архієпископа Хризостома: «Порушили Ви рішення Священного Синоду, як це стверджує митрополит Тамасоський? Оскільки Синод прийняв рішення позавчора, а Ви поминали митрополита Епіфанія до того, як це рішення Синоду було прийнято?». Архієпископ відповідає: «Коли відбулася зустріч на Синоді, я все пояснив і освітив». Журналіст: «Тобто, Ви вважаєте, що на момент поминання, Ви не порушували рішення Синоду (про нейтралітет)?». Архієпископ: «Ні. Але я чекав, поки всі прибудуть, щоб пояснити всім, для чого я так робив».

За словами предстоятеля Кіпрської Церкви, єдина причина, по якій він не порадився з членами Священного Синоду про своє рішення визнати Думенка – відсутність деяких з них. Однак буквально за кілька днів до звершеного канонічного беззаконня Кіпрська Церква провела чергове засідання Священного Синоду, на якому архієпископ Хризостом пообіцяв, що не прийме одностороннього рішення щодо «українського питання» і переніс розгляд його на більш пізній час. Крім того, вже після свого визнання Думенка, предстоятель Кіпрської Церкви розповів, що не виносив це питання на розгляд Синоду не тому, що хтось був відсутній, але тому, що «синодали б сказали ні». Це його власні слова. Тому, в даному випадку архієпископ Хризостом, як мінімум, сказав неправду двічі – спочатку він збрехав своїм братам-єпископам, коли пообіцяв не згадувати Думенка, а потім збрехав журналісту, коли сказав, що «чекав, поки всі прибудуть, щоб їм це пояснити».

Крім того, предстоятель Кіпрської Церкви сказав неправду і в тому випадку, коли запевнив представника ЗМІ в тому, що «єдиною Церквою, яка не веде себе як національна церква, є Церква Кіпру».

Однак вся «боротьба» архієпископа Хризостома, за його ж словами, полягає в тому, щоб не дати «Москві» зайняти у світовому Православ'ї чільну роль. Наприклад, під час засідання Синоду Кіпрської Церкви 23 листопада 2020 архієпископ Хризостом стверджував, що «підтримував, підтримує і надалі підтримуватиме Вселенський Патріархат і не потерпить ніяких спроб поставити під сумнів його престиж». Тобто, акт визнання Думенка з боку архієпископа Хризостома зводиться до боротьби за престиж Фанару, а не за чистоту канонів Церкви.

Вся «боротьба» архієпископа Хризостома, за його ж словами, полягає в тому, щоб не дати «Москві» зайняти у світовому Православ'ї чільну роль, а акт визнання Думенка зводиться до боротьби за престиж Фанару, а не за чистоту канонів Церкви.

Уже після другого засідання Синоду, що відбувся 25 листопада, архієпископ Хризостом пояснив свою позицію ще чіткіше: «З того моменту, як я дізнався всю правду, я вирішив бути чесним перед собою і (Константинопольським) Патріархатом. Є безлад. Всі вони посилають митрополитів, священиків туди, де знаходяться грецькі громади, і створюють там митрополії, а Вселенський Патріархат встановив для цього обмеження... Москва робить спроби проникнути до Європи і США». Знову ж таки, ми бачимо, що він не задоволений тим фактом, що на територіях, де вже існують «грецькі громади» інші Церкви відважуються створювати свої митрополії. А як же заява, що «тільки Кіпрська Церква не поводиться як національна»? Адже судячи зі слів архієпископа Хризостома, рішення пом'янути Думенка безпосередньо випливає з бажання відстоювати інтереси грецьких громад в Європі та США, але не інтереси Церкви!

У цьому питанні предстоятеля Кіпрської Церкви підтримали і деякі єпископи, які проголосували за визнання ПЦУ. Так, митрополит Георгій Пафоський на тому ж першому засіданні Синоду від 23 грудня заявив, що «Москва діє виходячи зі своїх власних інтересів. Тому не можна допускати порушення прадавніх відносин Кіпрської Церкви зі Вселенським Патріархатом». Так що, скільки б архієпископ Хризостом не говорив про те, що спочатку треба бути християнином, а лише потім – греком, ситуація виглядає в рівній мірі навпаки: він в першу чергу грек і в другу... теж грек.

Анафеми і розкольники

У риториці архієпископа Хризостома останнього часу особливо дивує реакція на вилучення його імені з диптихів Руської Православної Церкви. З цього приводу він говорить так: «Це мене не турбує взагалі, тому що такої "православності", яку просувають росіяни, я б не хотів».

Тут не можна не згадати подібні слова і вирази, які пролунали від іншої людини – підданого анафемі Михайла Денисенка.

Ось його слова про анафему, отриману від Руської Православної Церкви: «Для мене анафема не має ніякого значення. Що я під анафемою, що без анафеми – я відчуваю себе однаково... Я її не визнаю».

Для мене анафема не має ніякого значення. Що я під анафемою, що без анафеми – я відчуваю себе однаково... Я її не визнаю.

Філарет Денисенко

Це мене не турбує взагалі.

архієпископ Хризостом про виключення його з диптихів РПЦ

А зовсім недавно, вже в 2020 році Денисенко заявляв, що для нього ніякого значення не мають не тільки анафеми Москви, але і можливі анафеми Фанару.

Звичайно, ми не маємо права стверджувати, що архієпископ Хризостом вже перебуває в тому ж духовному стані, що і Філарет. Але той факт, що він стрімко рухається до нього теж заперечувати не можна. Інакше, як пояснити ось ці слова предстоятеля Кіпрської Церкви: «У мене чудові стосунки з росіянами. І якщо у нас зараз не складаються добрі стосунки з Руською Церквою, то це її вина»? При чому тут «відносини з Руською Церквою»? У архієпископа Хризостома «не складаються стосунки» з Церквою Христовою. А що стосується РПЦ, то звинувачувати її в тому, що вона ж і винна в тому, що трапилося, це те ж саме, якщо б злодій став звинувачувати господаря будинку в крадіжці через те, що він двері залишив відкритими...

Звичайно, ситуацію можна виправити. І шлях до цього лежить через покаяння. Але чи вистачить предстоятелю Кіпрської Церкви мужності, щоб визнати свою неправоту? Дуже хотілося б, але події останнього часу говорять нам, що він піде на все, лише б затвердити свою думку як єдино правильну. Чим це закінчиться, відомо – розколом Церкви Христової і особистою трагедією архієпископа Хризостома.

Напевно, будь-який канонічне злочин неможливий без попередньої моральної деградації в тій чи іншій мірі. З іншого боку, якщо християнин став на шлях брехні, нехай і малої, то, якщо не покається, поступово він буде брехати все більше і більше, поки не зрадить Христа.

Врешті-решт, Іуда зрадив Христа теж не відразу – спочатку він крав гроші зі скарбниці.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи можна називати главу Фанара розкольником, якщо він співслужить з ПЦУ?
так, згідно з канонами, хто співслужить з розкольниками, сам впадає в розкол
67%
ні, Вселенський патріарх не може бути розкольником за визначенням
29%
я не розбираюся в цих питаннях
4%
Усього опитано: 21

Архів

Система Orphus