Визнання ПЦУ як фактор розколу: що чекає тих, хто поминає Думенка?

Ієрархи, які визнали Думенка, отримають розкол своєї Церкви. Фото: СПЖ

Синод Кіпрської Церкви в питанні поминання керівника ПЦУ розділився майже наполовину. Що чекає тих, хто послідує рішенню визнати Думенка?

25 листопада 2020 Священний Синод Кіпрської Православної Церкви більшістю голосів прийняв рішення «не заперечувати» проти поминання Епіфанія Думенка архієпископом Хризостомом. При цьому «більшість» не була переважною або скільки-небудь значною. Якщо не брати до уваги думки самого архієпископа Хризостома, то голоси Синоду розділилися майже наполовину: 9 архієреїв підтримали позицію предстоятеля, 6 – виступили проти, а один – утримався. Цей факт, вже сам по собі, говорить про відсутність єдності з питання ПЦУ, але також вказує і на те, що змушуючи інші Церкви «визнавати» Думенка, патріарх Варфоломій свідомо йде на порушення принципу соборності, розколюючи ці Церкви і провокуючи конфлікт всередині них. Ця теза знаходить підтвердження як в тих подіях, які передували Синоду Кіпрської Церкви, так і в тих, що послідували за ним.

Напередодні розколу

Члени Синоду Кіпрської Церкви

Пом'янувши місяць тому Думенка, архієпископ Хризостом заявив, що зробив це в «інтересах Православ'я». Однак своїм одностороннім рішенням він порушив постанову Синоду Кіпрської Церкви, який в лютому 2019 року заявляв про нейтральну позицію з «українського питання». Саме тому проти одностороннього рішення глави Кіпрської Церкви виступили відразу кілька ієрархів, на думку яких архієпископ Хризостом пішов на «кричуще порушення канонів» і руйнування синодального принципу Церкви.

У зв'язку з цим незгодні з таким станом справ єпископи відмовилися співслужити своєму предстоятелю доти, поки він буде згадувати Думенка. Трохи пізніше про необхідність соборного рішення «українського питання» заявила група кіпрських богословів, на думку яких все, що відбувається через ПЦУ, загрожує новим розколом вже не тільки Кіпрської Церкви, а й взагалі всього Православ'я.

У свою чергу, архієпископ Хризостом, замість того, щоб скликати Синод, спочатку заявив, що ієрархи, які виступили проти нього, не мали права цього робити, звинуватив їх у створенні «парасінагоги», а в кінцевому підсумку опустився до рівня особистих образ, назвавши митрополита Ісаю «молодиком».

Скандал вийшов за межі внутрішньоцерковних відносин, і, в кінцевому підсумку, глава Кіпрської Церкви був змушений скликати Синод. Правда, при цьому він заявив, що питання поминання Думенка виноситися на голосування не буде. Але за останній час архієпископ Хризостом настільки радикально міняв свою позицію і відмовлявся від слів, що всі прекрасно розуміли – саме «українське питання» стане пріоритетним на засіданнях листопадового Синоду Кіпрської Церкви. Так, в принципі, і сталося.

Зібравшись 23 листопада кіпрські ієрархи до якогось рішення не прийшли. Виступ архієпископа Хризостома зайняв близько години часу. Він розповів синодалам, що «дізнався всю правду про Україну в березні минулого року, коли приїхав до Стамбула і провів ґрунтовну розмову з вселенським патріархом». Глава Церкви Кіпру також заявив, що «бачив багато справжніх документів» щодо спірного питання, «які показують, хто правий і на які можуть посилатися члени Синоду». Крім того, за словами архієпископа Хризостома він «був дезінформований Московським Патріархатом», і коли він «дізнався всю правду, то вирішив, що не може мовчати і повинен зайняти конкретну позицію».

Однак головний аргумент на користь визнання Думенка був висловлений архієпископом Хризостомом в кінці його промови: «Церква Кіпру підтримала, підтримує і буде продовжувати підтримувати вселенський патріархат і не потерпить ніяких спроб поставити під сумнів або знизити його престиж». Більш того, рішення Руської Церкви про розрив євхаристійного спілкування з тими кіпріотами, які поминають керівника ПЦУ, глава Церкви назвав «антицерковним і таким, що суперечить єдності Кіпрської Церкви».

Церква Кіпру підтримала, підтримує і буде продовжувати підтримувати вселенський патріархат і не потерпить ніяких спроб поставити під сумнів або знизити його престиж.. 

Архієпископ Хризостом

Не менш цікавим була і заява прихильника визнання Думенка митрополита Пафоського Георгія. В цілому погоджуючись з позицією архієпископа Хризостома, він м'яко дорікнув його в тому, що перш, ніж пом'янути Епіфанія, йому слід було довести до відома членів Священного Синоду. Цікаво, що ніяких канонічних аргументів на користь визнання Думенка митрополит Георгій, також як і архієпископ Хризостом, не привів. Все, за його словами, має зводитися до необхідності підтримки Фанару, бо «Москва діє виходячи зі своїх власних інтересів». Він підкреслив, що не можна допускати будь-яких «тривожних» ноток «в прадавніх відносинах Кіпрської Церкви зі вселенським патріархатом».

Уже після Синоду митрополит Пафоський Георгій розповів, що «дискусії проходили в дусі любові і єдності», а всі непорозуміння «були усунуті». Він також повідомив, що остаточне і «одноголосне» рішення «українського питання» буде прийнято в середу, 25 листопада.

Розкол Кіпрського Синоду

Однак, як ми знаємо, 25 листопада «одноголосного» рішення прийнято не було, а про те, яка атмосфера панувала на Синоді, свідчить інцидент, що виник між митрополитом Никифором Кіккським і журналістом Арістідесом Вікетосом відразу після синодального засідання.

Журналіст звинуватив ієрарха в тому, що він відстоює інтереси РПЦ. Ці слова вивели митрополита з себе, він наказав Вікетосу «замовчати» і заборонив йому втручатися в питання, в яких той нічого не розуміє. Більш того, свою власну позицію він порівняв з тією, яку займав під час Ферраро-Флорентійської унії святитель Марк Ефеський, тим самим, натякнувши не тільки на історичну правоту святого, але і звинувативши прихильників Думенка в абсолютно антицерковних діях.

Митрополит Никифор підкреслив, що синодальне рішення «не заперечувати» проти визнання Думенка – не обов'язкове до виконання, бо це – «питання віри».

Більш жорстку позицію ще перед Синодом зайняв митрополит Морфський Неофіт. На його думку, синодальна більшість не надасть Думенку канонічного статусу: «Що станеться, якщо Блаженніший знайде підтримку більшості синодалів? Що, в цьому випадку Епіфаній раптом стане канонічним єпископом, тому що випадково знайшлася тимчасова більшість в Кіпрській Церкві?.. І якщо наш Блаженніший захоче визнати Епіфанія, що ж ... Всі ми смертні ... А якщо потім прийде архієпископ, який захоче визнати Онуфрія...».

Що станеться, якщо Блаженніший знайде підтримку більшості синодалів? Що, в цьому випадку Епіфаній раптом стане канонічним єпископом, тому що випадково знайшлася тимчасова більшість в Кіпрській Церкві?

Митрополит Морфський Неофіт

У цьому зауваженні митрополита Неофіта важливий не тільки факт незгоди з помилковою думкою більшості, але і чітке розуміння того, що одноосібне рішення подібних питань створює прецедент не тільки в одну, але і в іншу сторону. Це означає, що якщо предстоятель отримує право самостійно визнавати автокефалію, то він має і повне право відкидати її. До чого може призвести така «еклезіологія» здогадатися неважко – до повного канонічного хаосу в Церкві.

Саме тому на необхідність синодального і одностайного рішення подібних питань наполягав після Синоду митрополит Тамасоський Ісая: «Мова не йде про розбіжності з простих адміністративних або другорядних питань, а по суті православної еклезіології та нашого церковного вчення про Святі Таїнства і апостольську спадкоємність, питаннях, що стосуються нашого спасіння. Ці питання не можуть бути виставлені на обговорення або узгодження в рамках будь-якого навіть і синодального процесу, а також вони не можуть бути схвалені опортуністичною, маргінальною, по суті, більшістю».

Більш того, питання співслужіння з архієпископом Хризостомом він залишив на «розсуд своєї ієрархічної совісті», що може означати відмову від спільної літургії з предстоятелем.

Із зазначеними запереченнями не погодився митрополит Пафський Георгій, який вважає, що відповідно до статуту Кіпрської Церкви рішення Священного Синоду «обов'язкові для всіх, незалежно від того, прийняті вони більшістю або одноголосно».

Про те, що ієрархи, які визнали Думенка, не збираються прислухатися до аргументів іншого сторони, а також про те, що «згода» з синодальними рішеннями буде досягатися не за допомогою дискусії в рамках канонів Церкви, а за допомогою банального тиску, свідчить те, що відбувалося у час засідання Синоду Кіпрської Церкви від 25 листопада.

Так, речник УПЦ протоієрей Миколай Данилевич, посилаючись на власні джерела, повідомив, що деякі митрополити надали свої дослідження проблеми ПЦУ, де говорилося про те, що структура Епіфанія не має апостольського спадкоємства, розповів речник УПЦ. «Наводилися й інші аргументи, які весь Синод Кіпрської Православної Церкви привели в ступор», а між засіданнями Синоду 23 і 25 листопада «чинився тиск на багатьох єпископів Кіпрської Церкви з боку архієпископа».

Якби голосування членів Священного Синоду за рішенням архієпископа Хризостома було таємним, результати могли б бути зовсім іншими.

Феодор Кіріаку

Інформація, надана протоієреєм Миколою Данилевичем, підтверджується словами відомого кіпрського богослова Феодора Кіріаку, який заявив, що «якби голосування членів Священного Синоду за рішенням архієпископа Хризостома було таємним, результати могли б бути зовсім іншими». Кіріаку підкреслив, що «на щастя» є Церкви, які не визнали Думенка, а в тих, що визнали – є ієрархи, які цього не зробили. У той же час, він зазначив, що «українське питання» викликало величезний розкол в Православ'ї і заявив, що вся ситуація, що склалася, «обурює віруючих».

Фанар, канони і розкольники

Що ж в результаті? В результаті, ми можемо констатувати факт розколу через «українське питання» не тільки всередині Помісних Церков, а й усього світового Православ'я в цілому. Цей розкол спровокований діями патріарха Варфоломія, який, надавши «автокефалію» для ПЦУ без згоди предстоятелів інших Помісних Церков пішов проти синодального/соборного влаштування Церкви і проти її канонів.

Зокрема, митрополит Морфський Неофіт зазначив, що порушенням канонів потрібно вважати не тільки одноосібне прийняття рішень, що суперечать рішенням Синоду, а й визнання Думенка як «митрополита Київського». Адже, згідно з церковним правом, на одній території не може бути двох канонічних єпископів: «В одному місті не може бути двох єпископів, як не може бути кілька батьків в одному будинку. Коли в одному будинку два батька, то один батько ("патерас", грецькою, - Ред.), а другий – чудовисько ("по-терас", "терас" з грецької – звір/чудовисько)».

В даний момент, вважає владика Неофіт, в Києві вже є митрополит, і це – Блаженніший Онуфрій. Його позиція є непорушною, оскільки ніяких церковних заборон він не отримував і на позбавлення його кафедри і титулу канонічних підстав немає. Тому, якщо погодитися з позицією Фанару і вважати «митрополитом Київським» Думенка, то це буде прямим і свідомим нехтуванням канонів Церкви, згідно з якими в одному місті може бути тільки один єпископ.

«В одному місті не може бути двох єпископів, як не може бути кілька батьків в одному будинку. Коли в одному будинку два батька, то один батько («патерас», грецькою, - Ред.), а другий – чудовисько («по-терас», «терас» з грецької – звір/чудовисько)».

Митрополит Морфський Неофіт

Таку ж точку зору висловив і митрополит Тамассоський Ісая, підкресливши при цьому, що українські розкольники не мають канонічної хіротонії: «Я повторюю тверду позицію Кіпрської Церкви, згідно з якою єдиним канонічним Предстоятелем Української Православної Церкви є Митрополит Київський Онуфрій. Тому, слідуючи канонічній вимозі "нехай не буде в одному місті два єпископи" (8 Правило Першого Вселенського Собору), я відмовляюся визнавати іншого "предстоятеля", особливо, коли він фактично не має ні канонічного, ні дійсного рукоположення».

Про проблему «хіротоній» українських розкольників говорить і митрополит Неофіт, який вважає, що «це вже важковирішуване завдання, оскільки вселенський патріархат, виключно з геостратегічних, геополітичних причин, в рамках нового світового порядку, визнав в якості нового предстоятеля особу, що походить з розкольницької групи нерукоположенних (без Святого Духа це означає), Епіфанія».

Самі фанаріоти, схоже, цю проблему вирішувати не збираються. Єдиним рішенням її може бути тільки канонічна хіротонія українських розкольників, якій має передувати їх покаяння в гріху розколу. Однак патріарх Варфоломій, створюючи нову еклезіологію, мабуть вважає, що тепер для хіротонії не потрібна благодать Святого Духа, а достатньо рішення Фанару. Крім того, виходячи з його дій, можна зробити висновок, що постановами синоду Константинопольського патріархату скасовуються канони Православної Церкви. Правда, при цьому патріарх Варфоломій чомусь забуває, що глава Церкви – Христос, а значить, ніякі фанаріотські «закони» не здатні поєднати розкольників з Тілом Христовим.

Глава Церкви – Христос, а значить, ніякі фанаріотські «закони» не здатні поєднати розкольників з Тілом Христовим.

Ну а ті ієрархи, які замість канонів, підтримають бажання патріарха Варфоломія самоствердитися за рахунок продавлювання визнання ПЦУ, повинні чітко розуміти, що нічого, крім внутрішнього розколу своєї Церкви не отримають. Прикладів вже більш, ніж достатньо. Як і прикладів того, якою буде їхня подальша доля. Не дарма ж митрополит Никифор згадав Марка Ефеського?

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Як ви ставитеся до законопроектів про ліквідацію Церков за держзраду?
правильно, зрадив Батьківщину - відповідай
0%
це маячня, Церква взагалі не має відношення до політики
67%
нічого незвичайного, всього лише новий елемент тиску
33%
Усього опитано: 3

Архів

Система Orphus