Про безбожні суди проти ієрархів УПЦ

09 Вересня 15:23
0
Проти трьох митрополитів УПЦ влада провадить показові судові справи. Фото: СПЖ Проти трьох митрополитів УПЦ влада провадить показові судові справи. Фото: СПЖ

Влада України судить трьох ієрархів УПЦ, яким загрожують реальні тюремні терміни. На черзі – ще один архієрей. Що їм інкримінують і наскільки об'єктивні обвинувачі?

6 вересня 2023 року СБУ та Національна поліція передали до суду справи митрополита Овруцького Віссаріона, секретаря єпархії та настоятеля храму Різдва Богородиці, звинувачених у «розпалюванні національної та релігійної ворожнечі». Судячи з усього, влада готує нових в'язнів з числа єпископату і священників УПЦ. І, судячи з фото друкованої продукції, зберігання якої їм інкримінують, звинувачення будуть такими ж «переконливими», як і тих представників УПЦ, суди над якими вже йдуть.


Знайдені силовиками в Овруцькій єпархії брошури «Патриотическое воспитание молодежи. Богозаповеданное единство Христовой Церкви». Їх, у тому числі, силовики назвали «політичним пропагандистським продуктом, який нав'язує ідеї "руського миру", пропагує війну, а також насаджує кремлівські погляди на українську історію».

Три «митрополичі» справи

31 серпня митрополита Вишгородського Павла, намісника Києво-Печерської лаври УПЦ, виписали з лікарні, куди він потрапив після перебування у Лук'янівському СІЗО. А вже 1 вересня відбулося судове засідання, на якому митрополита, який перебував під слідством, через стан здоров'я представляли адвокати, а сам він брав участь у режимі відеоконференції.

Окрім владики Павла під слідством перебуває також митрополит Черкаський і Канівський Феодосій, а митрополиту Тульчинському і Брацлавському Іонафану вже ухвалили судовий вирок – 5 років (!) з конфіскацією майна.

Коли читаєш і чуєш подібні новини – здається, що все відбувається в іншій реальності, реальності абсурду.

Перший намісник Києво-Печерської лаври митрополит Іонафан уже отримав строк за такими статтями КК: ч. 2 ст. 109 – дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади; ч.1 ст. 110 – зазіхання на територіальну цілісність і недоторканність України; ч. 2 ст. 161 – порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної або регіональної приналежності, релігійних переконань; ч. 3 ст. 436-2 КК – виправдання, визнання правомірної, заперечення збройної агресії РФ проти України, глорифікація її учасників.

Останньому наміснику Лаври інкримінують підозру у скоєнні злочинів за ч. 2 ст. 161 та ч. 3 ст. 436-2 КК.

Митрополит Феодосій також звинувачується за такими самими статтями Кримінального кодексу: ч. 2 ст. 161 та ч. 2–3 ст. 436-2.

Складається враження, що звинувачення висувалися як за однією командою. А ще дуже стійке відчуття історичного дежавю: коли, починаючи з кінця 20-х і до кінця 30-х років ХХ століття, йшли показові судилища більшовиків-комуністів над священноначаллям, священством та віруючими православної Церкви – все як під копірку.

Чим закінчилося, ми знаємо – Церква збагатилася сонмом новомучеників за віру, а імена «суддів», мучителів і катів давно канули в лету. Найстрашніше – за такі «суди» буде нести відповідальність весь рід «судді» та всіх «свідків» від звинувачення. І багато адекватних представників судової системи, не бажаючи брати в цьому страшному фарсі участь, беруть самовідведення.

Але чому саме зараз такий масовий сплеск звинувачень, так схожих на те, що сто років тому називали «зрадою Батьківщині»? Чому ці судилища відбуваються, коли йде небувала за цинізмом і потужністю хвиля захоплень храмів УПЦ, яка підтримується силовими структурами та владою? Може, проблема зовсім не у владиках та їх висловлюваннях, а у владі, яка, як і століття тому, фабрикує справи проти особливо неугодних їй архієреїв? Спробуймо розібратися, що стало причиною висування таких звинувачень.

Справа митрополита Феодосія

В середині лютого житло владики зазнало десятигодинного обшуку і йому вручили підозру в кримінальній справі за статтею 161 ч. 2. Незабаром владика був відправлений під домашній арешт на 60 діб із носінням електронного браслета. Практично одночасно спливає наступна стаття 436-2 ч. 2–3. І якщо перша пов'язана з релігією, то друга – це виправдання російської агресії. З «розпалюванням» обвинувачі хоч і з величезною натяжкою, але можуть на щось спертися – владика постійно виступає з критикою дій ПЦУ, називаючи речі своїми іменами – розкол розколом, розбійницькі захоплення храмів – неприкритим лиходійством і рейдерством. Але з «виправданням агресії» для сторони звинувачення все сумно. Як факти подаються деякі ефемерні дані з електронних носіїв, видана в російських монастирях література, і найголовніше – прапор «Новоросії», нібито знайдений в одному з монастирів єпархії. А що сам владика?

 «Перша і більш важка – за статтею 436-2 (частини 2 і 3) – за те, що нібито мною давалися розпорядження публікувати на офіційному сайті Черкаської єпархії матеріали екстремістського характеру. Але я ніколи не давав таких розпоряджень і ніколи не мав наміру цього робити. Це твердження абсолютно брехливе і аж ніяк не відповідає дійсності. І в сторони обвинувачення немає і в принципі не може бути ніяких фактів, жодних доказів, щоб стверджувати протилежне. Обвинувачення мене за цією статтею Кримінального кодексу України повністю сфабриковано від початку до кінця», – сказав архієрей.

Митрополит Феодосій продовжує наполягати не просто на безпідставності звинувачень, він акцентує увагу на самих обвинувачах і свідках з боку звинувачення. Весь фокус у тому, що в залі засідань як свідки звинувачення сиділи клірики ПЦУ, але чомусь одягнені у військову форму (очевидно, для переконливості).

Прямо там владика звернувся до них із запитанням: а чому вони не прийшли свідчити проти нього в одежі, що відповідає їхньому сану, – рясах або підрясниках? Відповідь, звичайно, очевидна: прийди вони відповідно до свого становища і сану в священицькому одязі, навіть сліпий би побачив, що за справою проти архієрея стоять підступи «конкуруючої організації». Про те, щоб визнати провину, як його схиляють суддівські чиновники, митрополит Феодосій навіть і не думає, кажучи, що це не його переслідують, а в його особі – всю УПЦ.

Справа митрополита Іонафана

Першим під репресивний каток потрапив митрополит Іонафан. 11 жовтня 2022 року він мав обшук у рамках порушеної справи за статтею 161, ч. 1–2, але за офіційними коментарями СБУ на той момент митрополит проходив у справі як свідок.

Найцікавіше почалося пізніше, коли співробітники СБУ провели низку «лінгвістичних» та інших експертиз (зокрема, було проведено «дослідження» комп'ютера та жорстких дисків, вилучених під час обшуку), внаслідок чого владика отримав статус обвинуваченого одразу за кількома статтями, причому одна краща за іншу – тут і загроза національній безпеці, і територіальній цілісності, ну і звичайно, виправдання російської агресії.

Обґрунтування знайшли в комп'ютері, там нібито були завантажені з інтернету проросійські листівки, які нібито розповсюджуються владикою серед священства, а також самі листівки, які були вилучені під час обшуку.

Ось тільки адвокатам і технічним фахівцям вдалося встановити за електронними слідами і датами їх виникнення, що в комп'ютері ці листівки з'явилися вже після того, як техніка кілька днів перебувала у слідчих. Як кажуть, є в наявності факт фальсифікації. Таким чином, починаючи з січня місяця митрополит Іонафан разом із адвокатами веде боротьбу не просто за особисту свободу і торжество справедливості, а проти системи.

І, зважаючи на все, у нього це виходить, тому що архієрею було зроблено надто дивну пропозицію від високопоставленого поліцейського чиновника. За словами митрополита, представник цього чиновника повідомив, «що за належного "взаєморозуміння"» на особистій зустрічі з його шефом у Києві, «суду в його справі може і не бути». Як повідомляється у пресслужбі єпархії, «де і який суд може не відбутися, гонець не уточнив».

Справи митрополита Павла

Намісник Києво-Печерської лаври все своє життя поклав на відродження і повернення колишньої краси та величі обителі. Чому проти нього розпочато справу, можна зрозуміти за словами, які йому сказав один із співробітників СБУ: «Не буде визнання ПЦУ? Значить, буде справа».

22 листопада 2022 року в Києво-Печерській лаврі було проведено обшуки. З початку 2023 року Заповідник не продовжує договір оренди з монастирем Трапезного та Успенського храмів, а у березні в односторонньому порядку оголошується про розірвання договору з Нижньою лаврою. Починається протистояння віруючих і держави.

30 березня о 7-й ранку до будинку намісника на територію Ближніх печер Києво-Печерської лаври прибули співробітники СБУ, поліції та прокуратури. Були зроблені обшуки і у Воронькові – там знаходиться підсобне господарство Лаври і будинок, що належить митрополиту. Ближче до полудня владику везуть до суду. В результаті засідання владиці стає погано, і засідання переносять на понеділок, він їде до в лікарні. Але раптово митрополита Павла викликають до суду на 18.00 і як злочинця під конвоєм доставляють прямо із будівлі лікарні. Близько 22 години суботи (!) суд відправляє намісника під домашній арешт із носінням електронного браслета. Звинувачення висунуто за двома статтями: розпалювання ворожнечі та виправдання російської агресії.

Офіційною підставою стала нарізка із телефонних розмов, які прослухала СБУ. А не офіційним – усунення намісника як постаті, яка перешкоджає розгону Лаври.

З того моменту суд продовжив наміснику перебування під арештом ще раз. 13 липня СБУ повторно оголошує про підозру за тими самими статтями, і 14 липня Солом'янський суд змінює запобіжний захід, відправляючи митрополита Павла до СІЗО з можливістю виходу під заставу у розмірі 33 мільйони 300 тисяч гривень. Під час збирання грошей на заставу для владики створювалися різні підступи: від блокування рахунків Лаври до неможливості виконати транзакцію. 9 серпня владика все ж таки вийшов з-під варти, але практично відразу потрапив до лікарні – інфаркт і операція.

***

І це лише поверховий аналіз судилищ архієреїв, виходячи з відкритих джерел у Мережі. При неупередженому підході в очі кидаються не просто білі нитки, якими шиті всі три справи. В наявності очевидна аналогія і дежавю з минулим століттям – сьогоднішні судді діють так само, як і їхні предки. І, зважаючи на все, просто виконують спущене ним «зверху» завдання.

Так, сьогодні митрополитів поки що не висилають і не розстрілюють. Але й більшовики не одразу на це наважилися.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter або цю кнопку Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть цю кнопку Виділений текст занадто довгий!
Читайте також