Біблія, гендер і Стамбульська конвенція

Стамбульська конвенція під виглядом захисту жінок просуває ідеологію гендеру. Фото: СПЖ

У 2011 році 46 країн Європи підписали Конвенцію про боротьбу проти домашнього насильства. Але чим вона небезпечна для сім'ї та Церкви?

Останнім часом збільшується кількість країн, які заявляють про свій вихід зі Стамбульської конвенції: Угорщина, ПольщаТуреччина та інші. У Болгарії під тиском Церкви не ратифікували конвенцію. Але в Україні розгортається неабияка боротьба за ратифікацію Стамбульської конвенції. Церква рішуче проти, феміністські організації – за. Що ж являє собою ця Конвенція, що там записано і в чому полягає позиція Церкви?

Що таке Стамбульська конвенція і для чого вона написана?

Повна назва цього документа звучить так: Конвенція Ради Європи про запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством. Вона була підписана, а точніше відкрита для підписання країнами Ради Європи 11 травня 2011 р. під час проведення 121-ї сесії Комітету міністрів у Стамбулі. 1 серпня 2014 р. вона набула чинності для тих країн, які її підписали і ратифікували (схвалили рішенням парламенту). На сьогоднішній день вона підписана 46 країнами, в тому числі й Україною 07.11.2011 р. та окремо Європейським союзом. Однак цілий ряд країн, у тому числі й Україна, не ратифікували Стамбульську конвенцію.

Протести проти Стамбульської конвенції в Хорватії. Фото: logosinfo.org

Сьогодні ж намітився зворотний процес: країни, які не ратифікували Конвенцію, стали заявляти про те, що не зроблять цього, а ті, хто ратифікував – що вони мають намір денонсувати (скасувати) її.

Туреччина, яка 12 березня 2012 р. першою ратифікувала Стамбульську конвенцію, сьогодні розглядає питання про вихід з неї. Після перетворення храму Святої Софії на мечеть цей крок є логічним продовженням політики Туреччини щодо відмови від так званих європейських цінностей на користь ісламу.

У травні 2020 р. парламент Угорщини проголосував проти ратифікації Стамбульської конвенції.

Спосіб боротьби з насильством полягає не в тому, щоб навчити кількох молодих хлопчиків того, що вони можуть носити сукні і грати в ляльки.

Заступник міністра юстиції Польщі

25 липня 2020 р. міністр юстиції Польщі Збігнєв Зебро заявив, що його країна починає процедуру денонсації Стамбульської конвенції. А його заступник Марчін Романовський в Twitter пояснив причину такого рішення: «Спосіб боротьби з насильством полягає не в тому, щоб навчити кількох молодих хлопчиків того, що вони можуть носити сукні і грати в ляльки. Стамбульська конвенція <...> це неомарксистська пропаганда, яка перевертає наш світ цінностей з ніг на голову. <...> Стамбульська конвенція говорить про релігію як про причину насильства щодо жінок. Ми називаємо це гендерною тарабарщиною...».

Стамбульська конвенція й Україна

Активісти закликають ратифікувати Конвенцію в Україні: Фото: dw.com

Що стосується України, то в лютому 2020 р. електронна петиція ряду громадських організацій з вимогою ратифікувати Стамбульську конвенцію набрала необхідні 25 тисяч голосів і була подана на розгляд Президентові України. Актуальність розгляду питання про ратифікацію, на думку прихильників Конвенції, значно зросла з введенням карантину. За даними ООН, в усьому світі через карантин відбувається значне збільшення випадків домашнього насильства, в середньому на 30%. Хоча статистика показує, що дія Конвенції в конкретній країні не впливає на динаміку домашнього насильства. Так, у Великобританії, яка не ратифікувала Конвенцію, кількість звернень з приводу домашнього насильства зросла на 50%, однак у той же час в Італії, що ратифікувала документ ще в 2013 р., ця цифра склала 55%.

В Україні статистика досить неоднозначна. З одного боку, як заявила заступниця міністра внутрішніх справ Катерина Павличенко, з введенням карантину не було зафіксовано збільшення кількості викликів поліції через домашнє насильство. З іншого боку, керівниця Офісу ООН «Жінки в Україні» Домініка Стояноска стверджує, що кількість дзвінків на гарячу лінію із запобігання домашнього насильства з початку карантину зросла на 30%. На думку прихильників Конвенції, відсутність таких же показників зростання в офіційній статистиці МВС пояснюється нібито тим, що жінки, які зазнали домашнього насильства, не сподіваються на правоохоронні органи і воліють дзвонити в організації на кшталт «Жінки в Україні».

В нашій країні не існує ефективного механізму захисту від домашнього насильства. А ось якщо Стамбульська конвенція була б ратифікована, то такий механізм, на думку активістів, нібито з'явиться.

Захист жінок чи просування гендеру?

Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) виступила проти ратифікації Стамбульської конвенції та направила листа з відповідною вимогою прем'єр-міністру України. Основною причиною такої позиції, на думку ВРЦіРО є поняття «гендер», яке у Стамбульській конвенції визначається не як біологічна стать людини, а як її самоідентифікація.

«Побоювання вірних різних конфесій пов'язане із зобов'язанням, передбаченим статтею 14 Стамбульської конвенції, яка передбачає включення матеріалу із нестереотипними гендерними ролями у формальні навчальні плани на всіх рівнях навчання. Негативними наслідками такого підходу до Стамбульської конвенції може бути спонукання українських школярів до роздумів над зміною статі ("гендеру") і популяризація одностатевих стосунків як норми», – сказано в листі ВРЦіРО.

Подивімося на текст ст. 14. Вона називається «Освіта» і говорить наступне: «Сторони вживають, коли це доцільно, необхідних кроків по включенню педагогічного матеріалу з таких питань, як рівність між жінками і чоловіками, нестереотипні гендерні ролі, взаємна повага, врегулювання конфліктів у міжособистісних відносинах без застосування насильства, насильство за гендерною ознакою щодо жінок та право на особисту недоторканність, адаптованого до розвинутих здібностей учнів, в офіційні навчальні програми і на всіх рівнях освіти.

Сторони здійснюють необхідні кроки з просування принципів, викладених у пункті 1, у неформальних освітніх структурах, а також у спорті, при проведенні культурних заходів, під час відпочинку та у ЗМІ».

Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я: «поняття «гендер» використовується для опису тих характеристик чоловіків і жінок, які є соціально набутими, наприклад, норм, ролей і існуючих між ними стосунків». Прихильники гендерної ідеології налічують до 300 різних гендерів, включаючи такі як Cisgender Female – жіноча передстать, Trans (asterisk) Male – перехідна до чоловічого статевого стану та іншу екзотику. Відповідно до Стамбульської конвенції, все це – «нестереотипні гендерні ролі», вивчення яких повинно бути включено «в офіційні навчальні програми і на всіх рівнях освіти».

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про освіту» в нашій країні існує 13 рівнів освіти, починаючи від дошкільної освіти і закінчуючи науковим рівнем вищої освіти. Стамбульська конвенція передбачає вивчення «нестереотипних гендерних ролей» на всіх цих рівнях.

Конвенція — це «валіза» з подвійним і навіть потрійним дном.

Однак нав'язування українському народу гендерної ідеології, починаючи з дитячого садка, це лише один з моментів, який змушує протестувати проти Стамбульської конвенції.

Справа в тому, що Конвенція — це «валіза» з подвійним і навіть потрійним дном. В ній нібито йде мова про боротьбу з домашнім насильством, яке ніхто з нормальних людей не може схвалити, але в тексті документа, образно висловлюючись, дрібними літерами написано не тільки про насильство щодо жінок. Там написано і про фактичне заохочення нелегальної міграції. Цьому присвячена Глава VII, яка так і називається: «Міграція та надання притулку». Наприклад, ст. 61 Стамбульської конвенції «Відмова від висилки» говорить: «Сторони приймають необхідні законодавчі або інші заходи для дотримання принципу відмови від висилки у відповідності з існуючими зобов'язаннями по міжнародному праву». Тобто, нелегальному мігранту варто тільки заявити про нібито переслідування за гендерною ознакою і його вже не можна вислати з країни.

Стамбульська конвенція вимагає вже без усякого прикриття викорінити всі традиційні уявлення про соціальні ролі чоловіків і жінок. Ст. 12 каже про це відкритим текстом.

Одночасно з вимогою запровадити на всіх рівнях освіти пропаганду гендерної ідеології, як фіговим листком прикритому фразою: «коли це доцільно», Стамбульська конвенція вимагає вже без усякого прикриття викорінити всі традиційні уявлення про соціальні ролі чоловіків і жінок. Ст. 12 каже про це відкритим текстом: «Сторони приймають всі необхідні заходи щодо впровадження змін у соціальних і культурних моделях поведінки жінок і чоловіків з метою викорінення забобонів, звичаїв, традицій і будь-якої іншої практики, які засновані на ідеї неповноцінності жінок або стереотипних уявленнях про ролі жінок і чоловіків».

Це означає, що держава, що ратифікувала Конвенцію, має заборонити те, чого вчить Церква: «всякому чоловікові голова – Христос, дружині глава – чоловік, а Христу глава – Бог. <...> Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка, не створений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка. Тому жінка повина мати на голові знака влади над нею, ради Анголів. Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка. Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все від Бога» (1 Кор. 11, 3-12). Це вчення оголошується неприпустимим забобоном і повинно бути викорінене. Так випливає з тексту Конвенції.

Ще одним недобрим, м'яко кажучи, моментом, є заохочення «стукацтва», причому мова не йде про факти вчиненого насильства. Ви можете просто дати волю своїй уяві – цього достатньо.

Ст. 27: «Сторони вживають необхідних заходів для заохочення будь-якої особи — свідка вчинення актів насильства, що підпадають під сферу дії цієї Конвенції, або особи, у якої є розумні підстави вважати, що подібний акт може бути вчинений, або що очікуються подальші акти насильства, повідомляти про це в компетентні організації або органи влади». Чи варто говорити про те, що положення цієї статті надають необмежених можливостей для зловживання. При будь-якій незгоді з чоловіком, дружина або теща може подзвонити в поліцію і повідомити про те, що у неї «є розумні підстави вважати, що подібний акт (насильства – ред.) може бути здійснений». І з допомогою поліції не тільки довести чоловікові свою «правоту», але ще й заробити «заохочення».

Як вірянину ставитися до Стамбульської конвенції?

Стамбульська конвенція — це ніщо інше як спроба під слушним приводом боротьби з домашнім насильством нав'язати людям ідеологію гендеру, причому з найменших років. А ця ідеологія є ні що інше як занепад основ людського буття. «І створив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх» (Бут. 1, 27). Замість цього нам сьогодні пропонується до 300 різних гендерів.

Причому, виходячи з тексту Священного Писання, можна припустити, що гендер, як такий, був відомий в давньому світі. У книзі Повторення закону сказано: «Не буде чоловіча річ на жінці, а мужчина не зодягне жіночої одежі, бо кожен, хто чинить це, огида він для Господа, Бога свого» (Втор. 22, 5).

Біблія виносить ідеології гендеру однозначний вирок: це огида перед Господнім обличчям.

Однак стародавні іконописні, і не тільки, зображення чоловіків і жінок показують нам, що в давнину між чоловічим і жіночим одягом не було майже ніяких відмінностей. Тоді про що ж йде мова в книзі Повторення Закону? Можна припустити, що саме про те, що ми сьогодні називаємо ґендером, тобто про манеру поведінки, соціальної ролі, статевої самоідентифікації. Святитель Амвросій Медіоланський тлумачить цей вірш Біблії так: «Якщо істинно досліджуєш це, то побачиш, що непристойним є те, чого цурається сама природа. Чому ж, людино, ти не хочеш бути тим, ким народжена? Чому обираєш собі інше обличчя? Чому уподобляєшся жінці, чи ти, жінко, чоловікові? Кожну стать природа вдягла у відповідний одяг. Нарешті, різне поводження, різні колір шкіри, рухи, хода, різні сили, розрізняється голос у чоловіка і жінки».

Біблія виносить ідеології гендеру однозначний вирок: це огида перед Господом.

Але, відкидаючи прийняття Стамбульської декларації, необхідно щось запропонувати натомість, якісь заходи протидії домашньому насильству, яке безумовно є неприйнятним з будь-якої точки зору. Всеукраїнська рада церков запропонувала замість ратифікації Стамбульської конвенції «розвивати національне законодавство України щодо протидії домашньому насильству та насильству проти жінок». Ця пропозиція видається логічною, але малоефективною, з тієї причини, що ніякі законодавчі формулювання не можуть регламентувати таку тонку сферу стосунків як сімейні. Вони можуть лише розширити поле для зловживань.

***

Для того, щоб дійсно, а не уявно боротися з домашнім насильством, треба не викорінювати «забобони, звичаї і традиції», а навпаки вчити дітей традиційному християнському відношенню до сім'ї. У широкому сенсі, це виконання заповіді любові до ближнього, а в вузькому розумінні, тобто ставлення чоловіка до дружини, це виконання слів апостола Петра: «Чоловіки, так само живіть разом із дружинами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоємиці благодаті життя, щоб не спинялися ваші молитви» (1 Пет. 3, 7).

Якщо кожен батько буде виховувати у своєму синові саме таке ставлення до своєї майбутньої дружини, то ніякі Стамбульські конвенції не знадобляться.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

До чого призведе приїзд глави Фанару в Україну?
до посилення підтримки ПЦУ владою та нових гонінь на УПЦ
70%
до миру, консолідації в Церкві й подолання розколу
0%
нічого не зміниться
30%
Усього опитано: 23

Архів

Система Orphus