Навіщо Драбинко розпалює конфлікт у селі, де громада повернулася в УПЦ?

"Ієрарх" ПЦУ Олександр (Драбинко) заявляє, що храм УПЦ в Морозівці "окупований Московською Церквою". Фото: СПЖ

Громада в Морозівці ухилилася в ПЦУ, але покаялась і повернулась у канонічну Церкву. Але Драбинко, в чиєму підпорядкуванні вона була, заявляє, що храм окупований Москвою

Свято-успенська громада села Морозівка Київської області, яка після покаяння повернулася з ПЦУ в канонічну Церкву, переживає зараз потужну медійну атаку.

Спочатку 2020 року, як по команді, про храм у Морозівці і його настоятеля в найчорніших тонах стали віщати найпопулярніші українські ЗМІ на чолі з ТСН.

ТСН: «Відмовився служити панахиду за загиблим українським вояком, а матір бійця вигнав із церкви. Священик церкви Московського Патріархату в Київській області довів до відчаю сім'ю українського "кіборга". А з недавнього часу виставив охорону біля церкви, щоб туди не змогли потрапити селяни, які підтримують приєднання сільського храму до ПЦУ. Чому немає управи на батюшку, на місці з'ясовував наш кореспондент.

Настоятелю громади регулярно надходять погрози, до храму посилають атовців, дійшло до того, що громада навіть змушена була наймати охорону, щоб убезпечити храм від захоплення.

Розглянемо історію конфлікту, хто його роздуває і з якими цілями.

У ПЦУ й назад

Спочатку 2019 року жителі села під впливом томосної пропаганди постановили перевести храм у ПЦУ. Церковна громада, хоч і була проти, не знайшла в собі сили боротися і підкорилася рішенню села. Храм потрапив під протекторат колишнього митрополита УПЦ Олександра (Драбинка), який у новій структурі отримав у користування цілу Переяславсько-Вишневську єпархію. Отримати-то він отримав, але з умовою – наповнювати він повинен був її сам, шляхом переведення громад з канонічної Церкви. І громада в Морозівці була одним із поодиноких прикладів у структурі Драбинка.

Сам перехід вийшов не без скандалу. Колишній митрополит УПЦ опублікував прохання про перехід у ПЦУ нібито від імені настоятеля Миколи Бреги. Але на документі не було навіть підпису священика.

"Прохання" настоятеля парафії на честь Успіння Божої Матері села Морозівка на адресу екс-митрополита без підпису "прохача"

У соцмережах Микола Брега написав, що про перехід нічого не знає. «Я нічого не писав!!! І не підписував!!! Я з села не виїздний, хати кроплю!!! Приїдьте в неділю на службу і все почуєте!!!»

Сам Драбинко документ, написаний від імені священика відразу видалив, однак, громада все ж у ПЦУ перейшла, очевидно колишньому ієрархові вдалося знайти потрібні важелі.

Але через півроку в Морозівці усвідомили сутність структури, куди вони потрапили, зрозуміли свою помилку й вирішили повернутися в канонічну Церкву.

Настоятель із парафіянами приїхали в Києво-Печерську лавру до керуючого справами УПЦ митрополита Антонія, принесли покаяння, і з радістю були прийняті додому, в канонічну Церкву.

Протоієрей Микола Брега, настоятель Свято-Успенського храму УПЦ в селі Морозівка: «Духовна істина там, де Бог і Церква, де відчувається благодать і Дух Святий. Тому вже протягом місяця ми з приходом обговорювали, що нам необхідно повернутися в лоно канонічної Церкви і надалі залишатися поза будь-якою політикою. Якщо тоді ми піддалися цьому тиску, то зараз, завдяки йому, ми стали набагато більш сильною громадою».

Але Драбинко не збирався просто так віддавати храм, який вже звик вважати своїм.

Він став поливати брудом свою вчорашню паству, назвавши їх рабами, а принесене ними покаяння – рабським падінням на коліна перед ханом у білій шапці.
«Чиїх рабів вирощуєте? Яку вільну Україну будуєте?», – писав він на своїй сторінці Фейсбук.

Скріншот сторінки Фейсбук "ієрарха" ПЦУ Олександра (Драбинка)

10 липня 2019 року, через кілька днів після повернення громади УПЦ, Драбинко прийняв у себе в соборі на Теремках якихось двох чоловіків, назвав їх повноважними представниками морозівської громади і доручив їм опечатати Успенський храм. Також Драбинко опублікував указ про звільнення настоятеля, Миколи Бреги, з посади настоятеля.

Однак опечатати храм дані особи не зуміли. Як тільки вони під'їхали до церкви, зібралося близько 80 парафіян, і люди Драбинка змушені були піти.

А ще через три дні, 14 липня 2019 року всі питання навколо храму були остаточно зняті. Біля церкви зібралося близько 300 парафіян, які провели збори з приводу долі парафії.

На порядку денному було два питання

1. Громада залишається у лоні УПЦ, і настоятелем храму залишається протоієрей Микола Брега.
2. Громада переходить у ПЦУ і відбувається призначення нового настоятеля.

Протоієрей Микола Брега, настоятель Свято-Успенського храму УПЦ в селі Морозівка: «Два питання я ставлю як поки ще настоятель. Або УПЦ і я залишаюся, і ми далі працюємо по мірі сил, як ми працювали до цього, або ПЦУ. Або я залишаюся і УПЦ, або новий настоятель...».

Але до другого питання не дійшло, слова священика потонули в багатоголосому хорі «Залишайтеся, залишайтеся!». Всі 300 учасників одноголосно проголосували за те, щоб громада залишилася в канонічній Українській Православній Церкві.

Були тоді в селі і клірики Драбинка, які побачивши, що жителі села повністю підтримали настоятеля, швидко зібралися й поїхали.

Як автор ідеології «Руського міра» розповідав морозівцям, що їхній храм окупований Москвою

Здавалося б, рішення жителів Морозівки питання з храмом закрило.

Але інакше думав Драбинко. Він посилав у Морозівку своїх кліриків, щоб ті проводили там служби для жменьки прихильників ПЦУ і навіть двічі приїжджав туди сам. Свою паству Драбинко налаштовував відповідним чином – що в храмі служать і моляться не українці, жителі села, а члени Російської Церкви в Україні, що їхні односельці з УПЦ дивляться в бік Москви, а ось вони, члени ПЦУ, за словами Драбинка, справжні патріоти – у них своя земля, своя мова і своя Церква, і думають вони не чужим, а своїм розумом.

«Ієрарх» ПЦУ Олександр (Драбинко): «За те, щоб ми могли збиратися і нам не вказували – в Москву нам йти чи ще кудись. Ми маємо свою мову, ми маємо свою Церкву, ми маємо свою землю. Навіщо ж нам йти на повідку у когось? Невже у нас немає свого розуму, невже у нас немає своїх ніг, рук, своєї голови»?

Особливо цікаво, що Олександр (Драбинко), який у часи Януковича називав себе творцем ідеології «руського міра» і навіть вчився в Москві, тепер заявляє, що храм Української Православної Церкви в Морозівці окупований Московським Патріархатом. Причому робить такі заяви регулярно. Драбинко згадав про «окупацію» відразу в трьох постах на своїй сторінці Фейсбук.

Скріншот сторінки у Фейсбук "ієрарха" ПЦУ Олександра (Драбинка)

Складно не помітити, що подібна риторика колишнього митрополита – це тонке маніпулювання патріотичними почуттями людей. І не важко зрозуміти, з якою метою це робиться – роздути релігійний конфлікт із перспективою знову отримати під свій контроль храм у Морозівці. Адже Драбинко не пропонує своїм парафіянам будувати свій храм, він має намір проникнути в храм УПЦ, про що прямо пише настоятелю Миколі Брезі, вимагаючи пустити туди свого «священика» для почергових богослужінь.

Але чи корисні такі от маніпуляції для душ віруючих?

Чи відмовляв священик у панахиді за «кіборга»?

Весь скандал, роздмуханий на ТСН і інших ресурсах, базується на свідоцтві однієї нещасної жінки, у якої на Донбасі загинув син. Вона раптом вирішила оббрехати священика Миколу Брегу, заявивши, що той відмовився служити панахиду за її сином.

ТСН: «Коли зіткнулися (члени ПЦУ в Морозівці – Ред.) із зневагою до українських воїнів – терпець урвався, більше не мовчать».

Надія Попович, мати загиблого «кіборга», активістка ПЦУ: «Він (настоятель – Ред.) бере цей список, де воїни всі записані, тільки глянув і кинув. А я в двох метрах стояла».

В той же час є маса фотографій і свідчень очевидців, що священик багато разів служив на могилі її сина. Більш того, настоятель сам неодноразово був на Донбасі, на передовій і допомагав військовим.

Протоієрей Микола Брега, настоятель Свято-Успенського храму УПЦ в селі Морозівка: «Одна з активісток цього утворення ПЦУ в нашому селі, Надія Леонідівна Попович, звинуватила мене, що я 22 січня відмовив їй послужити на могилі її сина, який загинув в АТО, і що я нібито назвав його за це братовбивцею. Це неправдива інформація. Я завжди служив: на 9 Травня, в день його народження, в День захисника Вітчизни. З моменту, коли я прийшов у село, завжди я був на могилі Дениса, завжди служив, коли вона просила, ні разу не відмовив».

Чи не тому виник наклеп на священика з боку нещасної матері, що Драбинко з помічниками вміло роздувають ненависть одних селян до інших, роздмухують, переслідуючи свої цілі.

Катерина, парафіянка Свято-Успенського храму УПЦ в селі Морозівка: «У селі просто пішов розкол. Був один епізод, коли було дуже боляче. У нас тут фільм демонстрували у сусідньому селі про героїв АТО. І ми пішли підтримати. І ця мати (Надія Попович – Ред.) вважає, що наша Церква винна в тому, що вбили її сина. Ми поїхали, щоб її підтримати. І коли після фільму їй дали слово, вона сказала – тут же поприходити ті, хто зараз дивиться, як наших хлопців вбивають, а завтра підуть російському попу руки цілувати. Це мене дуже вразило. Але все одно я молю Бога, щоб Він напоумив».

***

Якщо поглянути на єпархіальні структури ПЦУ, можна зазначити, що кожна з них включає в себе сотні храмів. І це не дивно – туди влилися готові структури Київського патріархату і УАПЦ. Що ж стосується двох митрополитів УПЦ, які приєдналися до розкольників, там ситуація інша. Філарет Денисенко відразу назвав їх московськими архієреями без парафій. І важко з ним не погодитися.

Від Симеона (Шостацького) відмежувалися майже всі громади Вінницької єпархії УПЦ, за ним пішло близько 20 парафій. Але набагато гірша ситуація у Олександра (Драбинка), який, перейшовши в ПЦУ, зміг вибити собі у Епіфанія Переяславсько-Вишневську єпархію (в УПЦ він був тільки вікарним архієреєм). «Правлячим архієреєм» в ПЦУ він став, але парафій у нього практично немає. На його єпархіальному сайті в розділі «парафії» значиться лише один Преображенський собор, який Драбинко «перевів» з УПЦ.

За минулий рік його «архієрейства» в ПЦУ Драбинко робив багато: давав численні інтерв'ю, їздив по закордонах, служив екуменічні молебні, спілкувався з Епіфанієм і держурядовцями. Проте як «правлячий архієрей» він за рік знайшов час для відвідування лише поодиноких парафій – і одна з них – у Морозівці.

Пояснюється це зайнятістю самого Драбинка, чи тим, що у нього просто немає парафій – не так важливо.

Важливо те, що діяльність у Морозівці колишнього архієрея УПЦ замість миру і любові несе вірянам прямо протилежне – ворожнечу й розбрат. І поки – це головні результати роботи «правлячого архієрея Переяславсько-Вишневської єпархії ПЦУ» Олександра (Драбинка). І ці результати не можуть не викликати жалю.

 

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи повинна влада при пом'якшенні карантину зняти обмеження з Церкви?
так, на служби повинні приходити всі охочі
80%
ні, потрібно залишити норму в 10 людей
6%
на тлі відкриття ринків взагалі не розумію сенсу обмежень для Церкви
14%
Усього опитано: 51

Архів

Система Orphus