Фанар почав рейдерське захоплення Чехословацької Православної Церкви

Митрополит Ростислав і його Церква опинилися перед загрозою рейдерства з боку Фанару. Фото: СПЖ

Для чого Константинополь зареєстрував за адресою чеського монастиря свою організацію з однієї людини.

З відкритих джерел стало відомо, що Константинопольський патріархат почав створення паралельної юрисдикції в Чехії, на канонічній території Православної Церкви Чеських земель і Словаччини (ПЦЧзС) і зареєстрував підлеглий собі «монастир». До чого прагнуть фанаріоти і яким може бути план рейдерського захоплення цієї Помісної Церкви?

Християнство в Моравію принесли святі рівноапостольні Кирило і Мефодій, яких ще називають Моравскими братами. У 869 році папа римський Адріан II висвятив святого Мефодія в сан Моравського архиєпископа. Це було ще до відпадіння Римської церкви, яке відбулося майже 200 років по тому, в 1054 р. Таким чином, першою Матір'ю-Церквою для ПЦЧзС була саме вона.

Але вже після розколу, в 1096 р. в Моравії знищили останній православний Сазавський монастир, і Православ'я зникло з цих земель майже на 800 років. Лише в кінці XIX століття в Чехії з'явилися православні храми, які Руська Церква побудувала на чеських курортах для відпочиваючих з Росії. З'явилася чеська православна громада в Празі, якою теж опікувався священик з Руської Церкви.

Однак в умовах політичних розбіжностей між Росією і Австро-Угорщиною, а потім і Першої світової війни австрійська влада не реєструвала цю православну громаду в Празі, і юридично вона належала громаді Сербської Православної Церкви, яка перебувала у Відні. Сербська Церква висвятила і першого архієрея для Чеських і Словацьких земель, єпископа Горазда (Павлик). Таким чином, Сербська Церква стала другою матір'ю-церквою для ПЦЧзС.

Єпископ Горазд доклав багато праць для становлення Церкви в Чехословаччині, і в міжвоєнний період вона досить активно розвивалася, перебуваючи при цьому в юрисдикції Сербської Церкви. У роки Другої світової війни єпископа Горазда замучили фашисти, він став першим священномучеником Церкви Чехословаччини.

При цьому Константинопольський патріархат замість того, щоб підтримати труди святителя Горазда, спробував створити паралельну юрисдикцію і в 1923 р. заснував в Чехії і Моравії свою Автономну Православну Церкву і висвятив для неї єпископа Саватія (Врабец). Однак віруючі не прийняли його і зберегли вірність єпископу Горазду. Єпископ Саватій пішов на спочинок, а автономна Церква від Константинополя залишилася на папері.

Під час Другої світової війни Чехословацька Церква була ліквідована фашистами і відродилася вже після перемоги, але вже в юрисдикції Руської Православної Церкви. На відміну від Фанару, РПЦ не претендувала на керування Нею і вже в 1951 р. надала повну автокефалію, ставши таким чином вже третьою Церквою-Матір'ю для ПЦЧзС.

Фанар ще в 1923 році намагався створити в Чехословаччині паралельну церковну юрисдикцію.

Акт за підписом патріарха Алексія (Симанського) був такий: «Руська Православна Церква, в особі Патріарха Московського і всієї Русі Алексія і всього освяченого Архієрейського Собору, до уваги до клопотання церковного Собору Православної Церкви в Чехословаччині, дарує цій Церкві, будучи досі Екзархатом Московської Патріархії, – автокефалію. Руська Православна Церква єдиним серцем молить Небесного Пастиреначальника Господа нашого Ісуса Христа, нехай дасть Він Своє Божественне благословення юнішій сестрі в сім'ї Православних автокефальних Церков, Церкви Чехословаччини, і нехай увінчає Він її вічною славою».

Примітно, що це і є повний текст акта.

Константинополь його категорично не визнав, заявивши, що святі Кирило і Мефодій прийшли до Моравії з Константинополя, і, отже, це його канонічна територія. Те, що Мефодія висвятили на єпископа Моравського в Римі і що майже 800 років в цих землях Православ'я не було зовсім, Фанар анітрохи не збентежило.

Але і без визнання Константинополя ПЦЧзС розвивалася цілком успішно і до кінця XX століття вже налічувала кілька сот тисяч прихожан.

У 1998 р. вже нинішній Константинопольський патріарх Варфоломій визнав ПЦЧзС, видавши свій Томос про автокефалію ПЦЧзС. Цей Томос разюче відрізняється від акта РПЦ. Якщо акт не містить в собі ніяких умов і обмежень автокефалії, то Фанарський Томос рясніє ними. У ньому, як і в Томосі для ПЦУ, присутнє зобов'язання ПЦЧзС отримувати миро з Константинополя, звертатися туди ж з апеляціями, узгоджувати всі важливі питання з Фанаром і діяти строго в руслі зовнішньої політики, що проводиться Константинопольським патріархатом.

Сама ж ПЦЧзС Фанарський Томос порахувала просто внутрішнім документом Константинопольського патріархату.

Однак в 2013 р. Предстоятель ПЦЧзС митрополит Христофор (Пульц) був змушений піти на спокій у зв'язку з появою публікацій, що кидають тінь на його моральне обличчя. Публікації, як з'ясувалося пізніше, виявилися наклепом, але це надало Фанару шанс втрутитися у справи ПЦЧзС.

19 жовтня 2013 року на єпархіальних зборах Празької єпархії, яке повинно було вибрати нового Празького архієрея, з'явився добре знайомий нам митрополит Гальський Еммануїл (Адамакіс) і заявив, що Фанар не визнає жодного із запропонованих зборам кандидатів. Це викликало замішання, і збори так і не змогло обрати свого єпископа.

А в грудні 2013 року в Празі відбулося засідання Священного Синоду ПЦЧзС, на яке місцеблюститель глави цієї Церкви архієпископ Симеон (Яковлевич) запросив вже двох Константинопольських митрополитів – Гальського Еммануїла (Адамакіс) і Віденського Арсенія (Кардамакіса). Всім оголосили, що ці архієреї братимуть участь в засіданнях Синоду чужої Церкви з правом вирішального голосу.

З цим були категорично не згодні інші чехословацькі архієреї, які попросили у РПЦ захисту від грубого втручання Фанару в справи ПЦЧзС. В Прагу прибув глава Відділу зовнішніх церковних зносин митрополит Іларіон (Алфєєв). Він провів переговори з фанаріотами і домігся, що Синод ПЦЧзС буде вирішувати свої справи самостійно, без втручання з боку інших Церков.

Синод ПЦЧзС відсторонив від посади місцеблюстителя архієпископа Симеона (Яковлевича) і призначив митрополита Ростислава (Гонта). А Помісний Собор ПЦЧзС, якийц незабаром відбувся, обрав предстоятелем митрополита Ростислава, який отримав 87% голосів.

Константинопольський Томос для ПЦЧзС рясніє умовами і обмеженнями – як і Томос для ПЦУ.

Неважко здогадатися, що Фанар таке обрання не визнав і продовжив вважати місцеблюстителем свого ставленика – архієпископа Симеона, спровокувавши розкол в ПЦЧзС.

У лютому 2015 р. Константинополь ще більше посилив цей розкол, висвятивши для ПЦЧзС єпископа Ісаю (Сланінка) з метою створення «альтернативного Синоду» ПЦЧзС.

Невідомо, як ситуація розвивалася б далі, але в 2016 р. Фанару терміново знадобилася підтримка ПЦЧзС напередодні Критського Собору. Цей Собор, як ми пам'ятаємо, повинен був затвердити першість Константинополя у православному світі, закріпивши за ним багато виняткових повноважень, а також відкрити шлях до з'єднання з латинянами, визнавши Ватикан Церквою нарівні з православ'ям.

Промислом Божим на цей Собор не з'явилися чотири Помісні Церкви, і він по факту не став Всеправославним. Але тоді, до цього Собору, патріарх Варфоломій щосили намагався забезпечити присутність предстоятелів всіх Помісних Церков, і йому ніколи було боротися з митрополитом Ростиславом. В результаті Фанар визнав митрополита Ростислава предстоятелем, а ПЦЧзС визнала Константинопольський Томос про власну автокефалії від 1998 року, який ставить ПЦЧзС в фактичне підпорядкування Фанару.

Нова атака Фанар на ПЦЧзС пішла вже в 2019 році у зв'язку з тим, що Чехословацька Церква не визнала ПЦУ і заявила про підтримку УПЦ і Блаженнішого Митрополита Онуфрія. В той же день, коли Фанар прийняв свої беззаконні рішення по Україні, 11 жовтня 2018 р митрополит Ростислав направив в РПЦ лист, в якому засудив грубе втручання державної влади України у внутрішнє життя Церкви, а також заявив про незмінність позиції ПЦЧзС з цього питання.

«Світове Православ'я визнає єдиного канонічного предстоятеля Української Православної Церкви – Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія. Цей факт від імені всіх присутніх неодноразово згадав і підтвердив Святіший предстоятель Великої Христової Церкви Константинополя Вселенський патріарх Варфоломій на Синаксисі предстоятелів Помісних Православних Церков, який відбувся в Шамбезі (Швейцарія) з 21 по 27 січня 2016 року. Тому будь-яка спроба легалізувати українських розкольників з боку державної влади повинна бути рішуче засуджена всіма Предстоятелями Помісних Православних Церков», – сказано в цьому листі.

А 3 лютого 2019, в день «інтронізації» Епіфанія Думенка, митрополит Ростислав заявив наступне: «Насправді Православна Церква України існує століттями – від часів рівноапостольного Володимира і княгині Ольги, з дня Хрещення у Дніпрі, і у неї є предстоятель – це Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій. <...> Знайшлися серед високопоставлених ієрархів ті, які вирішили це спростувати, які визнали ні за що те, що було підтверджено століттями, і проголосили замість канонічного митрополита "митрополитом всієї України" цього самозванця».

Звичайно, така позиція викликала обурення Константинополя, який повів новий наступ на ПЦЧзС. У серпні 2019 р. Фанар ініціював створення паралельної юрисдикції Константинопольського патріархату в Чехії. На установчих зборах створили юридичну особу «Асоціація: Святий Патріарший ставропігіальний монастир Успіння Пресвятої Богородиці (в подальшому іменується Асоціація)» і прийняли статут.

Протокол установчих зборів. Фото: з відкритих джерел.

В Установчих зборах брали участь всього три людини: Костянтин Кардамакіс, він же митрополит Австрійський Арсеній (Константинопольський патріархат), Ігор Сланінка, він же єпископ Шумперкський Ісайя, а також якийсь Роман Ругіко (або Ружико). Ці троє заснували Асоціацію та обрали її голову – «Доктор Константінос Кардамакіс, 31.10.1973 року народження, який проживає за адресою: Флеішмаркет, 13, 1010 Відень, Австрія» і заступника – «ThDr. (Доктор теології) Ігоря Ісая Сланінка, 25.06.1980 року народження, який проживає за адресою: Яна Жижки, 1116/13, 434 01 Міст».

1 жовтня 2019 р Асоціацію зареєстрував обласний суд м Острава.

Виписка з реєстру товарист обласного суду м. Острава. Фото: з відкритих джерел

Що примітно, в цій виписці в графі «кількість членів» стоїть цифра 1. А найцікавіше – монастир Успіння Пресвятої Богородиці за цією адресою вже існує досить давно.

Жіночий монастир Успіння Пресвятої Богородиці в м Вілемів, Чехія. Фото: info.pravoslaviecz.cz

Інформації про нього в інтернеті небагато. Є трохи фотографій на чеському сайті «Світло Православ'я». І невелика інформація для прочан на сайті «Азбука паломника»:

«Монастир Успіння Пресвятої Богородиці розташований в містечку Вілем, який знаходиться в Чеській республіці. За довгі роки свого існування цей жіночий монастир став одним з основних центрів Православ'я в традиційно католицької Чехії. Розташована в тихій місцевості, обитель стала місцем усамітнення для невеликої православної громади. <...> Адреса: Czech Republic, Olomouc District, 783 22 Vilemov 159».

І ось Фанар за цією ж адресою, на місці жіночої чернечої общини, яка існує багато років, створює однойменний монастир під назвою «Асоціація». Причому формально засновують Асоціацію три людини, жодна з яких не має до цієї чернечої громади ніякого відношення. А кількість членів Асоціації, відповідно до виписки з реєстру, і зовсім одна людина. І підпорядковується Асоціація не ПЦЧзС, тобто Помісній Церкві, на канонічній території якої вона зареєстрована, а безпосередньо Константинопольському патріархату.

Ось пункт статуту Асоціації про її цілі: «Асоціація є добровільним, неурядовим, неприбутковим об'єднанням православних віруючих під духовним керівництвом Константинопольського патріархату, в якій об'єдналися захисники духовного розвитку православних громадян, які проживають в Чеській Республіці та інших прихильників православного віросповідання для задоволення їхніх духовних потреб, для активної діяльності в цьому розвитку, для популяризації цієї мети і забезпечення благодійної діяльності в області виконання цієї місіонерської роботи. Завданням є також вести духовне і літургійне життя, займаючись благодійністю, допомагати нужденним і одночасно створювати контактні духовні центри (скити) для виконання цієї мети. Для цього голова асоціації (ігумен) призначає священнослужителів, які отримали канонічну місію. У той же час приділяти увагу і допомагати захищати права громадян і православних віруючих, відстоювати їх інтереси відповідно до Хартії основних прав і свобод. При цьому піклуватися про те, щоб ніхто не розпалював ненависть, нетерпимість, не підтримував насильство і не порушував Конституцію і закони».

 

Підкреслимо:

  • Асоціація підпорядковується Константинополю;
  • Асоціація поширює діяльність на всіх православних громадян, які проживають в Чеській Республіці;
  • в списку завдань заснованого монастиря (Асоціації) немає ні слова про чернече життя.

Це означає, що під виглядом монастиря засновують паралельну юрисдикцію, яка буде розширюватися на всю територію Чехії, а потім, можливо, перекинеться і на Словаччину.

Те, що очолює Асоціацію архієрей, який причому проживає в Австрії, говорить про дві речі. По-перше, в Асоціацію будуть залучати не тих, хто «шукають житія чернечого», а цілі парафії з духовенством, мирянами, храмами і церковним майном. Як показує недавня історія, Фанар досконало опанував мистецтвом переманювання кліриків в свою юрисдикцію: шантажем, погрозами, фінансовим стимулюванням, політичним та іншим тиском і т.п. По-друге, якщо бажаючих перейти з ПЦЧзС в юрисдикцію Фанару виявиться не так багато, залучати будуть не тільки чеських або словацьких священиків, але і лояльне Фанару духовенство з інших країн.

Коли в членах Асоціації буде значитися вже не одна людина, а більш-менш значна кількість, Фанар зможе або провести переворот в ПЦЧзС, привівши до влади своїх людей (того ж Ігоря-Ісайю Сланінку), або взагалі перевести ПЦЧзС у своє підпорядкування, скасувавши автокефалію. І, природно, така оновлена (або скасована) ПЦЧзС визнає ПЦУ.

Чи судилося цим планам збутися – покаже час, нам же нічого не залишається, як молитися про предстоятеля ПЦЧзС митрополита Ростислава і вірних своій Церкві архієреїв і побажати їм мати таку ж стійкість і мужність, як у Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Про що ви молитесь у зв'язку з ситуацією навколо рейсу з Уханя?
про евакуйованих українців
24%
про те, щоб вони нікого не заразили
18%
про напоумлення протестуючих
35%
тут нема про що молитися
23%
Усього опитано: 17

Архів

Система Orphus