Поділ від Христа і від Константинопольського патріархату

Для патріарха Варфоломія головний критерій – вірність не стільки Істині Христа, скільки Фанару. Фото: СПЖ

Про який поділ говорив Спаситель і чим він відрізняється від чвар, які сіє у православному світі Фанар.

«Чи думаєте ви, що Я прийшов мир дати на землю? Ні, кажу вам, але поділ! Віднині бо п'ятеро в домі одному поділені будуть: троє супроти двох, і двоє супроти трьох, Стане батько на сина, а син проти батька; мати проти дочки, а дочка проти матері; свекруха проти невістки своєї, а невістка навпроти свекрухи»

(Лк. 12, 51-53).

Дивлячись на сьогоднішні дії Фанару, на те, як він вибудовує взаємини з Помісними Православними Церквами, яку церковну політику проводить, а головне, які результати вона дає, не можна позбутися враження, ніби це саме патріарх Варфоломій відкриває уста і каже: «Чи думаєте ви, що я прийшов мир дати на землю? Ні, кажу вам, але поділ... ».

Ці слова ми читаємо в Євангелії. Може, Константинополь в точності виконує те, що сказав Господь наш Ісус Христос? Давайте подивимося, як він це робить.

Приводом для втручання Фанару в церковні справи в Україні послужило нібито бажання об'єднати різні українські православні конфесії. У листопаді 2018 р. патріарх Варфоломій заявив: «Неприпустимо, що Вселенський Престол – який, згідно зі святими канонами, відповідає за єдність і стабільність Православ'я, – залишався би байдужим, коли православні люди, такі як український народ, страждають і шукають рішення церковних проблем, що мучають їх впродовж століть. <...> Ми втручаємося, тому що це наш обов'язок. <...> Тому так само, як ми надали автокефалію всім Помісним Церквам, Священний Синод вирішив надати автокефалію багатостраждальній Православній Церкві в Україні, щоб вона приєдналася до повноти Православ'я в єдності і внутрішньому мирі».

Але насправді сталося прямо протилежне. Навіть Українська православна церква Київського патріархату та Українська автокефальна православна церква не змогли до ладу об'єднатися. 15 грудня 2018 року вони провели так званий «об'єднавчий Собор» з такою кількістю порушень українського законодавства (не кажучи вже про церковні канони), що незабаром слід очікувати визнання цього Собору недійсним у судовому порядку.

Лідер УПЦ КП Філарет Денисенко зі скандалом пішов з новоствореної Православної церкви України і займається відновленням структур Київського патріархату.

Українська Православна Церква, яка спочатку відмовилася брати участь в цьому політичному дійстві під патронатом Петра Порошенка, піддалася гонінням з боку чиновників і націонал-радикалів. Про те, який мир приніс в Україну патріарх Варфоломій і його Томос, найкраще свідчать парафіяни захоплених храмів.

«Коли привезли Томос, почалося ось таке... Влада активно втручалася. <...>  На територыю храму проникли прихильники ПЦУ. З ними були невідомі люди в камуфляжі і в чорних спортивних костюмах, в балаклавах. Вони увірвалися на територію і почали зрізати замки» (протоієрей Володимир Гнись, храм святих апостолів Петра і Павла в селі Малинськ Рівненської області).

«Події в нашому селі  https://spzh.news/ua/zashhita-very/65411-zhizny-posle-zahvata-bezbozhniki-otobrali-u-nas-khram--zhiteli-postojnogo почали розвиватися з прийняттям так званого Томосу, який був привезений в Україну зі Стамбула. <...> Потім були погрози щодо мене, моєї сім'ї. <...> Нас насильно виселили з будинку, де ми проживали і були зареєстровані. Далі ситуація загострювалася, і 3 квітня мені зателефонували, що повинні приїхати люди до храму і його захопити» (протоієрей Олександр Мальчук, храм святих апостолів Петра і Павла в селі Постойне Рівненській області).

«До цього часу (до Томосу ПЦУ – Ред.) село жило своїм життям. Церква стояла намолена, всі ходили в один храм. І в один "прекрасний" день <...> село роз'єдналося, село так ворогує, не передати, яка ворожнеча. Йде дійно громадянська війна» (Тетяна Андрощук, парафіянка храму Святого Архистратига Михаїла в селі Поліське Рівненській області).

Захоплення храму в селі Галузинці у серпні 2019 р. Фото: СПЖ

Воістину «не мир, але меч» приніс в Україну патріарх Варфоломій.

Після рішень Константинополя по Україні, коли фанаріоти анулювали передачу Київської митрополії зразка 1686 р. Москві і оголосили себе господарями всіх українських православних конфесій зразка 2018 року, а заразом «возз'єднали» з Церквою Філарета Денисенка і Макарія Малетича з усіма їхніми послідовниками, Руська Православна Церква розірвала євхаристійне спілкування з Фанаром. Тобто у вселенському Православ'ї почався справжнісінький розкол. А до цих як мінімум спірних (а по-справжньому – неканонічних) рішень Фанару всі Помісні Православні Церкви жили в мирі та єдності.

Тепер під явним і навіть афішованим натиском Фанару ПЦУ визнала Елладська Церква. Реакції на це з боку РПЦ поки не послідувало, але і так зрозуміло, що цим розкол в Православ'ї тільки поглибився, і його вилікування стало ще більш важким і тривалим.

Але і в самій Елладській Церкві пішов процес поділу. Кілька впливових грецьких ієрархів вже після Архієрейського Собору, на якому відбулося визнання ПЦУ, висловилися різко проти, а митрополит Кіфірський Серафим взагалі заявив, що рішення як такого не було, оскільки не було голосування членів Собору. Ієрарх докладно описав, як проходило засідання Архієрейського Собору Елладської Церкви, а також недвозначно висловив свою позицію:

«Вселенський Патріарх абсолютно безпідставно охарактеризував канонічного Митрополита Київського і всієї України Онуфрія як "неканонічного" Предстоятеля. Те ж саме стосується довільного, без дотримання необхідних умов (публічного покаяння і зречення від розколу) виправдання і відновлення в архієрейському достоїнстві вивержених із сану і підданих анафемі розкольників, нерукоположених "кліриків" і самосвятів, до яких відноситься і пан Епіфаній, який не має апостольського рукоположення, оскільки його "хіротонісав" відлучений від Церкви і підданий анафемі розкольник, псевдо-патріарх так званого Київського патріархату Філарет. <...>

На жаль, громадськість отримала недостовірні новини та інформацію про те, що тільки сім митрополитів були не згодні з визнанням нової "автокефалії", а всі інші виступили за неї. Це велика помилка, і я хочу вірити, що це сталося не цілеспрямовано, а через недогляд. Тому що більшість присутніх не брали слова, але це, як ми знаємо, не означає, що вони є прихильниками нової "автокефалії". <...>

Дозвольте мені завершити своє звернення теплою і сердечною відозвою до його Всесвятості вселенського патріарха Варфоломія і блаженнійшого архієпископа Афінського і всієї Еллади Ієроніма з проханням не поспішати і не створювати критичну ситуацію в Церкві і не розпочинати спільних архієрейських богослужінь з так званим "предстоятелем" нової "автокефалії "до того часу, поки не відбудеться загальноправославне обговорення цієї складної і, можна сказати, вибухонебезпечною канонічної і екклезіологічної проблеми».

 

У вселенському Православ'ї почався справжнісінький розкол. Але ж до рішень Фанару по Україні всі Помісні Православні Церкви жили в мирі та єдності.

 

Реакція на звернення засвідчила, що в Елладській Церкві дійсно існує поділ, спровокованим продавленням Фанаром зізнання ПЦУ.

Митрополит Пірейський Серафим висловив глибоку подяку митрополиту Кіфірському і всім архієреям, які відмовилися визнати автокефалію ПЦУ, а самих «ієрархів» ПЦУ назвав позбавленими влади, підданими анафемі і нерукопокладеними розкольниками:

«Я відчуваю моральне зобов'язання публічно висловити свою величезну подяку блаженнійшому митрополиту Кіфірському і Антикіфірському Серафиму за всебічний, глибокий і точний опис того, що відбувається під час позачергового засідання Архієрейського Собору Грецької Церкви. <...> Висловлюю свою подяку Святому Богу за безпосереднє виправдання всіх членів Церковного Тіла, які, слідуючи священним канонам нашої непорочної віри, відмовляються від незаконної автокефалії українських розкольників, позбавленими влади, підданими анафемі і нерукопокладених, якою "нагороджений!!!" нібито "митрополит Київський" Епіфаній».

Священний Синод Елладської Церкви у відповідь заявив, що рішення Архієрейського Собору є остаточними і не підлягають будь-якому трактуванню або інтерпретації, крім як визнання ПЦУ.

Кількома днями пізніше митрополит Кіфірський Серафим заявив, що у випадку поминання Предстоятелем Елладської Церкви Епіфанія Думенка 19 жовтня «може пролитися кров». Саме так названа стаття у грецькому виданні «Віма Ортодоксіас».

Скріншот сайту vimaorthodoxias.gr

 

«Ми боїмося, що все стає більш загостреним, і сподіваюся, ми не дійдемо до цього. Якщо так буде продовжуватися, то за кілька днів, коли у них буде служба в Салоніках, якщо вони пом'януть Епіфанія, я боюся, що там буде гірше. Не проливайте кров. Є люди, які засмучені і стурбовані тим, що відбувається», – сказав владика Серафим.

В аналітичній статті за підсумками Архієрейського Собору Елладської Церкви, опублікованій тим же виданням, говориться: «Рішення вплине і на ситуацію всередині Церкви. Багато священнослужителів і мирян, які знають про українське питання і підтримують канонічність Православ'я, піднімають питання про совість. <...> Ситуація може піти до розколу всередині Церкви Греції, якщо Церква Росії перерве спілкування з нею, як вона зробила з Вселенським патріархатом. Якщо це станеться, це буде гірше, ніж проблема старостильників, яка все ще мучить Церкву Греції».

Як далеко зайдуть розбіжності серед елладських ієрархів, покаже час. Але вже можна констатувати, що Константинопольський патріархат викликав поділу там, де його раніше не було зовсім.

Схожа ситуація відбувається на Святій горі Афон. Ігумен монастиря Ксенофонт Алексій взяв участь в «інтронізації» Епіфанія в Києві. Приймали в своїх стінах і співслужили з представниками ПЦУ обителі Ксенофонт, Новий Есфігмен, Діонісіат і Ватопед. Але більшість афонських монастирів закривають врата перед розкольниками, а деякі висловлюються про них і про дії Фанару досить різко і категорично. Це такі обителі, як Пантелеїмонів монастир, Хиландар, Каракалл, Філофей, Есфігмен, Монастир святого Павла, Дохіар, Григоріат, Зограф. А також цілий ряд скитів і келій, багато з яких навіть більш відомі і численні, ніж монастирі: Андріївський скит, келія Буразери, келія Панагуда, келія Благовіщення, келія Предтечі, келія святого Георгія, храм Протата, скит Богородиці Ксілургу. Ігумен останнього скиту отець Кіріон прямо заявив, що патріарх Варфоломій розірвав єдність Церкви.

У квітні 2019 р. настоятелі та духівники вищеперелічених обителей написали відкритого листа, в якому попередили про глобальну загрозу розколу для всього Православ'я через рішення Фанару:

«Із великим сумом і занепокоєнням ми дізнаємося про те, що відбувається в Православній Церкві в цілому з причини неканонічного надання автокефалії розкольникам України без згоди канонічної автономної Церкви на чолі з Митрополитом Онуфрієм. <...> Існує загроза розширення і поширення розколу в масштабах, подібних розколу 1054 року. <...> Ми стоїмо перед новими ранами на тілі Церкви, виняткова відповідальність за які лежить на Вселенському патріархаті».

Константинопольський патріархат викликав поділ там, де його раніше не було зовсім.

Показовою є ситуація в обителі Ватопед. У лютому 2019 року, після того як цей монастир прийняв «єпископа» ПЦУ Павла Юристого, семеро ченців на знак протесту покинули обитель і Свято-Пантелеїмоновий монастир. Ватопед приймає розкольників, а належний йому Андріївський скит – різко проти. Ігумен скиту, старець Єфрем, каже, що до українських розкольників треба ставитися точно так же, як до католиків.

Знову поділ.

Можна згадати, як дії Фанару розділили єдину Церкву в Естонії, як Константинопольський патріархат підтримував «обновленцев» після Революції 1917 року, і про інші подібні факти. Те, що дії Фанару призводять до поділу і протистояння, видно неозброєним оком.

Тепер же потрібно подумати, як співвідносяться слова Христа: «Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? ні, кажу вам, але поділ» і дії Константинопольського патріархату.

Щоб зрозуміти, за якою ознакою має відбуватися заповіданий Богом поділ, потрібно прочитати паралельне цьому уривку місце в Євангелії від Матфія: «Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того і Я перед Отцем Моїм Небесним. Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, але меч, бо Я прийшов розділити людину з батьком його, дочку з її матір'ю, і невістку зі свекрухою її» (Мф. 10, 32-35).

З цього ми дізнаємося, що критерієм поділу має бути сповідування Христа, віра в нього як в Бога, Який воплотився, як в Істину, як в Спасителя світу. Саме так розуміли це святі отці Церкви і стародавні тлумачі Євангелія.

Святитель Іоанн Златоуст:

«Однодумність не завжди буває добре: і розбійники бувають згодні. Отже, свара була наслідком не Христового визначення, а справою волі самих людей. Сам Христос хотів, щоб всі були однодумцями у справі благочестя; але як люди розділилися між собою, то і сталася сварка».

Блаженний Феофілакт Болгарський:

«Отже, ми говоримо, що не всякий мир чесний і добрий, але часто буває небезпечний і віддаляє від Божественної любові, наприклад, коли ми укладаємо мир і згоду на спростування істини. Христос не прийшов дати такого миру, а, навпаки, бажає, щоб ми через добро розділилися один проти одного, що і сталося під час гонінь. Бо в одному будинку батько язичник поділявся проти віруючого сина, і мати проти дочки, і навпаки. <...> Не завжди добре згода: бувають випадки, коли добре і поділ. Меч означає слово віри, яке відсікає нас від настрою домашніх і родичів, якщо вони заважають нам у справі благочестя».

Блаженний Ієронім Стридонський:

«За вірою у Христа весь світ розділився [і повстав] сам проти себе: кожен будинок мав і віруючих, і невірних, і внаслідок цього [на землю] послана добра війна, щоб припинився поганий мир».

Євфимій Зігабен:

«Мечем називають любов до Нього, яка розділяє віруючих від невіруючих і непереможною силою якої ті, що пов'язані найдорожчою любов'ю скоро розірвали взаємне спілкування і легко розлучилися».

За якою ж ознакою розділяє православних Фанар?

Це теж не секрет: за ознакою прийняття або неприйняття Константинопольського патріархату як «першого без рівних». Концепцію «перший без рівних» розробив нинішній глава Американської Архієпископії Константинопольського патріархату митрополит Елпідофор (Ламбриніадіс).

Зокрема, вона говорить: «Першість архієпископа Константинополя не має нічого спільного з диптихами, які всього лише виражають ієрархічний порядок. <...> Якщо ми будемо говорити про джерело першості, то таким джерелом є сама особистість архієпископа Константинополя, який як єпископ є першим "серед рівних", але як архієпископ Константинополя і, відповідно, Вселенський патріарх є перший без рівних».

Ця концепція передбачає, що тільки та Помісна Церква може вважатися належною всесвітньому Православ'ю, яка перебуває у спілкуванні з Константинопольським престолом. Іншими словами, визнає першість Фанару.

Точно так же вважає і патріарх Варфоломій: «Часом ми зіткаємося з випробуваннями і спокусами саме тому, що деякі люди помилково вважають, ніби можуть любити Православну Церкву, а не Вселенський патріархат, забуваючи, що він втілює справжній етос Православ'я. <...> Вселенський патріархат, будучи відповідальним за збереження єдності, а також координацію міжправославних відносин і всеправославних ініціатив, здійснює це святе служіння в православному світі».

Як бачимо, Христос говорить про поділ людей на тих, хто приймає Істину, і тих, хто її відкидає.

Фанар ж своїми діями розділяє людей на тих, хто приймає верховенство Константинопольського патріархату, і тих, хто це верховенство відкидає.

Христос про Себе самого свідчив: «Я путь, і правда, і життя ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Ін. 14, 6).

Чи може так сказати про себе Константинопольський патріархат? Очевидно, ні. Але що ж тоді означають слова патріарха Варфоломія, сказані ним на Синаксисі у вересні 2018 р.: «Початок Православної Церкви – Вселенський патріархат, "в ньому життя, і це життя є світло Церков"... Православ'я не може існувати без Вселенського патріархату»?

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чому патріарх Олександрійський визнав ПЦУ?
зрозумів, що ПЦУ не розкольники, а канонічна Церква
19%
не зміг відмовити патріарху Варфоломію
12%
здався зі страху перед Фанаром і зовнішніми силами
69%
Усього опитано: 43

Архів

Система Orphus