Те, що Архієрейський Собор нібито визнав ПЦУ, – помилка й омана

Митрополит Серафим закликав главу Елладської Церкви не служити з Думенком. Фото: СПЖ

Митрополит Кітерський вважає, що раз не було на Архієрейському Соборі голосування, то немає і рішення щодо визнання ПЦУ, і закликав главу Церкви не служити з Епіфанієм.

Митрополит Кітерський Серафим виступив із заявою, в якій докладно описав, як проходило засідання Архієрейського Собору Елладської Церкви присвячене «українському питанню», і висловив свою позицію по відношенню до цих подій. Архієрей повідомив, що в ході роботи Собору не проводилося ні відкритого, ні закритого голосування з питання визнання ПЦУ, прокоментував рівень об'єктивності двох синодальних комісій, які підготували доповідь з «української проблеми», висловив подив через ігнорування з їхнього боку матеріалів, наданих Блаженнішим Онуфрієм, і закликав Блаженнішого Ієроніма «не приступати до спільних архієрейських богослужінь з так званим «предстоятелем» нової «автокефалії» доти, поки не відбудеться загальноправославне обговорення цієї складної і, можна сказати, вибухонебезпечної канонічної та еклезіологічної проблеми». Заява ієрарха опублікована на ресурсі «Ромфея», переклад представлений ВЗЦЗ УПЦ.

Заява митрополита Серафима

«Починаючи з 12 жовтня 2019 року, коли відбувся Архієрейський Собор Елладської Церкви і по сьогоднішній день, я щоденно і кожної ночі приймав і продовжую приймати телефонні дзвінки і візити від духовенства, чернецтва та мирян, а також деяких журналістів, які бажають дізнатися про те, що відбувалося на цьому критичному засіданні. А в сам день собору (в суботу), близько опівночі мені подзвонив з Америки знайомий мені журналіст Олександр Стефанопулос, який був вкрай схвильований після новин про швидке проголошення «автокефалії» України. Він попросив поінформувати його з цього приводу і запропонував зв’язатися мені після цього з одним російським каналом.

У той час я відмовився надавати інтерв’ю про українську «автокефалію», хоча він був дуже стурбований через новини, які з’явилися в пресі. Однак я обіцяв, що після повернення в свою митрополію дам усі необхідні пояснення з цього питання: і щодо комюніке, опублікованого прес-комітетом Архієрейського Собору в день його проведення, і щодо інтерв’ю, яке дав голова прес-комітету, Преосвященніший митрополит Навпактський Ієрофей (Влахос) щодо української проблеми 12.10.2019.

Вважаю, що деяка інформація не була передана точно і не відповідала дійсності, і тому вона справила і продовжує справляти помилкове враження і викликає глибоке хвилювання в церковних і нецерковних кругах. Пояснюю сказане мною нижче :

  • В останньому абзаці комюніке Архієрейського Собору Елладської Православної Церкви пишеться: «Після цього пішов конструктивний діалог, і багато Преосвященних ієрархів виклали свої позиції. Архієрейський Собор підтвердив те рішення, яке було прийнято на минулому засіданні Постійного Священного Синоду і пропозицію Блаженнішого Архієпископа Афінського і всієї Еллади Ієроніма, а саме визнати «канонічне право Вселенської патріархії дарувати автокефалію, так само як і привілей Предстоятеля Елладської Церкви далі займатися питанням визнання Церкви України».

Прочитавши ці слова, я з благоговінням задаю питання прес-комітету Архієрейського Собору: коли відбувалось опитування засідаючих і яким чином приймалося рішення про ратифікацію постанови Постійного Священного Синоду (далі – ПСС)? Чи зачитувалось рішення ПСС членам єпископату вголос? Чи відбувалося голосування про те, щоб прийняти його, і якщо так, то яким чином? Підняттям рук? Таємним або відкритим голосуванням? Ті самі питання слід задати і з приводу доповіді Блаженнішого Архієпископа Афінського, який запропонував нашій Церкві визнати автокефалію Православної Церкви незалежної Республіки України.

Я наполягаю на цих питаннях, тому що Його Преосвященство митрополит Навпактський, голова прес-комітету, в своєму вищезгаданому інтерв’ю, яке він дав у той же день (12.10.2019), надає велике значення рішенню Архієрейського Собору – настільки велике, що, на його думку, воно передує і прокладає пряму дорогу до визнання надання «автокефалії» України.

Митрополит Навпактський зазначив: «Це питання вже обговорювали; їм багаторазово займалися на попередньому засіданні ПСС, і проходило обговорення. Тобто ми ретельно обговорили цю проблему і прийшли до того, щоб на Архієрейському Соборі прийняти рішення ПСС, а саме право Вселенської Патріархії дарувати автокефалію, так само як і привілей Предстоятеля ЕПЦ далі займатися цим питанням. Ми визнаємо право Вселенської Патріархії дарувати автокефалію.

Журналіст: «Значить ви визнали і 15-ю Помісну Церкву? (прим. українську «автокефалію»).

Митрополит Навпактський: Це само собою зрозуміло.

Журналіст: Ні, це саме собою не зрозуміло.

Митрополит  Ієрофей: Зрозуміло, зрозуміло».

  • Оскільки я брав участь в засіданні ПСС під час його минулого сесії, то я з усією відповідальністю підтверджую, що дійсно члени ПСС висловили свою згоду з тим, що Вселенський Патріарх має канонічне право дарувати нову автокефалію, при дотриманні всіх канонічних умов. При цьому я, найменший з архієреїв, підкреслив, що автокефалія може бути дарована Вселенським Патріархом тільки тим єпархіях, які знаходяться в його канонічній юрисдикції, або, в іншому випадку, за запитом зацікавленої Помісної Церкви, якщо така подала прохання через Материнську Церкву, якій вона належить, відповідно до встановленої церковної процедури.

При цьому, Блаженніший Голова Архієпископ Афінський і всієї Еллади і інші члени ПСС – брати архієреї – відзначили, що їм відомо про особливості, а також про великі і тяжковирішувані проблеми української «автокефалії».

Її не визнає жодна з Православних Помісних Церков, але всі визнають і приймають канонічну Церкву під омофором Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Онуфрія.

Вселенський Патріарх абсолютно безґрунтовно охарактеризував канонічного митрополита Київського і всієї України Онуфрія як «неканонічного» Предстоятеля. Те ж саме стосується довільного, без дотримання необхідних умов (публічного покаяння і зречення розколу) виправдання і відновлення в архієрейському достоїнстві вивержених з сану і підданих анафемі розкольників, нерукоположених «кліриків» і самосвятів, до яких відноситься і пан Єпіфаній, який не має апостольського рукоположення, оскільки його «хіротонісав» відлучений від Церкви і анафемований розкольник, лже-патріарх так званого «Київського Патріархату» Філарет.

По цій причині стало двозначним і отримало подвійне трактування рішення минулого ПCC, яким він визнає «канонічне право Вселенської Патріархії дарувати автокефалію» (яку автокефалію: для кожного, який приходить з проханням, чи українську?).

Друга частина цього синодального рішення: «… так само як і привілею Предстоятеля Елладської Церкви далі займатися питанням визнання Церкви України » також є «знаменням суперечливим». Яким чином, маючи такий привілей,  Блаженніший Голова може розумно і мудро залагодити це наболіле канонічне і еклезіологічне питання: шляхом встановлення консенсусу з Предстоятелями інших Помісних Церков, використовуючи священно-канонічні методи, або діючи без наради з іншими і одноосібно приймаючи рішення?

  • А тепер я розгляну і рішення, те саме «історичне рішення» Архієрейського Собору позачергового скликання (12 жовтня 2019 р.), як охарактеризував його Вселенський Патріарх Варфоломій.

Як відомо, з великим поспіхом і в терміновому порядку, через один день після закінчення чергового, жовтневого засідання Архієрейського Собору Елладської Церкви, було скликано позачергове засідання нашого єпископату.

Єдиним доповідачем був Блаженніший Архієпископ Афінський і всієї Еллади Ієронім, який зачитав доповідь під назвою: «Автокефалія Церкви України».

Після того, як Блаженніший повідомив, що на минулому засіданні Постійного Священного Синоду Елладської Церкви «ми досить займалися» проблемою української «автокефалії» і згадав конкретні засідання ПСС з українського питання, він повідомив наш єпископат про те, що ПСС передав всі відповідні матеріали двом синодальних комісіям: комісії з догматичних і канонічних питань, а також комісії з міжправославних і міжхристиянських відносин, щоб вони спільно і належним чином проінформували Архієрейський Собор.

Загальний висновок двох синодальних комісій і пояснювальна доповідь були подані на розгляд до Генерального секретаріату 13-го серпня ц. р. і зачитані на останньому засіданні ПСС 28 серпня ц. р.

Блаженніший згадав у своїй доповіді п’ять пунктів із спільного висновку двох комісій, які «з канонічної точки зору» є ключовими, і привів його «основні тези». Спільний висновок зводиться до наступного: «На підставі вищевикладеного, розглянувши питання про надання автокефалії Церкви України не тільки з канонічної, а й з юридичної точки зору, ми з благоговінням доповідаємо, що не існує ніяких перешкод для визнання автокефалії Церкви України, а також для абсолютної узгодженості та загального курсу Елладської Церкви з Вселенським Патріархатом».

Потім Блаженнейшій зачитав комюніке, оприлюднене прес-комітетом 29 серпня ц. р. (про який ми згадали в першій частині статті), де йшлося про необхідність «ввести канонічний інститут автокефалії за часів Першого Вселенського Собору (325 р.) у всіх римських єпархіях греко-римського світу». Він зазначив, що «проголошення автокефалії Церкви України надзвичайно корисно для всієї Православної Церкви і буде мати неоціненне значення для зміцнення відносин двох автокефальних Православних Церков-сестер, Великої Русі і України». На закінчення, він сказав: «Ось чому я пропоную, щоб наша Церква визнала автокефалію Православної Церкви незалежної Республіки України».

Після доповіді Блаженнішого Голови слово взяли 33 учасники Архієрейського Собору. Спочатку виступили 2 найстаріших і вельмишановних митрополита: Преосвященніший митр. Каристійський Серафим і Преосвященніший митр. Ілійський Герман, які говорили про це наболіле питання з великою мудрістю і розсудливістю. Вони визнали, що Вселенський Патріарх має канонічне право надавати автокефалію при певних умовах, але нинішня ситуація є критичною, і тому вимагається велика обачність, а також ретельне вивчення і дослідження цього складного питання без будь-якого поспіху.

У цьому ж дусі виступали і інші Преосвященні митрополити: Кесаріанський Даниїл, Месогійський Миколай, Пірейський Серафим (який зумів глибоко і правильно висвітлити проблематику цього питання у всій його сукупності, з канонічної і з еклезіологічної точки зору), а також наше смирення. Преосвященніший митр. Дринупольський Андрій і митр. Етолійський Козьма не отримали слова, але приєднались до вищевказаних архієреїв. Відсутні, але які виклали свою точку зору в письмовому вигляді Преосвященніший митр. Нової Смірни Симеон і митр. Керкірський Нектарій з такою ж чутливістю і в тій же перспективі викладають свій підхід до серйозної проблеми української автокефалії. Відсутній по причині з’їзду місцевого священноначалля Преосвященніший митр. Паронаксійський Каллінік, який поділяє такі самі погляди, що і вищеперераховані побратими, попросив дозвіл, щоб у разі проведення голосування за нього проголосував Ваш покірний слуга, але його прохання прийнято не було.

Решта доповідачів з 33, високоповажні браття митрополити, розділили думку Блаженнішого Голови Архієрейського Собору з приводу нової автокефалії і, погодившись з його доповіддю, висловили свою точку зору з своїми власними аргументами.

На жаль, громадськість отримала недостовірні новини та інформацію про те, що тільки сім митрополитів були не згодні з визнанням нової «автокефалії», а всі інші виступили за неї. Це велика помилка, і я хочу вірити, що це відбулося не цілеспрямовано, а через недогляд. Тому що більшість присутніх не брали слова, але це, як ми знаємо, не означає, що вони є прихильниками нової «автокефалії».

І інша велика помилка полягає в тому, що миттєво було опубліковано, ніби Архієрейський собор прийняв рішення про визнання української «автокефалії», і почали надходити вітальні послання високопоставлених осіб.

Оскільки не була прийнята нагальна вимога митр. Кесаріанійського Даниїла, який «підняв свій голос» і з такою, що заслуговує найглибшої поваги, сміливістю просив провести відкрите голосування, якщо вже від нас нагально вимагають прийняти позитивне рішення по українській «автокефалії», але його не підтримали. Як відомо, в Церкві рішення приймаються голосуванням: або підняттям рук, або відкрито, або таємно, або шляхом таємного опитування всіх засідаючих.

Може, і було достатньо голосів за автокефалію, але значним було і кількість тих, хто виступав проти, а також і тих, хто мовчазно підтримав друге.

Завершуючи своє звернення, я хотів би офіційно викласти свої особисті погляди, які прозвучали в моєму виступі на цьому позачерговому засіданні Архієрейського Собору по такому серйозному канонічному і еклезіологічному питанні.

Я згадав спільний висновок двох синодальних комісій, яким було доручено вивчити це питання, і зазначив, що вони висловлюють свою думку з канонічним правом Вселенського Патріарха на визнання автокефалії в цілому, але не мають сміливості розглянути дану, конкретну «автокефалію» з номоканонічної точки зору. Вони отримали лист від канонічного митрополита Київського і всієї України, де наведено численні свідчення про канонічні і еклезіологічні беззаконня двох розкольницьких угруповань України, але абсолютно не вивчили і проігнорували цю інформацію.

Вони стверджують, що Українська Церква завжди була канонічною територією Вселенського Патріархату, але не звертають уваги на живу традицію Церкви, згідно з якою митрополит Київський і всієї України ось уже близько 300 років перебуває в канонічному підпорядкуванні Московського Патріархату. Цей реальний факт, який раніше ніколи не піддавався сумніву, записаний у всіх диптихах Елладської Церкви, по нинішній рік включно.

Синодальні комісії не звертають уваги на те, що нинішній Вселенський Патріарх п. Варфоломій патріаршими листами (за 1992 і 1997 рр.) визнає канонічну юрисдикцію Московського Патріархату над Київською митрополією і погоджується з канонічних заборонами, накладеними на нині реабілітованих і відновлених в священному сані кліриків, які були вивержені з сану і відлучені від Церкви. Вони також не враховують канонічний принцип, що апеляція не подається іншому Патріарху, і навіть Вселенському, коли канонічні заборони були накладені іншим патріаршим собором. Подібні випадки можуть переглядатися виключно на Вселенському Соборі.

Дозвольте мені завершити своє звернення теплим і сердечним зверненням до його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія і Блаженнішого Архієпископа Афінського і всієї Еллади Ієроніма з проханням не поспішати і не створювати критичну ситуацію в Церкві, і не приступати до спільних архієрейських богослужінь з так званим «предстоятелем» нової «автокефалії» до того, поки не відбудеться загальноправославне обговорення цієї складної і, можна сказати, вибухонебезпечною канонічної і еклезіологічної проблеми».

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чому патріарх Олександрійський визнав ПЦУ?
зрозумів, що ПЦУ не розкольники, а канонічна Церква
21%
не зміг відмовити патріарху Варфоломію
7%
здався зі страху перед Фанаром і зовнішніми силами
72%
Усього опитано: 29

Архів

Система Orphus