6 незручних запитань творцям ПЦУ

Виконання гімну творцями ПЦУ після «Собору»

Проект Петра Порошенка майже завершено. Створена нова церква, свої передвиборчі обіцянки Президент виконав. Але що ми маємо в підсумку?

15 грудня в стінах стародавньої Софії завершився «об'єднавчий Собор». Урочисто було оголошено про створення нової церкви, яка покликана об'єднати все українське православ'я і стати однією з Помісних Автокефальних Церков.

Петро Порошенко заявив на Софійській площі після «Собору»: «Слава Україні!.. Це день остаточного завоювання нашої української незалежності від Росії! І Україна вже не буде пити, кажучи словами Тараса Шевченка, "з московської чаші московську отруту"... Що це за церква? Це церква без Путіна».

Президент, держчиновники і ЗМІ переможно і пафосно повідомили про початок нової ери в історії України та світового православ'я. Однак, чи все сталося так, як вони кажуть?

Запитання 1. «Православна Церква України» дійсно об'єднує ВСЕ українське православ'я?

Петро Порошенко, Андрій Парубій, обраний глава ПЦУ Епіфаній і всі інші урочисто проголосили про те, що в одну структуру об'єдналися Київський патріархат, УАПЦ і Українська Православна Церква.

Петро Порошенко: «Внаслідок рішень ієрархів трьох юрисдикцій сьогодні і народилася нова, об'єднана і незалежна Українська православна церква».

Глава ПЦУ Епіфаній: «Ми зуміли об'єднати три гілки українського православ'я в єдину Помісну православну церкву».

Але чи так це? В роботі «об'єднавчого Собору» брало участь 42 «архієреї» з Київського патріархату і 12 – з УАПЦ. Синод Української Православної Церкви не благословив своїх єпископів і кліриків брати участь у зборах.

Митрополит Антоній, керуючий справами УПЦ, про це сказав так: «Священний Синод ще раз підкреслив неможливість для духовенства, єпископів і вірних чад УПЦ брати участь у так званому "об'єднавчому Соборі"».

Проте на «Собор» все ж приїхало 2 архієреї – Симеон (Шостацький) і Олександр (Драбинко).

Ще раз: 2 єпископи УПЦ з дев'яноста семи! 

Українська Православна Церква вдвічі більша, ніж Київський патріархат і УАПЦ разом узяті. Чи можна назвати нову структуру ПЦУ «Церквою всього українського православ'я», якщо практично вся Українська Православна Церква не брала участі в цьому «Соборі»? Запитання риторичне: два відсотки архієреїв, які побажали брати участь у «Соборі» –  це ніщо. Тобто, «об'єднавчий Собор» – це дійсно об'єднання, але об'єднання виключно Київського патріархату з УАПЦ, не більше того.

Запитання 2. Можна ПЦУ назвати Церквою?

В «Соборі» брали участь у повному складі Київський патріархат і УАПЦ – структури, які не визнані жодною Помісною Церквою світу, в тому числі і Константинополем. Ось лист від 1995 року, в якому сказано про те, що на думку Фанару, Київський патріархат до ряду канонічних Церков не входить.

З 1992 року Константинополь повністю підтримав і прийняв усі заборони, накладені на Філарета Руською Церквою, ось документ про це, підписаний патріархом Варфоломієм.

Лист патріарха Варфоломія Патріарху РПЦ Алексію II про визнання заборон, накладених на колишнього митрополита Київського Філарета в 1992 р.

Відповідно, всі хіротонії єпископів, здійснені Філаретом в цей період, Константинополь теж визнати не міг. З 1992 року патріарх Варфоломій забороняв своїм клірикам навіть наближатися до Філарета, не те що контактувати з ним.

Однак 11 жовтня 2018 року Синод Константинополя всупереч канонам, без всякого покаяння або церковного суду повернув Філарету єпископський сан. Але чи міг він заднім числом узаконити хіротонії, вчинені людиною, яка не була навіть членом Церкви, не те що єпископом? Не міг. Тобто майже всі присутні на «Соборі» люди для світового православ'я єпископами не є, як не є єпископом і обраний глава ПЦУ Епіфаній Думенко.

Запитання 3. Робота Фанару: об'єднання Церкви чи поглиблення розколу?

Представники Фанару багато разів говорили про те, що прийшли не поглиблювати розкол, а його лікувати.
Екзарх Фанару архієпископ Даниїл Зелінський на зустрічі з Президентом заявив наступне : «Ми приїхали сюди не для того, щоб розділити українське православ'я, а навпаки – зробити ще більше кроків, щоб принести всім бажане об'єднання для Української Православної Церкви».

Патріарх Варфоломій у посланні до «об'єднавчого Собору» заявив наступне: «Наша мета і наш критерій, Константинопольської церкви – це здійснення того, що може об'єднати священних дітей. І також Материнська Церква стурбована тим, щоб уникнути розколу і подолати розділення. Щоб створити діалог і єдність».

Але ще задовго до «Собору» стало зрозуміло, що подібні слова – відверта неправда: і керівництво, і клірики, і віряни Української Православної Церкви багато разів заявляли, що не будуть об'єднуватися з розкольниками. Чи знали про це патріарх Варфоломій та інші ієрархи Фанару? Знали, але продовжували свою справу. І дійшли в ній до абсурду. Всупереч існуванню УПЦ, яку самі вони ще вчора називали єдиною канонічною Церквою в Україні, Фанар легалізував розкольників і зробив з них Автокефальну церкву. Якщо слова говорять одне, а справи – інше, то ці слова – брехня. Говорячи про об'єднання, ієрархи Фанару на ділі остаточно закріпили розкол православ'я в Україні.

Запитання 4. То хто ж тепер митрополит Київський? Блаженніший Онуфрій чи Епіфаній?

В останньому листі до Блаженнішого Онуфрія патріарх Варфоломій заявив, що після Собору перестане вважати його Митрополитом Київським: «по поблажливості називаючи Вас Митрополитом Київським, ми повідомляємо, що відразу після обрання Предстоятеля Української Церкви Ви з еклезіологічної і канонічної точки зору більше не зможете носити цей титул, який Ви утримуєте сьогодні в порушення визначень офіційних текстів 1686 року».

Однак при інтронізації Блаженнішого Онуфрія 17 серпня 2014 року патріарх Варфоломій говорив зовсім інше. Тоді він не висловлював сумнівів у тому, що Блаженніший Онуфрій – законний Митрополит Київський і Предстоятель Української Церкви: «Варфоломій, архієпископ Константинополя Нового Риму і Вселенський патріарх, його Високопреосвященству Онуфрію, Блаженнішому Митрополиту Київському.

З братською радістю ми дізналися про обрання Вас на історичний і славний престол Київської митрополії. Напередодні світлого свята Преображення молимося Господу Іісусу Христу, щоб Він дарував Вашому Блаженству духовну силу вести стадо вірних до споглядання Божественної благодаті. Ми подаємо Вам із Вселенського патріархату наші братерські вітання і молимося, щоб Господь зглянувся з Небес і побачив, і відвідав Ваш виноградник, і зберіг те, що насадила Його правиця».

Про те, що Блаженніший – законний Предстоятель канонічної Церкви, казав патріарх Варфоломій і у 2016 році на зібранні предстоятелів Помісних Православних Церков в Шамбезі.

Що ж змінилося за цей час? Може, Митрополит Онуфрій скоїв якийсь церковний злочин? Ні. Він гідно ніс послух предстоятельства, і цього ніхто не може заперечити. Блаженніший має найвищий авторитет у православному світі. Можемо згадати лише деякі висловлювання ієрархів Помісних Церков.

Феодор II, Патріарх Олександрійський: «Наш Блаженніший Митрополит Онуфрій – благословенна людина Бога, справжній монах».

Митрополит Вострський Тимофій, Єрусалимський Патріархат: «Блаженніший Онуфрій виділяється своєю духовністю. Він справжній молитовник, його дуже люблять і поважають на Афоні, в Єрусалимі. І думаю, що всі будуть об'єднані навколо нього. Блаженнішого Онуфрія цінують і поважають всі предстоятелі Помісних Церков».

Архімандрит Єфрем, ігумен Ватопедського монастиря на Святій горі Афон: «Я звертаюся до всього українського народу і прошу, щоб вони трималися канонічної Православної Церкви, яку очолює Блаженніший Митрополит Онуфрій. І вся Свята гора приймає і визнає тільки канонічну Українську Церкву на чолі з Митрополитом Онуфрієм».

Архієпископ Михаловсько-Кошицький Георгій, Православна Церква Чеських земель і Словаччини: «Владика Онуфрій, якщо я так можу про нього говорити (бо так ближче серцю, ніж титуляція Блаженніший Митрополит) він дуже близько мною відчувається як людина. Це істинний православний архієрей. І знайомство з ним для мене було приголомшливим враженням, я за нього вдячний Господу. І саме таким має бути Предстоятель Української Православної Церкви в цей складний для неї час».

Таким чином, можна сміливо говорити, що змінився не Блаженніший Митрополит Онуфрій, змінився Константинополь. Чому? Запитання до патріарха Варфоломія.

Запитання 5. ПЦУ: який відсоток Церкви і який – політики?

Багатьох здивувало, що у президії «Собору» праворуч від Константинопольського митрополита Емануїла сидів Президент України Петро Порошенко. Якщо для римських імператорів така поведінка глави держави була цілком природною, то для України це виглядає дивно. Чому Президент забуває про Конституцію, де чітко записано, що Церква відділена від держави і практично бере участь у створенні нової церковної структури – сказати дуже важко.

Під час роботи «об'єднавчого Собору» говорилося, що його буде підтримувати молитва вірян на Софійській площі.

Тобто, тут повинні були молитися віряни тієї самої Церкви, яка об'єднується.

Через кілька днів після «Собору» Петро Порошенко заявив наступне: «Уявіть собі, майже 11 годин, майже 40 000 людей стояли на морозі і молилися за те, щоб Церква відбулася!»

Парадоксально, але у присутніх на Софійській площі 15 грудня не було жодної ікони, жодної хоругви – нічого! Тільки державні прапори. Проте були встановлені сцена і екрани.

Народ слухав концерт, веселився і чекав закінчення «Собору». І все, що відбувалося під стінами Софії, найменше було схоже на молитву, а до болю нагадувало Євромайдан. Все так само, як і тоді: сцена, екран і люди з прапорами. Власне, про це прямо сказав Андрій Парубій, спікер Верховної Ради: «П'ять років тому ми так само стояли на Майдані, так само на морозі, пліч-о-пліч єдині. І сьогодні ми разом, як тоді на Майдані. І поки ми разом – нас не перемогти!»

Після завершення «об'єднавчого Собору» жодної молитви так і не прозвучало. Обраний голова ПЦУ Епіфаній подякував Філарету, подякував Порошенку, подякував Парубію, подякував депутатам Верховної Ради, але так і не згадав про Бога. Тільки гімн.

В день «Собору» всі під'їзди до Києва і центр міста заполонили автобуси з іногородніми номерами. До поїздів, які йшли з обласних центрів, чіпляли додаткові вагони. У соцмережах з'явилися повідомлення, що працівники бюджетних організацій скаржилися, що їх примусово звозять до Києва.

Кореспондент «Громадського» з деяким подивом говорить про те, що на Софійську площу пропускали виключно за списками, в яких було вказано з якої бюджетної організації та чи інша група.

Більше того, тих, хто хотів потрапити поза списками, на площу просто не пропускали.

Саме так створювалася красива картинка захоплених прихильників ПЦУ, які нібито і є тим самим українським народом, який прагне нової Церкви.

Запитання 6. То де ж визнання ПЦУ від Помісних Церков?

13 серпня 2014 року Блаженніший Онуфрій був обраний Митрополитом Київським і всієї України. Буквально наступного дня йому стали надходити привітання від Помісних Церков. 17 серпня на інтронізації Блаженнішого в Києво-Печерській лаврі вже були присутні представники майже всіх Автокефальних Церков. У тому числі там був і митрополит Галльський Еммануїл – той самий, який головував на «об'єднавчому Соборі». Ми бачимо, що Блаженнішого Онуфрія практично відразу після обрання канонічним главою Української Православної Церкви визнала вся повнота світового православ'я.

За тиждень після «Собору» жодна з Помісних Церков, крім Константинополя, не надіслала свої привітання. І це дуже турбує Президента. Коли визнання немає, але отримати його хочеться, то озвучується будь-яка інформація. Доходить до комічного – Петро Порошенко розповідає, що католицький портал повідомив про створення ПЦУ і підносить це, як початок визнання цієї структури.
Петро Порошенко: «А сьогодні на сайті Ватикану з'явилося повідомлення, що в Україні створена Церква і обраний предстоятель, блаженнійший Епіфаній. І повірте – це буде тільки поширюватися».

Підсумки

Проект Петра Порошенка майже завершено. Створена нова церква, свої передвиборчі обіцянки Президент виконав. Але що ми маємо в підсумку?

Результатом титанічних зусиль влади є структура, побудована на брехні.

Неправда від Президента і його прихильників про те, що сталося об'єднання всього православ'я. Єдина канонічна Церква, УПЦ, залишилася вірною своєму Предстоятелю і в об'єднанні розкольників не брала участі взагалі.

Неправда від Фанару. Слова Константинополя про те, що вони нібито об'єднають все православ'я так і залишилися брехнею.

А що ж Українська Православна Церква? Наша Церква залишається Церквою. Тією ж самою, якій майже 2000 років. Тією самою, яка пережила не просто тимчасових політиків. Вона пережила зростання і падіння імперій, народження і крах держав, ідеологічні протистояння і світові катаклізми.

І на чолі Церкви в Україні стоїть справжній Предстоятель, авва, даний нам в ці важкі часи милостивим Богом. Зараз вірянам Церкви нелегко, але нам і не обіцяли, що буде легко, навпаки, нам обіцяли, що буде важко. Але нас це не лякає. Так, влада і політики не з нами. Але з нами Бог. А якщо Бог за нас, то хто проти нас?

 

 

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Повлияют ли протесты против формулы Штайнмайера на церковную ситуацию?
Чи вплинуть протести проти формули Штайнмайера на церковну ситуацію?
5%
так, активізація націоналістів призведе до нового тиску на УПЦ
29%
ні, політичні протести не впливають на Церкву
29%
потрібно молитися і не думати про політику
37%
Усього опитано: 21

Архів

Система Orphus