Чи варто православній людині звертатися до психолога?

Людина може роками сповідатися в тузі, печалі, агресивних станах, а вони не йдуть

Зараз дуже популярні візити до психолога. Чи варто православній людині користуватися послугами психолога, чи всі психологічні проблеми можна вирішити зі священиком?

Віктор Касинчук

Відповідає протоієрей Димитрій Гарчук:

– Відповідь на це цілком актуальне питання лежить в площині любові. Психологи, як і священики, бувають різні. Святий апостол Павло каже: «Усе у вас нехай буде з любов’ю» (1 Кор. 16,14). Синергія, союз психології та богослов'я, співтворчість психолога і священика для блага християнина.

Психолог допомагає сформувати у людини проблеми у вирішенні повсякденних проблем, у спілкуванні з дітьми, на роботі, у вихованні дітей, у вирішенні та профілактиці, у виборі професій, а також проводити діагностику в разі виникнення відхилень від норм. І в залежності від тяжкості захворювання виникає необхідність в психотерапевтичному лікуванні, в тому числі в психіатрії, в лікуванні серйозних психічних захворювань – психозів. Психолог допомагає впоратися з легкими психосоматичними порушеннями: тривожністю, стомлюваністю, апатією, дратівливістю.

Людина може роками сповідатися в тузі, печалі, агресивних станах, а вони не йдуть, мучать, приносять розлад в сім'ю, роз'їдають душу, дуже важко відбиваються на дітях. Між тим, психологічна наука на сьогоднішній день надає широкі, багаті знання про причини і терапії різних душевних станів. Фахівець допоможе розібратися у витоках і, коли потрібно, запропонує лікування. Адже у людини є три складові: дух, душа і тіло. Вони безперервно взаємодіють. Недарма існує таке поняття, як психосоматика.

Часто доводиться чути: «Психологія лише відволікає, краще святих почитати, до священика сходити». Очевидно, що у багатьох людей плутанина в голові. Одне не заважає іншому! Всьому є свій час і місце. Крім того, священик займається в основному духовними питаннями: боротьба за чесноти, молитва, покаяння, сповідь, таїнства, вчення про стяжання благодаті. А психолог допомагає людині більш детально розібратися в психологічних і педагогічних проблемах.

Насправді сьогодні вже рідко зустрінеш батюшку, який не визнає психологію помічницею в пастирському служінні. І якщо древні святі отці вважали, що філософія – служниця богослов'я, то святитель Феофан Затворник, митрополит Антоній Сурозький, священик Олександр Єльчанінов визнавали, що наукова православна психологія – його, богослов'я, помічниця.

Візьмемо, наприклад, таку серйозну проблему, як смуток, печаль, туга, відчай. Сьогодні найчастіше доводиться стикатися з тим, що в науці називається депресією. Справа в тому, що смуток – це пристрасть, а депресія – це хвороба, складний комплекс духовно-душевно-тілесного (соматичного) походження. І практика показує, що не завжди досить боротися лише з пристрастю. І часто священик сам направляє до психолога і психотерапевта, а в особливо гострих випадках і до психіатра. І це нітрохи не применшує ролі священика в процесі оздоровлення і спасіння душі. Це говоритиме, скоріше, про його освіченість, смиренномудріє, небайдуже ставлення до духовного чада.

А якщо до православного психолога або психіатра звертається невоцерковлена людина, то лікар обов'язково поділиться своїм поглядом на лікування, пояснивши, що без Божої допомоги і духовної роботи над собою зцілення не буде повним і стійким. І якщо людина, яка звернулася за консультацією, проявить зацікавленість, то психолог допоможе знайти уважного священика, підкаже, яку літературу почитати.

Ось така співпраця священика і лікаря може бути дуже плідно.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи повинно змінитися ставлення УПЦ до Афону у зв'язку з прийомом і співслужінням ПЦУ в окремих монастирях?
так, потрібно повністю перервати контакти зі Святою Горою
0%
ні, не потрібно на це звертати уваги
14%
потрібно обмежити спілкування лише з тими монастирями, хто увійшов у спілкування з розкольниками
86%
важко відповісти
0%
Усього опитано: 14

Гумор

Помер чоловік і потрапив на Суд. Довго дивився на нього Творець із подивом і задумливо мовчав. Не витримав чоловік і запитав:

Господи, що з долею моєю? Чому ти мовчиш? Адже я заслужив Царство Небесне.
Я страждав, з гідністю заявив чоловік.

А з яких це пір, здивувався Творець, страждання стали вважатися заслугою?

Я носив волосяницю і вервиці, вперто нахмурився чоловік. Їв висівки й сухий горох, не пив нічого, крім води, не торкався до жінок. Я виснажував своє тіло постом і молитвами…

Ну і що? – помітив Бог. Я розумію, що ти страждав але за що саме ти страждав?

Во славу твою, не роздумуючи, відповів чоловік.

Гарна ж у мене виходить слава! усміхнувся сумно Творець. Я, значить, морю людей голодом, змушую носити всяке дрантя і позбавляю радощів любові?

 Творець все так само задумливо дивився на людину.

Так що з моєю долею? нагадала про себе людина.

Страждав, кажеш, тихо промовив Творець. – Як тобі пояснити, щоб зрозумів… ось, наприклад, тесля, що був перед тобою. Він все життя будував будинки для людей, в спеку і холод, і голодував часом, і часто потрапляв собі по пальцях, через це і страждав. Але він все-таки будував будинки. І потім отримував свою чесно зароблену плату. А ти, виходить, все життя тільки й робив, що довбав собі молотком по пальцях.Творець на мить замовк…

А де ж будинок?

 

Архів

Система Orphus