Чому Бог дозволяє бути злу?

Навряд чи в світі знайдеться така людина, яка не відчувала скорбот і страждань

Якщо Бог є, і Він всемогутній – чому Він допускає існування воєн, вбивств і іншого зла?

Сергій Афанасенко

Відповідає протоієрей Володимир Долгих:

– Дати відразу однозначну відповідь на це запитання не вийде. У християнському богослов'ї дана проблема отримала назву теодицеї (перекладається дослівно як «боговиправдання» – термін, введений Готфрідом Лейбніцем) і є однією з найбільш складних у сучасній апологетиці.

Коли заходить мова про людські страждання, відмахнутися формальною, теоретичною відповіддю не вийде. Це питання хвилювало християнських мислителів усіх часів, починаючи зі свят. Василя Великого, блаж. Августина, Фоми Аквінського, Готфріда Лейбніца і закінчуючи Клайвом Льюїсом, Володимиром Соловйовим, Семеном Франком, Євгеном Трубецьким, Миколою Лоським, Джоном Хіком, Річардом Суїнберном, Брюсом Літтлом і багатьма іншими.

Враховуючи обширність матеріалу, написати відповідь на проблему теодицеї в рамках невеликої замітки або навіть статті не вийде. Думки просто розбігаються і не знаєш, за що братися і з чого починати. Я не хочу замовчувати які-небудь недоліки тих чи інших поглядів, не хочу прикрашати «єлейністю» дійсно важку проблему, не хочу зводити все до якоїсь формальності, тому що це не абстрактне філософствування, а людське життя. Кількома реченнями я спробую окреслити вектор пошуків і роздумів і пропоную Вам самим розібратися в цій темі, щоб мати повноцінну картину «перед очима» і тим самим змогти допомогти страждальцям, кого страждання надломили і хто потребує підтримки і підбадьорення.

Ми знаємо слова апостола Іоанна: «Весь світ лежить у злі» (1 Ін. 5, 19), знаємо, що князем світу цього Христос називав диявола (Ін. 12, 31; 14, 30; 16, 11), а тому і наявності страждань дивуватися не доводиться. З іншого боку є людська свобода, яку Господь дав своєму улюбленому витвору і не порушує її, навіть якщо вона породжує зло. Саме у свободі багато мислителів знаходили можливість вирішення проблеми теодицеї.

Зло і страждання може бути шляхом до добра і досконалості, за допомогою меншого зла Господь може припиняти більше зло, але зло може бути і безглуздим, як наслідок доброго задуму Бога про світ і людину, але в який останній, за допомогою гріхопадіння, вніс свої корективи. У будь-якому випадку, проблему зла і страждань не вирішити виключно раціональним способом, та й для всякого страждальця наші міркування можуть здатися не більше, ніж сухою теорією.

Страждання не відріжеш, як гангренозну ногу, воно часто глибоко інтегроване в наше життя, а тому тут доречно згадати слова Семена Франка, який говорив, що страждання потрібно «вистраждати» чи «перестраждати»: «Тоді страждання випробовується і відкриває себе не як безглузде зло, не як щось безумовно неналежне, навіть не як ззовні накладена на нас кара, а, навпаки, як зцілення від зла і лиха, як бажаний Богу, і в цьому сенсі вже сутнісно божественний зворотний шлях на батьківщину, до досконалості реальності».

Багато скептиків та критиків християнства схильні стверджувати, що наявність зла і страждань у світі, як мінімум, спростовує реальність існування доброго і люблячого Бога. Але задаймося зворотним запитанням: чи не обмірковує і знецінює тоді такий скепсис людське життя? Навряд чи в світі знайдеться така людина, яка не відчувала скорбот і страждань. Але якщо немає загробного життя, якщо немає доброго і люблячого Бога, якщо немає нагороди і покарання за порогом смерті, то заради чого тоді все це?

У нас на планеті цілий мільярд людей голодує, а скільки воєн, насильства в світі! Якщо немає вічного, блаженного життя, то наша Земля є найгірше місце у всесвіті, а всі люди – просто іграшки в «руках» бездушних і байдужих сил природи і стихії людської самості і самолюбства. Тільки Бог може наповнити справжнім змістом біль.

Загалом, говорити можна багато, але краще все «побачити своїми очима», тому починати вивчення даної проблеми я рекомендував би з бесіди № 9 святителя Василія Великого «Про те, що Бог не є винуватцем зла». Зверніть увагу також на такі чудові праці як «Страждання» Клайва Льюїса, «Бог і світове зло» Н. О. Лоського, «Виправдання добра» Володимира Соловйова і «Сенс життя» Е. Н. Трубецького.

І завжди пам'ятайте слова американського журналіста і письменника Лі Стробела: «Скептиками стають глядачі, які спостерігають за трагедією збоку, а не ті, хто випробував її на собі. Саме найбільші страждальці дали світу найяскравіші приклади нездоланної віри».

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Система Orphus