В Шамордіно служить чудовий, вже немолодий батюшка – ієромонах Антоній (Плясов). Був він висвячений давно, ще за радянських часів, в Даниловому монастирі.

Через кілька років почали відроджуватися інші стародавні обителі, братії в них ще не було, і отця Антонія посилали відновлювати ці монастирі. На самому початку чернечого шляху доручили йому, тоді ще зовсім молодому ієромонаху, відновлювати черговий храм. А як його відновиш? – ні грошей, ні будівельних матеріалів – нічого. Звернувся отець Антоній за порадою до отця Димитрія Смирнова.

Після служби присіли вони попити чаю в невеличкій кімнатці при храмі, і отець Димитрій став натхненно ділитися досвідом: як почати відновлювати храм, до кого можна спробувати звернутися за допомогою. У якийсь момент їх бесіди отець Димитрій від надміру почуттів вигукнув:

- Та ти тільки почни – тобі гроші у вікна почнуть кидати!

У цей момент у відкриту кватирку влетіла пачка печива з примотаною до неї гумкою запискою і ... грошима!

Обидва отці роти пороззявляли в повному здивуванні від так швидко виповненого пророцтва. Помовчавши, отець Димитрій все так само натхненно припечатав:

- От бачиш?! Так і полетять тобі гроші прямо в кватирку!

Як виявилося, одна з бабусь з приходу чекала отця Димитрія, щоб власноруч пригостити печивом до чаю і віддати записку для поминання. Не дочекавшись, бойова старенька вирішила діяти і хвацько запустила гостинець прямо у кватирку.