Хто насправді «прогинає» греків
Рішення Синоду ЕПЦ прийняте не стільки на користь ПЦУ, скільки на користь патріарха Варфоломія
Пишуть наші люди, які живуть у Греції, що ні вчора, ні сьогодні очільника ПЦУ ніхто за Богослужіннями не поминав. Ні в Афінах, ні в Салоніках. Інформація про те, що Епіфаній буде співслужити з архієпископом Ієронімом у Салоніках 19 жовтня теж недостовірна, оскільки у першого на цей день запланована програма у Сполучених Штатах. Проте, 19 жовтня у Салоніках має бути один з представників ПЦУ. Тобто, не виключено, що ця особа таки співслужитиме з Предстоятелем Елладської Церкви, чим останній автоматично продемонструє свою лояльність до ПЦУ. Але я хотів сказати не про те. Точніше, не тільки про те.
Останніх кілька днів, після прийнятого Синодом Елладської Церкви рішення про імплементацію визнання ПЦУ, багато хто почав розмірковувати над тим, чому ж так сталось. З усіх сторін чується: «Прогнули!», «На них натиснули!», «Продавили!», «Це все Америка!», «В них не було вибору!» і т.п.. Особисто я в це не вірю! От не вірю і все тут! Чим можна натиснути на цілу Помісну Церкву, щоби вона свідомо пішла на таке серйозне порушення церковного миру? Компромати? Які ж тоді це повинні бути компромати? До прикладу, та ж РКЦ регулярно вибухає від різноманітних скандалів, і що? Хтось пробував натиснути на РКЦ? Що ще? Економічні санкції? МВФ не дала б Греції кредит? Може газ? Там, якщо я не помиляюсь, користуються російським. Не вірю я ні в який тиск. Справа, на мою думку, дещо в іншому.
У греків є одна проблема. Зветься вона дуже просто – шовінізм. Ця проблема, нажаль, притаманна для народів і держав з імперіалістичним і колоніальним минулим. Днями, перечитуючи різні публікації та статті на тему рішення Синоду ЕПЦ, зустрів судження одного архієрея цієї Церкви. Говорячи про ситуації у Православ'ї в цілому, він висловив думку про те, що Елладська Церква в усьому повинна підтримувати патріарха Варфоломія. Чому? Та тому, що вони не можуть відкинути «НАЙСВЯТІШИЙ ІНСТИТУТ ГРЕЦЬКОЇ НАЦІЇ»! Знайомо, правда?
Коли цьогоріч мав можливість побувати у Греції та поспілкуватись у вузько профільному колі, дізнався, що та сама вище згадана грецька нація, це не тільки греки, які живуть у Греції. Грецька нація – це всі грекомовні країни, які колись складали... Візантійську імперію. А ось тут починається найцікавіше. Візантійська імперія для греків – це зовсім не пережиток минулого. Вони цілком реально живуть ідеєю про її відновлення. Вони говорять про Візантію настільки живо, ніби її падіння сталось не століття тому, а років так 15-20. У цьому розрізі вони люто ненавидять турків та цілком серйозно говорять про тріумфальне повернення Константинополя. Про це, як вони кажуть, навіть пророкував преподобний Паїсій Святогорець.
Так от, «прогнути» греків може тільки одна особа – Константинопольський патріарх. Що він успішно і робить. Чому? Все дуже просто. З часу падіння Візантії Константинопольський патріарх вважається «лідером нації» та «батьком відродження». І греки просто не можуть його не підтримувати. Тобто, по суті вони розуміють, що з цим рішенням щось не так, але підтримка «лідера нації» для них є набагато важливішою. І вони, я так розумію, підтримають будь-яке його рішення, навіть найабсурдніше.
Зважаючи на це, можна лише позаздрити єдності греків навколо їхньої конкретної ідеї та одночасно «привітати» їх з очевидним впадінням у етнофілетизм. Звісно, далеко не всі греки поділяють подібну позицію, але всім їм так хочеться вірити хоч у щось ще, крім Христа. Як то кажуть: «Один народ! ... Один вождь!» або, якщо комусь зручніше «...від моря до моря».
