О волшебном зеркале, где человек себя видит в старости

В сети набирает популярности программа FaceApp. Фото: Facebook

Притча о покаянии

Некий юноша, прекрасный собою, сын богатых и знатных родителей, нрав имел безрассудный и неистовый, и не помышлял о душе своей. То он носился на дорогих колесницах, распугивая городскую стражу, то пиршествовал с параситами и блудницами. Бог же, желающий всем спастись, устроил так, что друзья его, желая позабавиться, указали ему на волшебное зеркало, в котором человек видел себя в старости. Увидев себя седым, облысевшим, морщинистым, и угнетенным многими болезнями, юноша воскликнул - вот, всего я лишусь, где же искать мне сокровища, которое останется со мною? Встав, стремительно покинул он недопитое вино, и явства, и параситов, и блудниц, и не оглядываясь и не слушая окликов, удалился в монастырь. Прочие же, вертя зеркало так и эдак, ничего не понимали и дивились его поступку.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи повинно змінитися ставлення УПЦ до Афону у зв'язку з прийомом і співслужінням ПЦУ в окремих монастирях?
так, потрібно повністю перервати контакти зі Святою Горою
0%
ні, не потрібно на це звертати уваги
17%
потрібно обмежити спілкування лише з тими монастирями, хто увійшов у спілкування з розкольниками
83%
важко відповісти
0%
Усього опитано: 12

Гумор

Помер чоловік і потрапив на Суд. Довго дивився на нього Творець із подивом і задумливо мовчав. Не витримав чоловік і запитав:

Господи, що з долею моєю? Чому ти мовчиш? Адже я заслужив Царство Небесне.
Я страждав, з гідністю заявив чоловік.

А з яких це пір, здивувався Творець, страждання стали вважатися заслугою?

Я носив волосяницю і вервиці, вперто нахмурився чоловік. Їв висівки й сухий горох, не пив нічого, крім води, не торкався до жінок. Я виснажував своє тіло постом і молитвами…

Ну і що? – помітив Бог. Я розумію, що ти страждав але за що саме ти страждав?

Во славу твою, не роздумуючи, відповів чоловік.

Гарна ж у мене виходить слава! усміхнувся сумно Творець. Я, значить, морю людей голодом, змушую носити всяке дрантя і позбавляю радощів любові?

 Творець все так само задумливо дивився на людину.

Так що з моєю долею? нагадала про себе людина.

Страждав, кажеш, тихо промовив Творець. – Як тобі пояснити, щоб зрозумів… ось, наприклад, тесля, що був перед тобою. Він все життя будував будинки для людей, в спеку і холод, і голодував часом, і часто потрапляв собі по пальцях, через це і страждав. Але він все-таки будував будинки. І потім отримував свою чесно зароблену плату. А ти, виходить, все життя тільки й робив, що довбав собі молотком по пальцях.Творець на мить замовк…

А де ж будинок?

 

Архів

Система Orphus