Господь вберіг: чернігівці розповіли, як врятувалися від обстрілів у соборі

Свято-Троїцький кафедральний собор у Чернігові. Фото: Telegram-канал «Церква допомагає»

600 чернігівців рятувалися у Великий піст від обстрілів у Свято-Троїцькому соборі, згадують очевидці.

У Свято-Троїцькому кафедральному соборі УПЦ у Чернігові у Великий піст 600 людей знайшли захист від обстрілів. Місцеві жителі розповіли свої історії представникам «Місії милосердя», яка допомагає постраждалим від військових дій.

Водій Дмитро живе з родиною у с. Киїнка в передмісті Чернігова. Війна прийшла сюди 28 лютого.

«Почали обстрілювати село. За 200 метрів від нашого будинку вбило сусіда та сусідку. У наш дім, слава Богу, не влучили, мабуть Господь захистив і Мати Божа вберегла нас. Ми відразу сіли в машину усією сім’єю і я поїхав куди очі. Просто тікали від бомбардування. Дорога привела нас до Свято-Троїцького кафедрального собору», – розповідає Дмитро.

З 28 лютого у Свято-Троїцькому соборі приймали всіх, хто шукав прихисток. На його території є кілька підвальних приміщень, які переобладнали під бомбосховища, велика трапезна з кухнею, медпункт та кілька корпусів Чернігівського духовного училища.

«Ми там і залишилися. А біженців з кожним днем ставало все більше. Бо тут було безпечно, годували, була вода і світло. Бо коли було бомбардування, ніде нічого не купиш. Потім, коли людей стало вже дуже багато, почали і в училищі розселяти, де раніше жили студенти. У соборі щодня служили, читали акафісти нашим чернігівським святим: святителю Феодосію та преподобному Лаврентію», – згадує Дмитро.

Будинок охоронця Свято-Троїцького собору Юрія знаходився в Новосілках – одному з передмість, що сильно постраждало від обстрілів.

«Житло зруйноване відсотків на 40: впала стеля, відійшла стіна, повилітали вікна. У ті дні я працював та жив у соборі, а іноді навідувався до свого будинку. Мешкало у нас тоді більше ніж 600 людей. Студенти училища поступово роз’їхалися, і біженці спали у келіях, в усипальниці, у самому соборі. В основному до нас приходили сім’ї, у яких було пошкоджене житло. Спочатку годували двічі на день, потім – дорослих раз на день і тільки дітей двічі. У нас жили 30 діток з дитячого будинку, яких згодом перевезли до Львова», – розповідає Юрій.

На початку першої седмиці Великого посту на територію собору залетіла міна. За словами секретаря Чернігівської єпархії протоієрея Ігоря Пидана, вона впала біля просфорні, досі там видно вирву від вибуху. У будівлях вилетіли шибки, уламок міни залетів у собор, проте жодна людина не постраждала, нікого навіть не зачепило.

«Ми пробули на території собору приблизно 40 днів. Деякі люди і потім там ще залишалися, ми поїхали одними з перших, бо у нас було куди. Хоч світла не було, але була своя грубка. По воду приїжджали до храму. Як до себе додому їздили. Дякувати Богу, живі залишилися», – каже Дмитро.

На початку травня співробітники Синодального відділу Української Православної Церкви із соціально-гуманітарних питань відправили до Чернігова 18 тонн благодійної допомоги.

Потім «Місія милосердя» ще кілька разів привозила продукти та одяг людям, які рятувалися від обстрілів у Свято-Троїцькому кафедральному соборі, та всім чернігівцям, які постраждали від війни.

Як повідомляла СПЖ, «Місія милосердя» УПЦ привезла гумдопомогу до Бориспільської єпархії.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Як змінилося ваше життя після початку війни?
ніяк не змінилося
71%
мій храм захопили ПЦУшники
15%
мій храм постраждав/зруйнований від обстрілів
3%
відвідую інший храм через переїзд
11%
Усього опитано: 150

Архів

Система Orphus