Речник УПЦ: Розкол не усувається розчерком пера й печаткою Фанару

Заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ протоієрей Микола Данилевич. Фото: snob.ru

Заступник голови ВЗЦЗ УПЦ пояснив: розкол в Україні стався не на папері, а в реальному житті, і лікувати його треба не маніпуляціями, а реальними діями, покаянням.

17 лютого 2020 року заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ протоієрей Микола Данилевич в інтерв'ю «Снобу» розповів, що поява ПЦУ призвела до загрози розколу всього світового Православ'я.

За його словами, українське Православ'я залишилося так само розколоте, як і в минулі роки.

«Більш того, поява ПЦУ призвела до загрози розколу всього світового православ'я. Тому я не бачу ніяких позитивних наслідків після появи ПЦУ – крім хіба що об'єднання УПЦ КП і УАПЦ. Тобто замість двох розкольницьких структур з'явилася одна. Хоча і цього теж повністю не сталося, адже Філарет відійшов від ПЦУ і знову відновив УПЦ КП. Так що оцінки і очікування нашої Церкви не змінилися. Швидше, виправдалося багато чого з того, що ми передбачали. Зокрема, рік тому в одному інтерв'ю я припустив, що Константинополь, судячи з усього, хоче не стільки надати автокефалію Україні, скільки зайти на її територію і отримати вплив на частину українців. Саме так все і сталося», – зазначив о. Микола.

На його думку, в даний час «сам Константинопольський патріархат не відчуває особливого захвату від сформованої ситуації. Своїми діями Фанар скомпрометував себе перед усім православним світом. Авторитет патріарха Варфоломія дуже впав. Про це мені розповідають з грецького світу. Видно, що Фанар розраховував на бліцкриг у плані визнання ПЦУ, але цього не вийшло. Просунутися вперед вони не можуть, тому поки не хочуть. ПЦУ для них зараз як валіза без ручки: нести важко, кинути шкода.

Та й у самій ПЦУ за минулий рік я не бачу церковного, богословського, інтелектуального або якого-небудь іншого прориву, як про це трубили рік тому. Мовляв, якщо буде автокефалія, все зміниться. Навпаки, я бачу, що за цей час помітно пожвавилося внутрішнє і зовнішнє життя Української Православної Церкви».

Він підкреслив: вихід з цієї ситуації треба шукати на всеправославному рівні.

«В результаті односторонніх дій Фанару в Україні були порушені як мінімум три базових принципи Церкви: соборність, апостольська спадкоємність і Євхаристія. До речі, це не мої слова. Це слова архієпископа Албанського Анастасія, з яким ми зустрічалися нещодавно. Соборність порушив патріарх Варфоломій своїм одностороннім втручанням. <...>

В Україні замість приєднання розкольників до Церкви просто створили ще одну паралельну структуру. Апостольська спадкоємність теж порушена, оскільки були визнані дійсними архієрейські свячення, вчинені в розколі, зокрема, лінія УАПЦ, яка йде від Вікентія Чекаліна. І оскільки цих людей, які не мають апостольського спадкоємства, а відповідно, і дійсного сану, допускають до співслужіння, то страждає Євхаристія», – сказав речник УПЦ.

Він зазначив: рішення «українського питання» має відбуватися соборним шляхом, тому всі з надією чекають запланованої в кінці лютого наради Глав Помісних Православних Церков в Аммані.

Як вважає заступник голови ВЗЦЗ, «для Фанару дуже важливо було зберегти привілей самостійного надання автокефалії. Наскільки я розумію, це принципова позиція Константинопольського патріархату, який хоче бути певним критерієм належності до Православної Церкви. Саме звідси випливають заяви деяких представників Фанару, що хто перебуває в спілкуванні з Константинопольським патріархатом, той перебуває в єдності з Церквою. Але це не православна еклезіологія. Це схоже на католицизм із його особливим розумінням ролі папи, з яким якщо хтось перебуває в єдності, то, значить, є справжнім католиком і перебуває в Церкві, а якщо ні, то поза церквою. Тому проблема не тільки в участі або неучасті, а глибше».

Він підкреслив: «Твердження, що розколу більше немає, дуже умоглядне, теоретичне і далеке від реальності. Всі Помісні Церкви ще на початку 1990-х років визнали, що УПЦ КП та УАПЦ, які нині створили ПЦУ, були в розколі. І досі їх вважають розкольниками. Не всі Помісні Церкви визнали, що розколу більше немає –тільки три. Іншими словами, більша частина Помісних Церков вважає, що розкол досі існує. І головне, що сама УПЦ, від якої відкололися згадані групи, теж вважає, що розкол існує. Це перше.

Друга. Розкол в Україні стався не на папері, а в реальному житті. Значить, і лікувати його треба не з допомогою маніпуляцій з документами, у тому числі й історичними, і створенням різних абстрактних богословських схем, а реальними діями. Філарет відпав від Церкви, була створена паралельна ієрархія, пішли поділи, конфлікти і т. п. Це треба спочатку визнати, потім принести покаяння, виправити неканонічні хіротонії. Але нічого такого не сталося. Ні покаяння, ні канонічних свячень. Просто написали папірці, і все.

Розкол не усувається лише розчерком пера і печаткою Константинопольського патріарха. Якщо немає покаяння, немає усвідомлення гріха перед Церквою, то у відпалих це породжує почуття правоти, а потім і агресії. До речі, саме тут, на мій погляд, полягає одна з причин агресії і ненависті у них по відношенню до нашої Церкви, захоплень храмів і т. д. Покаяння – це зміна людини. А в нашому випадку виходить, що змінилися не розкольники, а Церква, зокрема, Константинопольська, яка просто поміняла до них своє ставлення».

«Мені здається, що патріарх Варфоломій, приймаючи своє рішення, просто скористався зручним політичним моментом – наявністю в Києві антиросійської влади. Адже зрозуміло, що вже сьогодні, при президентові Зеленському, установа подібним чином української автокефальної церкви була б неможливою. Просто тому, що політична кон'юнктура змінилася. До того ж Константинопольський патріарх створив небезпечний прецедент – по суті він створив в Україні паралельну ієрархію, що прямо суперечить рішенням Вселенських соборів, згідно з якими в одному місті повинен бути один єпископ. Тепер, відштовхуючись від цього прецеденту, будь-який розкольник зможе де завгодно створювати свою паралельну з канонічною церквою структуру, а потім, використовуючи знамените «право апеляції», звертатися до Константинопольського патріарха і домагатися визнання. Це відкриває ящик Пандори для всіх церков. Якби патріарх Варфоломій дійсно хотів допомогти вирішити проблему, він би чинив по-іншому».

Як повідомляла СПЖ, раніше заступник глави Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ протоієрей Микола Данилевич заявив, що США збираються відкрито спонсорувати ПЦУ.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Система Orphus