Синод УПЦ зарахував до лику святих преподобну Серафиму, ігуменію Корецьку

Корецький Свято-Троїцький монастир. Фото: monasteries.org

Рішення про прославлення першої ігумені відновленого Корецького жіночого монастиря Серафими прийняли 6 грудня 2019 року, на підсумковому засіданні Священного Синоду.

Священний Синод Української Православної Церкви зарахував до лику святих преподобну Серафиму, ігуменю Корецьку, яка трудилася в Корецькому Свято-Троїцькому ставропігійному монастирі в кінці 15 – початку 16 століття.

Відомості про життя Серафими Корецької можна знайти в багатьох історичних книгах. Так, достеменно відомо, що майбутня настоятелька обителі народилася в знатній родині князів Корецьких. У той час обитель, яку заснував в 1069 році ігумен Києво-Печерського монастиря Варлаам, часто піддавалася руйнівним нападам. Монастир неодноразово спалювали татари: спочатку воїни хана Батия, а в 15 столітті – хана Менглі-Гірея. Згідно з історичними джерелами, саме князі Корецькі почали відновлювати обитель, в якій першою ігуменею стала друга дочка Акіма Корецького та Анни Ходкевич – Софія, після постригу – Серафима.

Це був 1579 рік. Часи були смутні: прийняття Брестської унії, гоніння на православних. Тих, хто не хотів ставати уніатом, вбивали. Представників знаті вивозили до Варшави, де піддавали всіляким тортурам і вимагали відректися від віри. Православні храми так само, як і людей, знищували, спалювали, здавали в оренду під мечеті, корчми, шинки.

Корецький жіночий монастир – єдина обитель, яка так і залишилася православним центром і куди звідусіль стікалися люди, які зберегли віру своїх предків.

Князі ж Корецькі прийняли умови Речі Посполитої і стали уніатами. Князь Іван після зречення став Яном-Карлом і на знак визнання нової віри виніс ікону «Споручниця грішних» і плащаницю Богородиці зі своєї молитовної кімнати. 

Ігуменія Серафима забрала ці святині і хресним ходом віднесла в Корецький монастир. За переказами, матінка сильно плакала і просила брата одуматися, оскільки передчувала лихо. Так і сталося: брат виявився приречений на бездітність і рід князів Корецьких припинив своє існування.

За час свого керування монастирем ігуменя Серафима повністю відновила обитель, заснувала притулок для дівчаток-сиріт, відновила роботу майстерень з живопису, позолоти куполів, позолоти по дереву, також запрацювали майстерні з пошиття риз, митр.

У 1620 році матінка Серафима почала будівництво нового великого монастиря, оскільки Свято-Вознесенський не вміщав всіх черниць, які прагнули нести послух в обителі. Головним меценатом і патроном будівництва став митрополит Петро Могила. Так був заснований Свято-Троїцький жіночий монастир, який діє і понині. 

Все своє майно і достатки своєї матері ігуменія Серафима відписала монастирю.

Померла перша настоятелька Свято-Троїцького жіночого монастиря в 1627 році. Обряд поховання звершив митрополит Петро Могила.

Як повідомляла СПЖ, Священний Синод Української Православної Церкви встановив святкування на честь Вілійської ікони Божої Матері «Знамення». Чудотворний образ перебуває в старовинній церкві Рівненської єпархії УПЦ і зцілення біля нього, тільки в сучасні часи, отримали сотні мирян із усіх куточків України.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи правий патріарх Варфоломій, що оскарження першості Фанару шкодить Православ'ю?
так, Фанар перший - з цим не посперечаєшся
11%
ні, Перший в Церкві - тільки Христос
84%
мені байдужі заяви Фанару
5%
Усього опитано: 55

Гумор

В Шамордіно служить чудовий, вже немолодий батюшка – ієромонах Антоній (Плясов). Був він висвячений давно, ще за радянських часів, в Даниловому монастирі.

Через кілька років почали відроджуватися інші стародавні обителі, братії в них ще не було, і отця Антонія посилали відновлювати ці монастирі. На самому початку чернечого шляху доручили йому, тоді ще зовсім молодому ієромонаху, відновлювати черговий храм. А як його відновиш? – ні грошей, ні будівельних матеріалів – нічого. Звернувся отець Антоній за порадою до отця Димитрія Смирнова.

Після служби присіли вони попити чаю в невеличкій кімнатці при храмі, і отець Димитрій став натхненно ділитися досвідом: як почати відновлювати храм, до кого можна спробувати звернутися за допомогою. У якийсь момент їх бесіди отець Димитрій від надміру почуттів вигукнув:

- Та ти тільки почни – тобі гроші у вікна почнуть кидати!

У цей момент у відкриту кватирку влетіла пачка печива з примотаною до неї гумкою запискою і ... грошима!

Обидва отці роти пороззявляли в повному здивуванні від так швидко виповненого пророцтва. Помовчавши, отець Димитрій все так само натхненно припечатав:

- От бачиш?! Так і полетять тобі гроші прямо в кватирку!

Як виявилося, одна з бабусь з приходу чекала отця Димитрія, щоб власноруч пригостити печивом до чаю і віддати записку для поминання. Не дочекавшись, бойова старенька вирішила діяти і хвацько запустила гостинець прямо у кватирку.

 

Архів

Система Orphus