Митрополит Антоній пояснив, чому виникає відчуття Богозалишеності

Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич). Фото: pravlife.org

Митрополит Антоній (Паканич) вважає, що відчуття Богозалишеності виникає від нашого бажання власними силами досягти досконалості.

11 листопада 2019 року керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич) в інтерв'ю порталу «Православная жизнь» зазначив, що все наше життя – сходження до Бога.

Владика підкреслив: «Відчуття Богозалишеності виникає з кількох причин.

Одна з найпоширеніших, як не дивно, росте з нашого бажання власними силами досягти досконалості.

Ми засмучуємося, у нас опускаються руки, коли ми усвідомлюємо свою недосконалість. Надто вимогливій до себе людині, духовному перфекціоністу легко оступитися. Він покладає більше надій на себе і свої сили, ніж на Господа і Його допомогу. А це неминуче призведе до підриву сил, духу і подальшого впадання у відчай.

А відчай бездіяльний. Він паралізує нашу волю, і ми не можемо зрушити з місця або ж кидаємося по колу.

Корінь незадоволеності – в гордині. Вона зводить з розуму, позбавляє спокою і розсудливості. Така людина не дозволяє собі оступитися, не може проявити слабкість, вона прагне до непогрішності, а це неможливо.

Наше недосконалість і немочі оберігають нас від зверхності і звеличування. У них часом криється наше спасіння.

У тиху гавань, призначену кожному Господом, зможе завести свій корабель тільки смиренний керманич, той, хто скорився волі Того, Хто створив його корабель.

Усвідомлення недосконалості спасительно. Поки людина усвідомлює свою недосконалість, вона упокорюється і, отже, духовно зростає, але як тільки виникне відчуття власної непогрішності хоч у чомусь, навіть в якійсь дрібниці, слід насторожитися. Це небезпечний симптом.

Все наше життя – сходження до Бога. Ми тягнемося до відблисків Небесної слави на землі, прагнемо до досконалості Всевишнього. Але в повноті воно недосяжне в тимчасовому житті. Сповнене осяяння Божеством, найдосконаліше пізнання Трійці можливі тільки після тілесної смерті.

Не треба боятися бути недосконалими, потрібно побоюватися бажати чогось більше, ніж Богоспілкування: наприклад, особистої гордовитої досконалості.

Бог – вищий предмет наших бажань. Більше Нього немає нічого».

Як повідомляла СПЖ, раніше митрополит Антоній (Паканич) заявив, що християнство – доля сильних і хоробрих людей, і смиренність є цінним в очах Бога і є Його даром, даним людині за мужнє серце.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи повинно змінитися ставлення УПЦ до Афону у зв'язку з прийомом і співслужінням ПЦУ в окремих монастирях?
так, потрібно повністю перервати контакти зі Святою Горою
0%
ні, не потрібно на це звертати уваги
0%
потрібно обмежити спілкування лише з тими монастирями, хто увійшов у спілкування з розкольниками
100%
важко відповісти
0%
Усього опитано: 3

Гумор

Помер чоловік і потрапив на Суд. Довго дивився на нього Творець із подивом і задумливо мовчав. Не витримав чоловік і запитав:

Господи, що з долею моєю? Чому ти мовчиш? Адже я заслужив Царство Небесне.
Я страждав, з гідністю заявив чоловік.

А з яких це пір, здивувався Творець, страждання стали вважатися заслугою?

Я носив волосяницю і вервиці, вперто нахмурився чоловік. Їв висівки й сухий горох, не пив нічого, крім води, не торкався до жінок. Я виснажував своє тіло постом і молитвами…

Ну і що? – помітив Бог. Я розумію, що ти страждав але за що саме ти страждав?

Во славу твою, не роздумуючи, відповів чоловік.

Гарна ж у мене виходить слава! усміхнувся сумно Творець. Я, значить, морю людей голодом, змушую носити всяке дрантя і позбавляю радощів любові?

 Творець все так само задумливо дивився на людину.

Так що з моєю долею? нагадала про себе людина.

Страждав, кажеш, тихо промовив Творець. – Як тобі пояснити, щоб зрозумів… ось, наприклад, тесля, що був перед тобою. Він все життя будував будинки для людей, в спеку і холод, і голодував часом, і часто потрапляв собі по пальцях, через це і страждав. Але він все-таки будував будинки. І потім отримував свою чесно зароблену плату. А ти, виходить, все життя тільки й робив, що довбав собі молотком по пальцях.Творець на мить замовк…

А де ж будинок?

 

Архів

Система Orphus