Драбинко: Приклад Симеона каже, що не всі готові йти за своїм архієреєм

«Ієрархи» ПЦУ Симеон Шостацький та Олександр Драбинко. Фото: Духовна велич Львова

Серед єпископату УПЦ виявилося небагато «охочих класти голову на плаху за ідею автокефалії», адже не кожен може піти на конфліктну ситуацію, вважає Драбинко.

Боязнь закладена в природу людини, а історія з «ієрархом» Симеоном Шостацьким показала, що не всі парафії готові йти за своїм архіпастирем, зазначив «ієрарх» ПЦУ Олександр Драбинко в інтерв'ю інтернет-ресурсу «Духовна велич Львова», коментуючи неучасть архієреїв Української Православної Церкви в «об'єднавчому соборі» 15 грудня 2018 року.

На його думку, не варто засуджувати єпископів УПЦ, які мають 200-300 парафій у своєму підпорядкуванні, тому що «у кожного з них своя ситуація, свої побоювання і мотиви».

«Для людини важко зважитися на конфліктну ситуацію, – пояснив «ієрарх». – Тим більше на конфлікт з тими, хто роками перебував під твоєю канонічною опікою. Боязнь закладена в природу людини».

При цьому він підкреслив, що «владика Симеон узяв на себе таку відповідальність, я теж», а от «бажаючих йти класти голову на плаху за ідею автокефалії серед єпископату УПЦ виявилося небагато».

«Приклад владики Симеона свідчить, що не всі парафії готові йти за своїм архіпастирем. Тому тут треба з розумінням поставитися до особливих обставин», – сказав Драбинко.

За словами «ієрарха», йому сумно, що в Церкві, в якій він був вихований, «не відчули знаків часу».

«В Євангелії описано, як Христос плакав колись над Єрусалимом, який не відчув час Його відвідання. Милість Божа відвідала нас і зараз. Бог втрутився в нашу церковну історію. Але на жаль, більшість архієреїв і духовенства УПЦ досі не відчула цього божественного дотику», – резюмував він.

Нагадаємо, раніше «ієрарх» ПЦУ Олександр Драбинко заявив, що нормалізувати церковне життя в Україні дозволить модель паралельного співіснування двох церковних структур – Константинопольського і Московського Патріархатів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи повинно змінитися ставлення УПЦ до Афону у зв'язку з прийомом і співслужінням ПЦУ в окремих монастирях?
так, потрібно повністю перервати контакти зі Святою Горою
0%
ні, не потрібно на це звертати уваги
12%
потрібно обмежити спілкування лише з тими монастирями, хто увійшов у спілкування з розкольниками
88%
важко відповісти
0%
Усього опитано: 17

Гумор

Помер чоловік і потрапив на Суд. Довго дивився на нього Творець із подивом і задумливо мовчав. Не витримав чоловік і запитав:

Господи, що з долею моєю? Чому ти мовчиш? Адже я заслужив Царство Небесне.
Я страждав, з гідністю заявив чоловік.

А з яких це пір, здивувався Творець, страждання стали вважатися заслугою?

Я носив волосяницю і вервиці, вперто нахмурився чоловік. Їв висівки й сухий горох, не пив нічого, крім води, не торкався до жінок. Я виснажував своє тіло постом і молитвами…

Ну і що? – помітив Бог. Я розумію, що ти страждав але за що саме ти страждав?

Во славу твою, не роздумуючи, відповів чоловік.

Гарна ж у мене виходить слава! усміхнувся сумно Творець. Я, значить, морю людей голодом, змушую носити всяке дрантя і позбавляю радощів любові?

 Творець все так само задумливо дивився на людину.

Так що з моєю долею? нагадала про себе людина.

Страждав, кажеш, тихо промовив Творець. – Як тобі пояснити, щоб зрозумів… ось, наприклад, тесля, що був перед тобою. Він все життя будував будинки для людей, в спеку і холод, і голодував часом, і часто потрапляв собі по пальцях, через це і страждав. Але він все-таки будував будинки. І потім отримував свою чесно зароблену плату. А ти, виходить, все життя тільки й робив, що довбав собі молотком по пальцях.Творець на мить замовк…

А де ж будинок?

 

Архів

Система Orphus