Драбинко: В Україні оптимальна модель двох паралельних церковних структур

«Ієрарх» ПЦУ Олександр Драбинко. Фото: Фейсбук

«Ієрарх» ПЦУ заявив, що Томос не приніс очікуваної церковної єдності і на його думку в найближчі 10-20 років духовенство і віруючі УПЦ залишатимуться в Україні.

Нормалізувати церковне життя в Україні дозволить модель паралельного співіснування двох церковних структур – Константинопольського і Московського Патріархатів. Таку точку зору представник ПЦУ Олександр Драбинко озвучив у Львові, виступаючи з доповіддю «Томос про автокефалію Української Церкви і проблема її єдності» на семінарі в Українському Католицькому Університеті. Текст доповіді «ієрарх» опублікував на своїй  Фейсбук-странице.

У доповіді Драбинко вказав на те, що «Томос виданий, а церковна єдність ще не досягнута», оскільки, незважаючи на «блискучі переговори з Вселенським Патріархатом», колишній Президент України Петро Порошенко «не зміг переграти російську сторону і місцевих проросійських олігархів в боротьбі за вплив на єпископат УПЦ (МП)».

«У дні боротьби за Томос у багатьох склалося враження, що з виданням цього історичного документа об'єднання відбудеться само собою, – зазначив «ієрарх». – Сьогодні всім вже стало зрозуміло, що миттєвої консолідації не відбудеться. Об'єднавчі процеси будуть тривати не один рік. А реальне об'єднання відбудеться не раніше, ніж обидві сторони усвідомлюють незворотність змін і будуть готові поступатися, прощати і шукати спільне рішення на основі компромісу».

У нинішніх умовах, на думку Драбинка, потрібно задуматися про способи нормалізації відносин між ПЦУ і УПЦ, хоча «з точки зору інтересів країни, в якій ми живемо, найоптимальнішим варіантом нормалізації церковного життя було б об'єднання всіх православних християн в єдиній помісній Церкві».

«Але, на жаль, Православна Церква в Україні не здатна сьогодні об'єднатися під омофором одного ієрарха, – пояснив він. – Погляньте на актуальні події політичного життя. Україна погоджується на так звану "формулу Штайнмайера" не від хорошого життя. Вона робить це вимушено і під тиском. Під тиском зовнішніх політичних сил і під тиском з боку жителів Донбасу, які вперто не хочуть інтегруватися в "українське море". Аналогічна ситуація склалася і в церковному житті України. Ми повинні усвідомити – найближчі десять-двадцять років в Україні залишаться православні єпископи, священики і віруючі, які захочуть перебувати в канонічному зв'язку з Патріархом Московським. Що ми будемо робити з цими людьми? Адже на відміну від сепаратистів на Донбасі, ці люди не порушують жодних правових норм».

«Ієрарх» підкреслив, що визнання ПЦУ з боку світового Православ'я затягується, але «проросійськи налаштовані віруючі і духовенство не приєднаються до ПЦУ навіть після того, як вона буде визнана грецьким православним світом, тобто Константинопольською, Елладською та іншими грецькими Православними Церквами».

«На мою думку, за таких умов ми повинні з усією відповідальністю і без популізму поставитися до моделі нормалізації церковного життя, яка передбачає можливість існування в одній країні двох паралельних церковних структур. Моделі, яка не передбачатиме юрисдикційної і адміністративної єдності. Але при цьому буде заснована на містичній єдності у Христі», – запропонував Драбинко, привівши у приклад «юридичну роз'єднаність» в Америці і Європі, яка «не заважає православним християнам в цих країнах поважати і любити один одного, активно співпрацювати і спільно приймати участь у таїнствах».

Нагадаємо, раніше в ПЦУ почали читати Псалтир «проти капітуляції» України.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи повинно змінитися ставлення УПЦ до Афону у зв'язку з прийомом і співслужінням ПЦУ в окремих монастирях?
так, потрібно повністю перервати контакти зі Святою Горою
0%
ні, не потрібно на це звертати уваги
12%
потрібно обмежити спілкування лише з тими монастирями, хто увійшов у спілкування з розкольниками
88%
важко відповісти
0%
Усього опитано: 17

Гумор

Помер чоловік і потрапив на Суд. Довго дивився на нього Творець із подивом і задумливо мовчав. Не витримав чоловік і запитав:

Господи, що з долею моєю? Чому ти мовчиш? Адже я заслужив Царство Небесне.
Я страждав, з гідністю заявив чоловік.

А з яких це пір, здивувався Творець, страждання стали вважатися заслугою?

Я носив волосяницю і вервиці, вперто нахмурився чоловік. Їв висівки й сухий горох, не пив нічого, крім води, не торкався до жінок. Я виснажував своє тіло постом і молитвами…

Ну і що? – помітив Бог. Я розумію, що ти страждав але за що саме ти страждав?

Во славу твою, не роздумуючи, відповів чоловік.

Гарна ж у мене виходить слава! усміхнувся сумно Творець. Я, значить, морю людей голодом, змушую носити всяке дрантя і позбавляю радощів любові?

 Творець все так само задумливо дивився на людину.

Так що з моєю долею? нагадала про себе людина.

Страждав, кажеш, тихо промовив Творець. – Як тобі пояснити, щоб зрозумів… ось, наприклад, тесля, що був перед тобою. Він все життя будував будинки для людей, в спеку і холод, і голодував часом, і часто потрапляв собі по пальцях, через це і страждав. Але він все-таки будував будинки. І потім отримував свою чесно зароблену плату. А ти, виходить, все життя тільки й робив, що довбав собі молотком по пальцях.Творець на мить замовк…

А де ж будинок?

 

Архів

Система Orphus