Київська Лавра опублікувала збірку сучасних свідоцтв про митарства

Збірка «Остання точка. Дивовижні свідчення ченців та інших осіб, які живими проходили митарства».

Вийшов у світ збірник описів посмертного досвіду «Остання точка. Дивовижні свідчення ченців та інших осіб, які живими проходили митарства».

 

Книга опублікована з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія та намісника Свято-Успенської Києво-Печерської лаври митрополита Вишгородського і Чорнобильського Павла, повідомляє сайт обителі.

В анотації видання пояснюється, що  Господь, жаліючи нас і бачачи плачевний стан нинішньої людини, зберіг для нашої духовної користі унікальні свідчення Своїх обранців, які згодом стали в більшості своїй ченцями: «Слово їх як удар в било для нащадків святих предків, що знаходяться в стані дрімоти, і дієво приводить до тями. Те, що повідано на сторінках книги священством, братією і сестрами у Христі, воістину є надзвичайним. Та й як інакше назвати звістки зі світу іншого?».

Унікальними свідченнями поділилися, серед інших, митрополит Павел та найстаріший насельник і духівник Лаври архімандрит Аврамій (Куява).

Владика поділився сокровенним і дуже особистим – історією свого батька і надзвичайними випробуваннями на межі життя і смерті, які випали на його ж долю. 

Ось як розповідає митрополит Павел про значення поминання на Божественній літургії: «Коли тата не стало, я відразу звернувся до отця Василія, щоб він попросив моїх друзів помолитися за новопреставленого батька. Матушка Стефанія прочитала за ніч весь Псалтир за упокій його душі. А я, втомлений після служби, приліг трошки відпочити і тут бачу уві сні чудовий білий дім. І радісний тато до мене звертається: "Мені побудували будинок. Бачите, який гарний? І мені подарували сімдесят два подарунка на день ангела. Я вам дуже вдячний. Це для мене такий прекрасний день!"

Я прокинувся і всім розповів цей сон. Матушка Стефанія припустила: “Може, це тому, що прочитали весь Псалтир?” А коли я приїхав додому, отець Василій зустрів мене словами: “Владико, я замовив сімдесят дві Літургії і сімдесят два відспівування на 8 листопада”. Сімдесят два! Ось вам доказ великої благодатної сили православної Літургії та того, як наші покійні до нас близькі».

Отець Аврамій розповів про митарства свого співбрата і співмолитовника ченця Піора (в миру Миколая Єрмошкіна), разом з яким він подвизався в Лаврі до її закриття в 1961 році. Отець Піор до приходу в монастир був номенклатурним працівником, головним ветлікарем Горьковської області і безбожником. Але затятий безбожник став ревним ченцем, номенклатурний працівник – насельником монастиря.

«Його змінили і переплавили три дні в пеклі, куди він потрапив, залишаючись живим. Вони здалися йому вічністю. Але великий Промисл Божий про людину. І сильні перед Господом слізні материнські мольби. Пережите Миколою Єрмошкіним – це той випадок, коли молитва матері підняла з дна пекла в буквальному сенсі», – наголошується в збірнику.

«Видання представляє і інші дивовижні свідчення з перших вуст про недоступне погляду живих і є вельми рідкісним зразком православної містики. Історії "Останньої точки" відкривають таємні духовні глибини, приховані від нас за незримою рискою, що розділяє світи тимчасовий і вічний. Це область надприродного, нарис топографії позамежного», – пишуть видавці.

Як повідомляла СПЖ, раніше керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич) пояснив, що для душі праведників смерть – лише засіб до досягнення райського блаженства, і поки є час, ми повинні переглянути своє життя, осмислити та визначити його метою боротьбу з гріхом.

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи повинно змінитися ставлення УПЦ до Афону у зв'язку з прийомом і співслужінням ПЦУ в окремих монастирях?
так, потрібно повністю перервати контакти зі Святою Горою
0%
ні, не потрібно на це звертати уваги
17%
потрібно обмежити спілкування лише з тими монастирями, хто увійшов у спілкування з розкольниками
83%
важко відповісти
0%
Усього опитано: 12

Гумор

Помер чоловік і потрапив на Суд. Довго дивився на нього Творець із подивом і задумливо мовчав. Не витримав чоловік і запитав:

Господи, що з долею моєю? Чому ти мовчиш? Адже я заслужив Царство Небесне.
Я страждав, з гідністю заявив чоловік.

А з яких це пір, здивувався Творець, страждання стали вважатися заслугою?

Я носив волосяницю і вервиці, вперто нахмурився чоловік. Їв висівки й сухий горох, не пив нічого, крім води, не торкався до жінок. Я виснажував своє тіло постом і молитвами…

Ну і що? – помітив Бог. Я розумію, що ти страждав але за що саме ти страждав?

Во славу твою, не роздумуючи, відповів чоловік.

Гарна ж у мене виходить слава! усміхнувся сумно Творець. Я, значить, морю людей голодом, змушую носити всяке дрантя і позбавляю радощів любові?

 Творець все так само задумливо дивився на людину.

Так що з моєю долею? нагадала про себе людина.

Страждав, кажеш, тихо промовив Творець. – Як тобі пояснити, щоб зрозумів… ось, наприклад, тесля, що був перед тобою. Він все життя будував будинки для людей, в спеку і холод, і голодував часом, і часто потрапляв собі по пальцях, через це і страждав. Але він все-таки будував будинки. І потім отримував свою чесно зароблену плату. А ти, виходить, все життя тільки й робив, що довбав собі молотком по пальцях.Творець на мить замовк…

А де ж будинок?

 

Архів

Система Orphus