Сором'язливий, як дитина, святий, як ангел

Преподобний Савва. Фото: drevo-info.ru

7 квітня Православна Церква вшановує пам'ять одного з мало відомих нам святих – учня Нектарія Егінського, преподобного Савви Нового (Калімноського).

Почати свою розповідь про цього праведника я хотів би цитатою з книги архімандрита Григорія (Зуміса) «Люди Церкви, яких я знав», у якій він передає розмову однієї жінки з якимсь священником.

«– На Калімносі у монастирі Усіх святих був колись один ієромонах на ім'я Савва. Він ще живий?

– Здох брудний монах, – відповів священник з огидою. - Вийшли з нього кишки: їх роз'їла довга сорочка з козячої шерсті, яку він носив на голому тілі.

– Завдяки його порадам я стала матір'ю та змогла утримати свою сім'ю на шляху Божому. А ти зараз при мені називаєш його брудним монахом! У мене серце болить, коли я чую про нього такі речі.

– Пані, цей ієромонах не брав з людей грошей за треби і цим позбавляв інших священників прибутку. У нас є потреби, ми не можемо жити, харчуючись чернечими ячмінними коржами та вовчими бобами, які гіркіші за гірчицю».

Кожне світовідчуття створює свій образ героя. Ідоли світу, їх ще називають «зірками», мають свій особливий образ, свій пафос, шарм, свою специфіку. Час війни звеличує своїх героїв. Не уникло спокуси створити свій героїчний пафос і академічне богослов'я, якому час від часу треба було підганяти церковну історію під ту чи іншу державну ідеологію. На жаль, на такій історії сьогодні виховані багато з нас, випускників семінарій та академій. Але справжнє Церковне Передання, в якому живе дух Отців, що не має нічого спільного ані з політикою, ані тим більше з ідеологією, дає нам чисті зразки тих перлин, які шукає Бог серед людських мушель.

Учень святителя Нектарія Егінського отець Савва, за спогадами людей, які його знали, був завжди сором'язливий, як маленька дівчинка. Він ніколи не піднімав голови і говорив ледве чутно, був суворим постником і любив богослужіння, яке звершував щодня.

Шлях на Афон

Народився святий Савва (у миру Василь) у 1862 році у східній Фракії. Батьки хотіли, щоб він працював крамарем, але Василь, попри погрози матері, втік з дому та оселився в афонському скиту праведної Анни, де подвизався упродовж дванадцяти років. Вирушивши паломником до Єрусалиму, прийняв чернечий постриг з ім'ям Савва в монастирі Георгія Хозевіта в 1890 році. У 1894 році ігумен обителі Каліннік благословив його повернутися на Святу Гору Афон. Через деякий час преподобний Савва знову приїхав до Єрусалиму, де був висвячений у ієромонаха та деякий час ніс послух при Патріаршій школі Всечесного Хреста. Багато хто тоді звернув увагу на смиренність і суворе аскетичне життя молодого подвижника та молитовника. Харчувався отець Савва раз на день пшеничними зернами, розмоченими у воді, запиваючи невеликою кількістю води.

Нектарій Егінський

У 1916 році Господь знайомить Савву з преподобним Нектарієм Егінським. Два роки, до самої смерті святителя Нектарія, Савва був його учнем і послушником. Спілкування з цим великим подвижником нашого часу, його терпіння під час випробувань та хвороб, його смирення, батьківські поради і, нарешті, сама смерть преподобного Нектарія, що супроводжувалася численними чудесами, – усе це завершило духовний розвиток святого Савви.

Після відспівування святителя Нектарія преподобний Савва пішов у відлюддя. Через сорок днів повної самоти він вийшов із келії, тримаючи в руках першу, написану ним самим, ікону святого Нектарія. Отець Савва наказав настоятельці монастиря помістити її в храмі для поклоніння. Після того, як та стала заперечувати й казати, що святий Нектарій ще не прославлений Церквою, преподобний Савва сказав: «Ти маєш вчинити послух. Візьми ікону, постав її в храмі і надалі не противься волі Божій».

Після смерті свого наставника святий Савва ще кілька років провів на острові Егіна, але оскільки наплив відвідувачів в обителі преподобного Нектарія заважав його безмовності та молитві, отець Савва у 1926 році переселився до монастиря Усіх святих на острові Калімнос.

Калімнос

Більшість чоловічого населення Калімноса становили пірначі. Щоб прогодувати свої родини, вони занурювалися на дно за морськими губками, при цьому чимало з них ставали інвалідами чи гинули у морській безодні. Сім'ї жили в постійному страху втратити годувальника і залишитись без засобів для існування.

За двадцять два роки служіння на острові святий Савва став справжнім отцем для всіх калімносців, батьком духовним, до якого прості люди приходили по допомогу і розраду. Він роздавав милостиню, навчав дітей та освічував народ. Багато хто потім згадував, що від батюшки виходив тонкий благоуханний аромат.

Особливе піклування отець Савва мав про вдів, сиріт та бідняків. Коли наставав вечір, він, що весь день трудився на духовній ниві, брав до рук лома й тесав ним каміння, щоб, як він казав, «не даремно їсти свій хліб». Преподобний приділяв сну не більше двох годин на день, причому спав сидячи на стільці. Інший час повністю присвячував служінню Богу і ближнім. Отець Савва поклав за правило не залишати гроші на ніч під своїм дахом і одразу роздавав усі пожертвування.

Під час Другої світової війни подвижник проводив цілі ночі в молитвах за народ, а коли над монастирем пролітали ворожі літаки, осіняв їх хресним знаменням. Заради своїх братів у Христі святий відмовився від такої улюбленої ним безмовності. Він приходив щоразу, коли б його не покликали, щоб втішити людей під час випробувань і поділитися з ними палкою любов'ю до Господа.

Праведна кончина

Перед самою кончиною святий Савва усамітнився на три дні в келії. Вийшовши з відлюддя, він дав останні настанови своїм духовним чадам, а потім, сплеснувши руками, віддав душу Богу зі словами: «Господь, Господь, Господь!» Одна з присутніх монахинь бачила, як його душа піднеслася на небеса на золотій хмарі при звуках райського співу (це сталося 25 березня (7 квітня) 1948 р.).

Святий Савва все життя залишався схожим на незлобиву дитину, яка так і не подорослішала. Його біографія – скромний приклад життя богоугодної душі. У ній немає нічого пафосного, що так любить релігійна ідеологія. Але в ній є головне: чистота, простота, доброта та святість – саме те, чого чекає від нас Бог.

Поховали старця у закритому гробі на схилі гори. При цьому вийшло так, що головою він торкався стіни кам'яної цистерни для збирання дощової води, що була під головним храмом монастиря. Преподобний Савва тричі з'являвся єпископу острова Ісидору і просив перенести його мощі. Коли у 1957 році розкопали поховання отця Савви, то знайшли його тіло повністю нетлінним за винятком голови, яка була пошкоджена водою з цистерни. А під час відкриття мощей навколо могили преподобного поширилося чудесне благоухання. З того часу отець Савва вважається святим покровителем і заступником Калімноса та інших островів південно-східної частини Егейського моря.

Біля гробу преподобного відбуваються численні чудеса, які не припиняються досі. До його допомоги вдаються люди, які хворіють на рак, тому що він неодноразово допомагав страждаючим від цієї хвороби. Уславлення преподобного відбулося у 1992 р.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Рекомендації комітету ВР проводити богослужіння лише українською мовою – це:
законна вимога держави
13%
протиправне втручання у справи Церкви
83%
просто розмови
4%
Усього опитано: 46

Архів

Система Orphus