Скільки було Різдвяних зірок, і що це були за зірки

Ангел будить волхвів і вказує на Зірку. Рельєф собору Сен-Лазар у Отені, Франція. XII століття. Фото:

У богослужбових текстах Різдва Христового та колядках ми часто чуємо про Різдвяну зірку, але чи замислювалися ми колись про те, що вона означає?

Вона височіла скиртою з вогню,
Соломи та сіна.
Стривожився всесвіт,
Побачивши цю небувалу зорю.
Заграва росла й червоніла вгорі
І щось означала,
І три звіздарі
Спішили на поклик нової зорі.
 
Б. Пастернак
 

У пам’яті більшості християн закріпився спрощений сюжет Різдва Христового: волхви побачили зірку на небі й, орієнтуючись на неї, прийшли для поклоніння Сину Божому, що втілився. Але подивимося, про що власне говорить євангельський текст.

На початку другого розділу від Матфея читаємо: «Коли ж Ісус народився у Віфлеємі Юдейському за днів царя Ірода, прийшли до Єрусалиму волхви зі сходу і кажуть: де народився Цар Юдейський? бо ми бачили зірку Його на сході, і прийшли вклонитися Йому» (Мф. 2, 1-2). Вочевидь, що про бачення зірки волхви говорять у минулому часі, й до Єрусалиму вони дісталися самостійно, тобто без будь-якої сторонньої допомоги. При цьому вони не знали точного місця народження Христа, про що й питали місцевих жителів, а отже, ця зірка була дороговказною.

Священномученик Ігнатій Антіохійський і Оріген стверджують, що йдеться про навмисне створену зірку, тобто про цілком конкретний космічний об’єкт. А блаженний Феофілакт і святитель Іоанн Златоуст вважали зірку якоюсь розумною (ангельською) силою. До розмови про розумну силу ми ще повернемося, а зараз варто сказати про дослідження цього питання знаменитого німецького астронома Йоганна Кеплера. Він стверджував, що побачена волхвами зірка була нічим іншим як рідкісним явищем збігу в одній точці Юпітера і Сатурна, яке відбулося у 747 році від заснування Риму, тобто. в 6 р. до н.е., що цілком збігається з датуванням Різдва Христового.

Чудовість полягає не в зовнішніх подіях, в яких іноді може і не бути нічого незвичайного, а у внутрішньому їхньому сенсі та поєднанні з вищою метою.

Особисто я не можу висловити жодних критичних зауважень ні щодо підтвердження, ні щодо спростування теорії відомого астронома. Проте вважаю, що зовсім не важливо, чи це були Сатурн з Юпітером або окремо створена для цього випадку зірка, оскільки, як вказував російський богослов і професор Микола Фіолетов, чудесність полягає не в зовнішніх подіях, в яких іноді може і не бути нічого незвичайного, а у внутрішньому їхньому сенсі та поєднанні з вищою метою.

А тепер давайте зосередимося на чудовості явлення Різдвяної зірки. Святитель Іоанн Златоуст пропонує нам замислитися нам тим, що волхви прийшли виключно з далекої далечини – з віддаленої східної країни. Тоді це було дуже небезпечне діло: як сама подорож, так і оголошення про народження Царя в державі, в якій, очевидно, був свій цар.

І ось ми бачимо, що, прибувши в Землю Обітованну, вони ставлять питання, в якому звучить впевненість, що ніяк не може виникнути лише від одного споглядання небаченого раніше небесного об’єкта: «Де народжений Цар Юдейський?», – вони не сумніваються, що Він уже народився. За такі питання в той час можна було й голови позбутися.

Розпочатий з явлення зірки й нічим зовні ніби не примітний ланцюг подій таїть у собі ту саму чудовість, завдяки якій його тільки можна зрозуміти.

Та яке взагалі ставлення перси мали до Юдеї? Яку царську гідність вони могли побачити в Немовляти, що лежить у печері, в оточенні худоби? Цей подив ніяк не зозуміти, якщо керуватися одним лише людським розумінням того, що сталося. Але в тому й річ, що розпочатий з явлення зірки й нічим зовні ніби не примітний ланцюг подій таїть у собі ту саму чудовість, завдяки якій його тільки можна зрозуміти.

Зі слів Златоуста бачимо, як Господь знаходить «манівці», аби достукатися до черствого людського серця: «Оскільки юдеї, що невпинно чули пророків, які сповіщали про пришестя Христове, не звертали на те особливої уваги, то Господь навіяв варварам прийти з віддаленої країни розпитувати про Царя, що народився в юдеїв; і вони від персів перших дізнаються про те, чого не хотіли навчитися у пророків».

Якщо явлення зірки було природним і зрозумілим згодом явищем, його мали спостерігати волхви й мудреці інших країн. А якщо вони його спостерігали та сприймали як знамення народження Великого Царя, то чому до Єрусалиму приходять лише троє? Вочевидь, лише Каспару, Мельхиору й Валтасару було відкрито справжнє значення цього феномена. Як було зазначено, сама їхня подорож мала чудесне значення. Ми бачимо, що першими на поклоніння Богонемовляті Христу Господь закликає пастухів – простих юдеїв, не заражених єретичними вченнями того часу. А ось дугими стають якраз волхви – вчені язичники, найкращі представники свого суспільства, своєї культури та релігії, здатні увірувати в Христа як у втіленого Сина Божого.

Якщо Каспар, Мельхіор і Валтасар були гідні того, щоб поклонитися Христу, то ми не маємо причин сумніватися в тому, що Господь зробив усе, щоб вони досягли потрібного місця.

Тепер скажемо й про іншу зірку. Трохи далі в тому самому другому розділі Євангелія від Матфея читаємо: «Вони, вислухавши царя, пішли. І ось, зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, як нарешті прийшла і зупинилася над місцем, де було Немовля» (Мф. 2, 9). І знову питання: якщо зірка, бачена волхвами ще у своїй вітчизні, була на небосхилі, то як же вона вказала на точне місцеперебування Святого Сімейства? У кращому разі вона могла світити над якоюсь великою областю. Але волхвам цього не потрібно, вони й так знали, що новонародженого Царя треба шукати у Віфлеємі.

Зі своїми обчисленнями Кеплер знову каже, що наступного року (тобто 748 від заснування Риму) до збігу в одній точці Юпітера та Сатурна приєднався Марс. Нехай навіть і так, але тоді збіг стосується не тільки положення планет, а й того, що це положення виникло в найнеобхідніший момент – коли волхви вийшли від Ірода, при цьому новоявлена зірка якимось чином вказала на точне місцезнаходження Богонемовляти.

Загалом, дуже багато збігів, щоб бути простою випадковістю. Мені ближче все-таки розуміння другого явлення зірки як ангельської або Божественної сили. Якщо Каспар, Мельхіор і Валтасар були гідні того, щоб поклонитися Христу, то ми не маємо причин сумніватися в тому, що Господь зробив усе, щоб вони досягли потрібного місця. «Та зірка, – пише преподобний Єфрем Сирін, – при сході й заході сама керувала своїм рухом – як зірка блукаюча і рухлива, бо керувалася небесним повітрям, але до неба не була прикріплена».

Нам потрібно прагнути стати простими пастухами або вченими волхвами, але ніяк не тими іудеями, що, незважаючи на безліч пророцтв, поняття не мали, що у світ прийшов Владика Всесвіту.

Звернемося за підтвердженням цієї думки ще й до преподобного Ісидора Пелусіота, який міркував подібним чином: «Ця зірка, благовісниця Божественного народження, робила свій шлях не як звичайні зірки. Тому що зірки відстоять далеко у висоті, й не було б зручним знаходження шуканого. Навпаки, течія її була якась інша й нова, і надзвичайним своїм рухом, як пальцем, вказувала вона і святу печеру, і в ній шановані ясла, що містили в собі Господа».
Отже, тепер нам стає зрозуміло, що між двома явленнями зірки є певна різниця. Ми бачимо, що існує й природне, але не вичерпне пояснення цього феномену. Якщо вперше ще якось можна говорити про рух планет, то вдруге – чудовість Різдвяної путівниці зростає багаторазово. Нам же варто задуматися над тим, щоб бути простими пастухами, вченими волхвами, але аж ніяк не тими іудеями, що, незважаючи на безліч пророцтв, поняття не мали, що у світ прийшов справжній Цар і Владика Всесвіту.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Слова голови Держетнополітики про утиск прав вірян УПЦ – це:
перегляд позиції влади щодо Церкви
24%
її приватна думка
54%
важко відповісти
22%
Усього опитано: 193

Архів

Система Orphus