Як знайти християнську Візантію в мусульманській Туреччині

Туреччина. По цій землі ходили багато і багато святих, яких ми нині вшановуємо і імена яких носимо. Багато подій з житій святих відбувалися саме тут. Фото: tourstanok.ua

Епідемія ослабне і ми знову ринемося на курорт, найпопулярніший з яких – Туреччина. Але чи знаємо ми, скільки святинь зберігає в собі ця свята земля, колишня Візантія?

9 вересня традиційно вважається Днем пам'яті руських воїнів, полеглих при обороні Севастополя і в Кримській (Східній) війні 1853-1856 рр. Про причини початку цієї війни написано вже чимало різних досліджень і монографій, як публіцистами, так і професійними істориками. Заглиблюватися в ці дослідження ми не будемо, поговоримо про інше.

Мені хотілося б нагадати, що серед причин (нехай, можливо, і не вирішальних), що спровокували оголошення війни Росії з боку Англії, Франції і Османської імперії, було її прагнення підтримати християнські народи у визвольній боротьбі проти турецького ярма, а також бажання отримати право покровительства над османськими християнами і святинями, що знаходяться на території мусульманської держави. Повною мірою реалізувати ці цілі тоді не вдалося. Сьогодні ж ми бачимо зовсім іншу картину світу: балканські народи вільні, мають можливість безперешкодно сповідувати православну віру, але значна частина стародавніх християнських святинь все ще залишається у володінні мусульман. Саме тому пропоную відправитися на пошуки християнської Візантії на території сучасної Туреччини.

Свята Софія

Склепіння храму Святої Софії, Стамбул. Фото: kozbey.com

Природно, що на думку відразу приходить, недавно знову перетворений в мечеть, величний Софійський собор Константинополя – головна і найвпізнаніша святиня древньої столиці.

З огляду на популярності храму, детально зупинятися на ньому я не стану, тільки в контексті приводу, що послужив до написання цієї статті, хотілося б відзначити, що знаменита Блакитна мечеть, побудована в XVII столітті, була практично скопійована з Айя-Софії. Щоб це зрозуміти, не потрібно бути експертом в архітектурі, досить просто поглянути на фотографії: такий собі «китайський» аналог християнського храму.

Недарма святитель Микола Сербський якось сказав, що турки знищили не одну культуру, при тому не створили своєї власної. Можливо, християнського святого хтось звинуватить в упередженості, але ж навіть у арабів є приказка: «Швидше курка злетить, ніж турок навчиться любити».

Храм святої Ірини

Церква святої Ірини. Фото: weatlas.com

Але залишимо турок в спокої. Краще давайте пройдемо метрів 50 на північ від Айя-Софії і ми побачимо храм святої Ірини – місце проведення Другого Вселенського собору. Це один із шедеврів візантійської архітектури IV століття, який представляв новий для свого часу тип базиліки – хрестоподібний.

Примітно, що храм святої Ірини – одна з небагатьох християнських церков, яку османи не перетворили в мечеть після завоювання Константинополя. Довгий час там розташовувався склад зброї. Сьогодні – це концертний зал. Якщо ми подивимося на інтер'єр храму, то на жаль, не виявимо там будь-яких іконографічних розписів або мозаїк, а тільки лише зображення чотирикутного хреста в центральній апсиді. Все це справа рук не турецьких, але іконоборських. Храм святої Ірини на століття зберіг в собі сліди тимчасового торжества іконоборчої єресі.

Монастир Хора – перлина християнського мистецтва

Монастир Хора. Склепіння південного купола нартекса. Фото: ru.wikipedia.org

Якщо переміститися на 4-5 км уздовж берега затоки Золотий Ріг, то серед міських кварталів Стамбула можна відшукати монастир Хора і його центральний храм Христа Спасителя, в якому краще, ніж де-небудь ще у своєму первозданному вигляді збереглися стародавні фрески. Зведений він був між 1077 і 1081 роками стараннями тещі імператора Олексія Комніна.

Згодом, на початку XIV століття, храм був перебудований, а створені в цей період фрески і мозаїки являють собою неперевершений художній шедевр епохи династії Палеологів.

Сьогодні влада Туреччини і цю церкву знову перетворили в мечеть, а тому будемо сподіватися і молити милосердного Бога, щоб ревні мусульмани не знищили мимохідь ці унікальні стародавні християнські іконографічні образи.

Монастир Пантократора

Монастир Пантократора. Церкви монастиря. Вид з північного сходу.

Ведучи розповідь про святині Константинополя не можна не згадати про монастир Пантократора – другий за величиною, після Софійського собору, пам'ятник візантійської архітектури.

Початок будівництва монастиря було покладено в XII столітті стараннями імператриці Ірини Комніної. Після її смерті будівництво було закінчено завдяки піклуванню імператора Іоанна II. Кафалікон, або головний храм монастиря присвячений Софії, Премудрості Божої. У монастирській каплиці на честь Архістратига Михаїла поховані обидва ктитаря, а також імператор Іоанн V Палеолог.

У зв'язку з тим, що будівлі монастиря до кінця ХХ століття сильно запустіли і занепали, ЮНЕСКО внесло їх до списку Всесвітньої спадщини, яким загрожує знищення. Цей фактор зіграв позитивну роль і з 2009 по 2019 рр. влада Туреччини провела в монастирі масштабні реставраційні роботи.

Церква Сергія і Вакха

Церква Святих Сергія і Вакха. Фото: Андрій Шабаев-Маркін, 2014

Улюбленим храмом імператорської родини Юстиніана і Феодори була церква святих Сергія і Вакха або, так звана, «мала Айя-Софія», побудована в 527-529 рр., біля будинку, де майбутній імператор провів своє дитинство.

У мечеть храм був перетворений в 1506 році, проте багаті мозаїки і фрески в ньому знищили ще іконоборці. Сьогодні функціонування поруч з храмом залізниці провокує поступове, але постійне руйнування цієї древньої християнської святині. Турецька влада поки не робить ніяких дій для її збереження.

Церква Богородиці Паммакарісти

Церква Богородиці Паммакарісти. Фото: TripAdvisor

Третій (після Айя-Софії і монастиря Хора) по площі збережених фресок візантійський храм – церква Богородиці Паммакарісти. Зведений він був в XI столітті, проте одна з версій говорить про те, що нинішня будівля храму була побудована вже після панування в Константинополі хрестоносців, тобто після 1261 року.

Після падіння Візантії деякий час саме тут розміщувалася кафедра Константинопольського патріарха. Але 1590 році, в ознаменування завоювання Закавказзя, султан Мурад III і цей храм перетворив в мечеть. Сьогодні він функціонує як музей.

Студійський монастир

Студійський монастир. Фото: media.elitsy.ru

На півдні Стамбула, на березі Мармурового моря, можна відшукати оброслі чагарниками стіни знаменитого Студійського монастиря. Заснований ще в далекому V столітті, він був найбільш значним монастирем середньовічної Візантійської столиці. Серед імен його настоятелів звучать імена таких святі як: Феодор Студіт, Климент Піснописець, Микола Студійський, Навкратій, Платон, Еварест, Тадей, Яків Катанський, Тит Чудотворець, Йосип Солунський.

У X-XI століттях у Студійськом монастирі також подвизалися преподобні Симеон Благоговійний, Симеон Новий Богослов і його учень Микита Стифат. Вже після падіння Візантії, в результаті двох пожеж, землетрусу і демонтажу будівель монастиря місцевим населенням для ремонту своїх будинків, залишилися лише чотири стіни соборного храму Іоанна Предтечі, які ми і маємо можливість спостерігати сьогодні.

*   *   *

Древній Константинополь наповнений великою кількістю святинь, однак хочеться також сказати кілька слів і про ті видатні місця християнської історії, які можна відшукати в інших регіонах Туреччини.

Нікея – місце проведення Вселенських Соборів

Собор святої Софії в Нікеї (нині місто Ізнік) - це не дуже помітна будівля, що глибоко пішла в землю, в порівнянні з сучасним рівнем поверхні. Фото: metaloleg.livejournal.com

На березі озера Ізнік знаходиться однойменне містечко. Сьогодні це невеликий районний центр. А в давнину це було досить велике місто Нікея – місце проведення Першого і Сьомого Вселенських соборів.

З слідів колишньої величі тут можна знайти стіни церкви святої Софії, які все ще пам'ятають імператрицю Ірину і святителя Тарасія, скликали собор для протидії іконоборчої єресі. У мечеть храм був перетворений відразу після захоплення міста османами, тобто в 1331 році. У ХХ столітті тут проводилися археологічні розкопки, потім був влаштований музей, а з 2011 року – знову мечеть.

Ефес – місце спочинку Іоанна Богослова

Місце поховання апостола Іоанна Богослова в Ефесі (нині місто Сельчук). Фото: metaloleg.livejournal.com

Якщо вже ми заговорили про Вселенські собори, то не можна не згадати про древній Ефес (сучасне містечко Сельчук). Хоча, звичайно ж, ми всі пам'ятаємо, що саме тут жив апостол Іоанн Богослов разом з Божою Матір'ю.

Сьогодні не важко відшукати гробницю апостола, будиночок Богородиці і руїни собору ефеських єпископів – першого в світі храму на честь Діви Марії, спеціально спорудженого у зв'язку з проведенням Третього Вселенського собору.

Тут же ми можемо відвідати і грот святих мучеників Семи ефеських отроків, заживо замурованих в печері, які проспали там кілька століть.

Трапезунд

Храм святої Софії в Трапезунді (нині Трабзон). Фото: za7gorami.ru

Перенесемося тепер на північний схід Туреччини, де на узбережжі Чорного моря можна відшукати досить велике місто Трабзон, колишній Трапезунд. На його території в 1238-1263 роках був зведений ще один Софійський собор – видатна пам'ятка пізньовізантійської архітектури, і найбільший храм однієї з найдавніших митрополій Константинопольської Церкви.

Султан Мехмед II, який захопив і столицю Візантії, відразу після оволодіння Трапезундом в 1461 році, перетворив його в мечеть. У 50-60-х рр. ХХ століття фахівці Единбурзького університету провели в соборі реставраційні роботи, після чого він був перетворений в музей, а в квітні 2013 року – знову в мечеть.

Недоступна Панагія Сумела

Панагія Сумела. Фото: ru.wikipedia.org

Трохи південніше Трабзона, знаходиться один з найбільш важкодоступних монастирів світу – Панагія Сумела, заснований якимсь ченцем Варнавою ще в IV-V століттях. Тут зберігалася чудотворна ікона Божої Матері, за переказами, написана самим апостолом Лукою. У VI столітті, після набігу арабів, відновленням монастиря займався святитель Софроній. Всі привілеї, якими наділили цю обитель візантійські правителі, підтвердив і султан Селім I – онук Мехмеда Завойовника, в результаті чого найбільшого розквіту монастир досяг у XVIII-XIX століттях.

Чернече життя тут припинилася в 1922 році через греко-турецького обміну населенням. Сучасні турецькі влади вкрай вороже ставилися до паломництва сюди православних християн, яке стало можливим лише в 2007 році, а в 2010-му в монастирі Панагія Зуміла, вперше за майже сто років, була відслужена літургія.

У 2015 році обитель закрили для проведення реставраційних робіт, проте ж, як ми знаємо, в цей час якісь вандали спотворили найкоштовніші фрески, видряпавши лики святих.

*   *   *

Про християнські святині сучасної Туреччини можна писати нескінченно довго. Я спеціально не зачепив такі відомі місця як Каппадокія, які заслуговують окремої публікації. Мені просто хотілося нагадати, що по цій землі ходили багато і багато святих, яких ми нині вшановуємо і імена яких носимо. Багато подій з житій святих відбувалися саме тут.

Тут народилися святитель Миколай Чудотворець і апостол Павло, який писав пізніше послання до Колосян і до Галатів, які теж проживали в межах нинішньої Туреччини. Тут жили і проповідували великі каппадокійці Василій Великий, Григорій Ніський та Григорій Богослов. Святий Тимофій, якому апостол Павло адресував два Послання до Тимофія, теж жив і проповідував тут.

Ця земля багато ближча і рідніша нам, ніж може здатися на перший погляд. І справа зовсім не в теплому морі і ласкавому сонці. Мені дуже хочеться, щоб наші співвітчизники, які досить часто прилітають у привітну Туреччину, знали і відвідували дорогі християнської душі місця, що можуть наситити душу історією і розповісти про колишню велич колись існуючої християнської імперії – Візантії.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

До чого призведе приїзд глави Фанару в Україну?
до посилення підтримки ПЦУ владою та нових гонінь на УПЦ
68%
до миру, консолідації в Церкві й подолання розколу
0%
нічого не зміниться
32%
Усього опитано: 22

Архів

Система Orphus