Притча: про лихослів'я і серце, переповнене злом

Лихослів'я. Фрагмент картини Ієроніма Босха. Фото: wikimedia.org

«Від надлишку серця говорять уста» Мф. 12:34, сказано в Євангелії. Пропонуємо читачам притчу про гнійні рани в наших серцях від святителя Миколи Сербського.

У Сербії, в одній лікарні, з ранку і до вечора обходячи хворих, працювали доктор з фельдшером. У фельдшера був злий язик, і він постійно, немов брудною ганчіркою, бив будь-кого, про кого б не згадав. Його брудна лайка не жаліла навіть Господа Бога.

Одного разу доктора відвідав його друг, який приїхав здалеку. Доктор запросив його бути присутнім на операції. З доктором був і фельдшер. Гостю стало млосно, коли побачив страшну рану, з якої точився гній з огидним запахом. А фельдшер, не змовкаючи, лаявся.

Тоді друг запитав доктора:

- Як ти можеш слухати таку блюзнірську лайку?

Доктор відповів:

- Друг мій, я звик до гнійних ран. З гнійних ран повинен витікати гній. Якщо гній скупчився в тілі, він випливає з відкритої рани. Якщо гній накопичується в серці, він виходить через вуста. Мій фельдшер, лаючись, лише відкриває зло, накопичене в душі, і виливає його з душі своєї, як гній з рани.

Теги: Притча
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи повинна УПЦ брати участь у миротворчості на Донбасі?
так, бути миротворцями заповідав нам Христос
78%
ні, цим повинна займатися влада
6%
це марно, політики миру не хочуть
16%
Усього опитано: 18

Архів

Система Orphus