Федір Ушаков: як адмірал став святим і не програв жодної битви

04 Серпня 2020 22:29
0
Святий праведний адмірал Федір Федорович Ушаков. Фото: youtube.com Святий праведний адмірал Федір Федорович Ушаков. Фото: youtube.com

Подвиги святих бувають різними. Хтось іде в пустелю, хтось у затвор, когось позбавляють життя за Христа. Є серед них і такі унікальні особистості, як адмірал Ушаков.

5 серпня в православний календар внесена дата святкування прославлення у лику святих праведного Федора Федоровича Ушакова. Мені, вирослому в місті Херсоні, де центральна вулиця (подібно Хрещатику в Києві) носить ім'я адмірала, а біля одного з корпусів Морської академії височить пам'ятник, адмірал ніколи не був чужим.

Взагалі, якщо торкнутися теми святих воїнів, то на думку відразу приходять імена древніх мучеників, як, наприклад, Георгій Побідоносець, Лонгин Сотник, Дмитро Солунський, Іоанн Воїн. Праведний Федір Ушаков хоча і не наш сучасник, але жив і працював він порівняно не так давно. До того ж, він представник досить рідкісної «спеціалізації» серед святих – він не просто воїн, він «морський» воїн, та ще й адмірал, «умудрився» народитися 13 лютого – між днями пам'яті інших святих Федорів: Феодора Стратилата і Феодора Тирона (відповідно 8 та 17 лютого).

Подвиги святих бувають абсолютно різними. Хтось йде в пустелю, хтось – в затвор, когось канонізують за смерть, віддану за Христа, хтось проявляє себе як справжній пастир, який рятує і себе, і тисячі навколо себе, а є і такі унікальні особистості як Федір Федорович Ушаков.

За весь час командування Чорноморським флотом адмірал Ушаков провів 43 бої, не програвши при цьому жодного з них і не втративши жодного корабля.

У 1804 році адмірал Ушаков подав записку вищому військовому командуванню Російської Імперії, де, зокрема, були такі слова: «Дяка Богові, при всіх зазначених боях з ворогом і на все перебування цього флоту під моїм начальством на морі, збереженням Всевисокої Благості жодне судно з оного не втрачено і полоненою жодна людина з наших служителів ворогу не дісталася».

Тут немає ні частки лицемірства, брехні або бажання вислужитися перед начальством. За весь час командування Чорноморським флотом адмірал Ушаков провів 43 бої, не програвши при цьому жодного з них і не втративши жодного корабля. Він завжди за все дякував Богові, а прагнення до праведного життя було закладено з самого дитинства його батьками й дядьком – преподобним Федором Санаксарським.

З давніх часів православний люд має благочестиву традицію сподіватися, що святі, про яких ми говоримо або читаємо їхнє житіє, негайно ж звертаються з молитвою про нас до Всевишнього Бога. І поки святий племінник разом зі своїм дядьком моляться біля Престолу Божого, ми постараємося хоч трохи доторкнутися до життєвого подвигу праведного адмірала.

*   *   *

Походив майбутній адмірал із небагатого, але досить давнього дворянського роду. Як я вже згадав, батьки його – Федір Гнатович і Параскева Микитівна, були людьми благочестивими і власним прикладом заклали початки праведності свого сина. Приклад життя дядьки по батькові – Івана Гнатовича Ушакова (майбутнього преподобного), завжди був предметом постійних повчальних бесід в сім'ї.

У звичайному житті, навіть ще будучи хлопчиком, Федір Ушаков виявляв скромність і поступливість. Проте за зовнішнім спокоєм і врівноваженістю ховалася справжня безстрашність. Його біографи зазначають, що разом зі старостою села Бурнаково (Ярославська область) він ходив на ведмедя. З віком ці якості тільки посилювалися і в хвилини небезпеки флотоводець мовби перероджувався, проявляючи небачені мужність, сміливість, здатність тверезо мислити і швидко реагувати.

Така внутрішня сила і відвага при зовнішній м'якості і скромності в стосунках з оточуючими – риса, що характеризує справжнього чоловіка і воїна, в усі часи зустрічалася рідко. Про наш час і говорити нічого.

Самовладання Федір Ушаков зберігав і під час навчання в Морському кадетському корпусі в Санкт-Петербурзі. Випробування не зломили рішучості майбутнього праведника і під час несення служби на Балтійському флоті – адже північні моря рідко бувають спокійними.

*   *   *

У 1787 році вибухнула Російсько-турецька війна. Османи намагалися відібрати собі Крим, приєднаний до Російської імперії після зречення в 1783 році останнього кримського хана Шахіна Гірея. Але указом Катерини II там вже був заснований Севастополь і, відповідно, флот.

Сухопутним військам спочатку встановлювалися охоронні функції, а ось флоту було дано право рішучих дій. 3 липня 1788 року відбулася перша велика морська битва біля острова Фідонісі (сьогодні це острів Зміїний в Одеській області). Турецьке з'єднання налічувало 17 лінкорів і 8 фрегатів, а от російська ескадра, якою командував авангардом тоді ще капітан бригадного рангу Федір Ушаков, складалася всього з 2 лінкорів і 10 фрегатів. Турецькі кораблі рішуче попрямували на російські, намагаючись взяти їх на абордаж. Але вмілі дії Ушакова позбавили командувача турецьким флотом Ескі-Гассана переваги. Крім того, він зміг відрізати два передових османських лінкора від основних сил і ті, не чекаючи команди, кинулися тікати.

Ескі-Гассан був змушений залишити поле бою і наздоганяти свої кораблі. Ця битва хоча і не мала вирішального стратегічного значення, але зробила сильний психологічний вплив на супротивника.

«Є у флоті Севастопольському контр-адмірал Ушаков. Відмінно знаючий, заповзятливий і мисливець до служби. Він мій помічник».

Ушаков, по закінченні першого року війни, був зведений в звання контр-адмірала і призначений командуючим Чорноморським флотом. В одному з листів імператриці Катерині II князь Потьомкін як писав: «Завдяки Богу, і флот і флотилія наші сильніше вже за турецькі. Є у флоті Севастопольському контр-адмірал Ушаков. Відмінно знаючий, заповзятливий і мисливець до служби. Він мій помічник».

У липні 1790 року, біля Керченської протоки, в черговій морській битві російський флот знову здобув перемогу. Ушакова хвалили Потьомкін і Катерина, а сам Ушаков хвалив своїх моряків. Після цієї битви османські кораблі були роз'єднані і розкидані по всьому морю. Вони почали збиратися між Хаджибеєм (майбутньою Одесою) і островом Тендра для поповнення сил і здійснення спроби переломити хід війни на свою сторону. Однак 28 серпня на них обрушилася російська ескадра під командуванням Ушакова.

«Різдво Христове» – флагманський корабель адмірала, вів бій відразу з трьома османськими линкорами. Потім вони вступили в бій з турецьким флагманом «Капуданія», який, будучи розбитий до стану нездатності вести бій, здався. Ушаков направив до нього збройні шлюпки, що евакуювали залишених в живих членів команди, у тому числі відомого адмірала Саїд-бея.

Після повернення в Севастополь Федором Ушаковим був виданий наказ, в якому значилося наступне: «Висловлюю мою найвдячнішу подяку і рекомендую завтрашній день для принесення Всевишньому моління за настільки щасливо даровану перемогу; всім, кому можливо з суден, і священикам з усього флоту бути в церкві Св. Миколи Чудотворця о 10 годині по півночі і після подячного молебню випалити з корабля «Різдва Христового» з 51 гармати».

Командувач Саїд-Алі пообіцяв правителю османів привезти російського адмірала в Константинополь закутого в ланцюги.

Турки люто ненавиділи щасливого флотоводця. Бажаючи примусити Російську імперію до укладення миру на вигідних умовах, султан Селім III закликає на допомогу алжирські кораблі. Командувач ними Саїд-Алі пообіцяв правителю османів привести російського адмірала в Константинополь закутого в ланцюги. Але результат битви при мисі Каліакра (Болгарія) 11 серпня 1791 року призвів до повного і остаточного розгрому практично всіх військово-морських сил противника. І знову перемога адміралу Ушакову дісталася над переважаючими силами ворога (сумарна кількість гармат кораблів Федора Федоровича становила 990 штук, у той час як об'єднане турецько-алжирського об'єднання – 1500-1600 штук).

У 1791 році війна завершилася перемогою російської зброї, одну з вирішальних ролей в якій зіграв праведний адмірал Федір Ушаков.

У 1798-1800 рр. адмірал Ушаков був призначений імператором Павлом командуючим російським військово-морським сполученням у Середземному морі в завдання якого входила підтримка на морі військ антифранцузької коаліції. Тут Федір Федорович проявив себе не тільки як прекрасний флотоводець, але і як вправний політик і дипломат, а також як добрий християнин. Він багато виступав у якості захисника православних греків, особливо при звільненні Іонічних островів, головним з яких є острів Корфу. Недарма й сьогодні, нарівні зі святителем Спиридоном Триміфунтським, там особливо шанують праведного російського адмірала.

*   *   *

Після вбивства імператора Павла і зі сходженням на престол Олександра I почала змінюватися і політика Російської імперії. У верхах запанувала думка про непотрібність великого флоту для сухопутної держави. 19 грудня 1806 року адмірал Федір Ушаков, втомлений від кабінетних спорів і наклепу на його адресу, подав прохання про відставку. Для самотнього життя в молитві він вибирає село Олексіївку поруч з Санаксарським Різдво-Богородичним монастирем, де не так давно про нього молився його преподобний дядько.

Коли почалася Вітчизняна війна 1812 року, Ушакову запропонували очолити тамбовське ополчення, від чого, через похилі роки, він відмовився. Проте в стороні святий праведник залишитися не міг. На особисті кошти Федір Ушаков влаштовує шпиталь для поранених і допомагає формуванню I Тамбовського піхотного полку.

Про останні роки життя Федора Федоровича Ушакова збереглося чудове свідчення тодішнього настоятеля цього монастиря ієромонаха Нафанаїла:

«Адмірал Ушаков, сусід і знаменитий благодійник Санаксарської обителі, після прибуття свого з Санкт-Петербурга, вів усамітнене життя у своєму власному домі, в селі Олексіївці, відстанню від монастиря через ліс три версти, який по недільним і святковим дням приїжджав для прощі в монастир до служб Божих повсякчас. У Великий піст жив в монастирі, в келії, для свого постування та приготування до Св. Таємниць по цілій седмиці і всяку тривалу службу з братією в церкві вистоював неухильно і слухав благоговійно; за часів жертвував від старанності своєї обителі значні благотворіння; також бідним і убогим творив повсякчасні милостиві подаяння і допомогу».

Також, за словами отця Нафанаїла, адмірал Ушаков закінчив життя, як і личить істинному християнину і вірному чаду Святої Церкви, 14 жовтня 1817 року, саме на свято Покрови Пресвятої Богородиці.

У невеликому оглядовому матеріалі складно дати вичерпні свідоцтва про ратні і духовні подвиги святого праведного адмірала Федора Ушакова. І статтю цю я писав з однією лише думкою, щоб пам'ять про ім'я його ніколи не була втрачена нашим народом.

Святий праведний воїне Феодоре, моли Бога за нас!

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter або цю кнопку Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть цю кнопку Виділений текст занадто довгий!
Читайте також