Про найдопитливішого апостола, або Як почути питання від Бога

Апостол Филип. Фото: bolshoevoznesenie.ru

Сьогодні, 27 листопада, Церква згадує святого апостола Филипа, з лика Дванадцяти апостолів.

Що говорить про нього Євангеліє? «А Филип із Віфсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром» (Ін.1,44). Христос закликає апостола на служіння, будучи «у Вифаварі при Йордані, де Іоан хрестив» (Ін.1,28). Филип приводить до Христа апостола Нафанаїла (див.Ін.1,46). Його Христос запитує, скільки потрібно грошей для купівлі хліба п'яти тисячам осіб (див.Ін.6,7). Саме Филип приводить еллінів, що бажали побачити Христа (див.Ін.12,21-22). Під час Таємної Вечері він запитує Христа про Бога Отця (див.Ін.14,8).

За переказами, Филип проповідував Євангеліє в Галілеї, Греції, Сирії, Малій Азії. У Фрігії, в місті Ієраполь Фрігійський, він був розп'ятий язичниками на хресті і помер від ран.

*  *  *

Апостола Филипа можна назвати найдопитливішім з інших учнів Христових. Він задає питання Христу, Христос відповідає йому і Сам запитує апостола.

Звернемо увагу на цю євангельську деталь: Христос, Який запитує учнів.

Дійсно, ставити питань співрозмовнику – улюблений прийом Господа. В Євангелії ми можемо знайти безліч питань Христа, адресованих різним людям.

«За кого народ вважає Мене, Сина Людського?» (Мф.16,13), «А ви за кого Мене маєте?» (Мф.16,15) – запитує Господь учнів. «Де ми купимо хліба, щоб їх нагодувати?» (Ін.6,5) – говорить Ісус Филипу про голодних людей. «Хочеш бути здоровим?» (Ін.5,6) – запитує Христос хворого при купальні Віфезда. «Чи віруєш ти в Сина Божого?» (Ін.9,35) – задає Богочоловік питання іудеєві, який прозрів.

Іноді Він Сам відповідає на Ним же поставлене запитання: «Чому ви не розумієте мови Моєї? Тому що не можете чути слова Мого» (Ін.8,43). Іноді Його питання є риторичним, тобто не передбачає відповіді, тому що містить у собі відповідь. «Якщо в суботу приймає людина обрізання, щоб не був порушений закон Моісеєв, – на мене ремствуєте за те, що Я всю людину в суботу зцілив?» (Ін.7,23).

Деякі з цих питань можуть здатися дивними. Наприклад, запитування хворого про те, чи хоче він бути здоровим.

Люди теж постійно запитують про щось Христа на сторінках Євангелія. Деяким Він відповідає цілком ясно. Деяким дає таку відповідь, що ситуація, здається, ще більше заплутується. Наприклад, такий епізод: «А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, як же Ти кажеш, що треба піднесеному бути Синові людському? Хто цее Син Людський? Тоді Ісус сказав їм: ще на малий час світло є з вами; Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула А хто в темряві ходить, не знає, куди йде. Доки світло з вами, віруйте в світло, щоб бути синами світла. Сказавши це, Ісус відійшов, і сховався від них» (Ін.12,34-36).

А деяким Христос не відповідає. Точніше кажучи, відповідає мовчанням, адже мовчання – теж якась відповідь. «І, вставши, первосвященик сказав Йому: що ж нічого не відповідаєш? що вони свідчать супроти Тебе? Ісус мовчав». (Мф.26,62-63).

Євангеліє показує нам, що духовне життя неможливе без запитування Бога, і питань від Нього. Що таке задавати питання Богу, нам більш-менш зрозуміло. Але що значить чути питання від Бога?

Це зовсім не означає, що людина повинна чути якісь голоси, бачити видіння, або якісь пророчі сни. Господь ставить нам питання через обставини життя, через поведінку і слова інших людей, через хвороби та скорботи, через якусь світлу думку. Іноді питанням Бога особисто до нас, в даний момент життя, може стати якась фраза з Євангелія, що пронизує серце. А також книга, або фільм, або картина, або навіть музика.

Які питання задає Бог людині? О, їх безліч.

«Де ти? В якому ти стані? Навіщо ти вчинив так? Чому ти не любиш Мене? Чому ти нужденний? Куди ти йдеш? Чому не хочеш звернутися, і прийти до Мене? Чому любиш гріх – адже він мучить тебе? Чого ти чекаєш від життя, і чи думаєш про відповідь переді Мною?».

Або іноді відкриєш Євангеліє, і раптом увійде в серце те чи інше питання Господа – і не відпускає тебе, мучить, і стає твоїм особистим питанням. «Симоне Іонін, чи любиш Мене?» – «Так, Господи, Ти знаєш, як люблю Тебе» (Ін. 21:15) – відповідає Петро. А в горлі ком, і в очах сльози. Кажуть, він все життя ночами плакав...

А що ж я? Знаю, Господь любить мене. А я люблю? Відповідати страшно. Сказати «ні» серце не дозволить, а відповіси «так» – совість молоточком постукає і запитає: «Та що ти кажеш? Вже я знаю, як ти любиш Господа. Себе любиш – і більше нікого». Правда? Правда. Але серце все одно каже: люблю Господа... Непросто, дуже непросто читати в Євангелії питання Христові.

*  *  *

Бог бажає вести з нами діалог – питати нас і отримувати відповіді, чути питання від нас і відповідати на них. Християнство – це спілкування з Богом, розмова з Творцем через почуття, думки, через саме життя. Щоб розуміти і відчувати цей діалог, потрібно мати дуже чуйне серце, всім своїм єством спрямоване до Бога.

Нехай святий Филип, найдопитливіший з усіх апостолів, буде молитися за те, щоб Бог дарував нам чуйне, небайдуже, чесне серце, любляче Його – яке вміє розчути питання від Господа і Його відповіді на наші запитання. Те серце, яке безсумнівно було і у самого апостола Филипа, з яким так любив розмовляти Христос.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи повинна УПЦ брати участь у миротворчості на Донбасі?
так, бути миротворцями заповідав нам Христос
77%
ні, цим повинна займатися влада
9%
це марно, політики миру не хочуть
14%
Усього опитано: 22

Архів

Система Orphus