Притча: що таке смиренномудрість

Фото: maks-kutashev.livejournal.com

До одного мудрого самітника багато просилися в учні. Але всіх прийняти неможливо, тому що дар розсудливості найкраще зріє в тиші.

Однак і відмовити всім не можна, адже сказано в Ісаї: «винесіть воду назустріч спраглим». Що ж робити?

Ось прийшов один проситися в учні і чує питання старця:

– Скажи мені, що ти зробиш, якщо знайдеш гаманець з грошима – чи повернеш його господареві?

– Ні, не поверну. Якщо було попущення Боже, щоб гаманець перейшов до мене, то так тому і бути.

Старець здивовано подивився на прохача і вимовив:

– Ти прийшов до мене шукати хитрості, а не мудрості. Але цьому я не зможу тебе навчити.

Прийшов інший проситися, і його зустріли тим самим питанням:

– Чи повернеш ти знайдений гаманець його власникові?

Той здивувався настільки простому випробуванню і, не замислюючись, відповів:

– Якби я знав, хто господар, я б тут же повернув гроші.

– Тобі я теж нічим не зможу допомогти, – розвів мудрець руками. – Ти з тих, хто здатний лише повчати, але не вчитися.

Нарешті, увійшов третій з тих, хто бажав стати учнем мудреця. У відповідь на те ж питання він відповів без особливої ​​впевненості:

– Не знаю, авва, що буду робити, якщо знайду гаманець. Користь – найбільша спокуса, вона трощила і не такі твердині, як я. Але я маю надію, що Господь не залишить мене в цю хвилину.

– Залишайся, – сказав мудрець, обіймаючи гостя, – і будемо вчитися один у одного.

Теги: Притча
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи повинно змінитися ставлення УПЦ до Афону у зв'язку з прийомом і співслужінням ПЦУ в окремих монастирях?
так, потрібно повністю перервати контакти зі Святою Горою
0%
ні, не потрібно на це звертати уваги
0%
потрібно обмежити спілкування лише з тими монастирями, хто увійшов у спілкування з розкольниками
100%
важко відповісти
0%
Усього опитано: 4

Гумор

Помер чоловік і потрапив на Суд. Довго дивився на нього Творець із подивом і задумливо мовчав. Не витримав чоловік і запитав:

Господи, що з долею моєю? Чому ти мовчиш? Адже я заслужив Царство Небесне.
Я страждав, з гідністю заявив чоловік.

А з яких це пір, здивувався Творець, страждання стали вважатися заслугою?

Я носив волосяницю і вервиці, вперто нахмурився чоловік. Їв висівки й сухий горох, не пив нічого, крім води, не торкався до жінок. Я виснажував своє тіло постом і молитвами…

Ну і що? – помітив Бог. Я розумію, що ти страждав але за що саме ти страждав?

Во славу твою, не роздумуючи, відповів чоловік.

Гарна ж у мене виходить слава! усміхнувся сумно Творець. Я, значить, морю людей голодом, змушую носити всяке дрантя і позбавляю радощів любові?

 Творець все так само задумливо дивився на людину.

Так що з моєю долею? нагадала про себе людина.

Страждав, кажеш, тихо промовив Творець. – Як тобі пояснити, щоб зрозумів… ось, наприклад, тесля, що був перед тобою. Він все життя будував будинки для людей, в спеку і холод, і голодував часом, і часто потрапляв собі по пальцях, через це і страждав. Але він все-таки будував будинки. І потім отримував свою чесно зароблену плату. А ти, виходить, все життя тільки й робив, що довбав собі молотком по пальцях.Творець на мить замовк…

А де ж будинок?

 

Архів

Система Orphus