Притча: про красу в очах того, хто дивиться

Фото: wallpapers.99px.ru

Жив на світі один старий чоловік, кожен день він піднімався на вершину пагорба і задумливо дивився на містечко, що простелилося внизу.

Одного разу біля нього зупинився подорожній з вузлами за плечима і запитав:

– Що за люди живуть в цьому місті? Я питаю, тому що шукаю, де оселитися.

Старий відповів питанням:

– А які люди жили в тому місті, звідки ви родом?

– Жалюгідне кодло, – сказав подорожній, – негідники, грубіяни, жадібні, яким ні до кого, крім самих себе, і справи немає. Взимку снігу не випросиш. А тут як?

Старий відповів:

– Краще вам пройти повз. Люди тут точно такі ж, як і там, звідки ви прийшли.

І мандрівник пішов.

Сталося, що і наступного дня до нього підійшов інший подорожній з вузлом за плечима і запитав те ж саме:

– Що за люди живуть в цьому місті? Шукаю, де оселитися.

І знову старий повторив своє запитання про те, які люди живуть в тому місті, звідки подорожній родом.

– Гірко мені згадувати про це – вони всі були такими чесними, хоробрими і турботливими, благородними і сердечними, дружніми і люблячими, готовими чужому віддати останню сорочку.

Почувши таке, старий посміхнувся:

– Ласкаво просимо до нашого міста. Упевнений, знайдете ви тут точно таких же людей, як в тому місті, звідки прийшли...

Теги: Притча
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи потрібне в школі викладання основ Християнства?
так, знання про Бога і Церкву діти повинні отримувати в школі
67%
ні, це профанація, про це повинні говорити священики
20%
це викличе тільки сварки у батьків
13%
Усього опитано: 30

Архів

Система Orphus