«Достоєвський виступав проти будь-яких війн та революцій»

Федір Михайлович Достоєвський – видатний письменник, православний філософ і християнський мислитель. Для нього поняття «Бог» і «Церква» не просто набір букв і звуків, а надзвичайно важливі аспекти буття людини. Він завжди ставив Іісуса Христа як зразок. Достоєвський в листі до Н.Д. Фонвізіної писав: «Немає нічого прекраснішого, мужнішого і досконалішого за Христа». Для Федора Михайловича Іісус Христос – не абстрактна теорія, не тільки Нагорна проповідь, а жива Людина і, звичайно ж, Бог.

А що про Достоєвського говорили українські письменники? Показовою є цитата Олеся Гончара з посиланням на Івана Франка:
«Він – один з тих, хто, за словами Франка, мучив і будив наше сумління, і додамо: ця дія його творів триває й понині, він робить це й сьогодні своєю творчістю, закликаючи людину до найсуворішої моральної вимогливості, до найглибшого самопізнання, до великої міжлюдської злагоди... Достоєвський дивовижно сучасний, його духовні впливи несподівані, часом парадоксальні; хіба ж не вражає, скажімо, той факт, що Ейнштейнові, за його визнанням, зробити епохальне відкриття – вивести теорію відносності – допоміг не хто інший, як… Достоєвський. Ось чим, виявляється, може бути велика література для людей, для науки, для інтелектуального життя цілих епох».

Сьогодні про великого мислителя ми поговоримо з учителем-методистом із зарубіжної літератури Костопільської загальноосвітньої школи-комплексу I-III ступенів № 6 Буренко Ніною Василівною.

Ніно Василівно, чи актуальний сьогодні Федір Достоєвський зі своїми філософськими поглядами, моральними принципами?

– Це питання дуже важливе, адже сьогоднішню культурно-історичну епоху вирізняє посилений пошук духовних орієнтирів, внутрішніх стрижневих цінностей, загальнонародних морально-етичних і естетичних ідеалів. У цьому разі звернення до класики, зокрема до творчості Ф. М. Достоєвського, як відомо, і природне, і водночас повчальне. А тому, на мою думку, актуальність поглядів митця у XXI сторіччі має беззаперечний доказ. Адже дуже важливими питаннями завжди були, є й будуть питання влади і свободи, віри та істини, призначення людини на землі, досягнення гармонії людської особистості зі світом і з собою.

Чому радянська ідеологія критикувала Достоєвського (вихідця з древнього українського роду, дід якого служив священиком в українському селі), а Ленін назвав його «архипрескверным» письменником?

– Традиційне місце у процесі шкільного вивчення творів Достоєвського посідала критика письменника за його нібито помилкові, недалекоглядні твердження щодо сенсу людського буття, зокрема вислову «Змирись, горда людино!» Але ж ми повинні пам`ятати, що глибока сутність християнської віри полягає в любові не лише до своїх рідних, близьких, друзів, а й своїх ворогів. Першим до Царства Божого потрапив розбійник, який разом з Господом Ісусом Христом був розіп`ятий на хресті.

Достоєвський категорично виступав проти будь-яких війн, революцій, взагалі був проти пролиття крові. Він боявся, щоб бунтівники не виправдовували мету засобами, тобто масовими вбивствами заради нібито справедливого суспільства. Класик далекоглядно передбачив, що на місце одних тиранів прийдуть інші, але з гаслами братерства та рівності, і почнуть діяти точно такими ж методами. Тому кожна людина повинна починати із самої себе, кожному буде по вірі його. Недарма у Святому Письмі сказано: що користі людині з того, що вона завоює весь світ, але втратить свою душу. Федір Михайлович перший розкрив проблему роздвоєння людського єства: з однієї сторони – людина раб (по відношенню до «сильних світу цього»), з іншого – тиран (по відношенню до слабших). Він у своїх творах досліджував не тільки соціальну нерівність між людьми, а й моральну. Усе це не може не цікавити нас, православних християн.

Я переконана, що нікому з інших письменників не вдалося так глибоко проникнути у таїну душі людини. Ніхто не пройшов такий важкий шлях до Бога, до ствердження Торжества Православ`я, як єдиної та істинної віри на землі. Він застерігав від грізної небезпеки бездуховного світу, якими б матеріальними спокусами він нас не зваблював.

Отже, Достоєвського можна сміливо назвати пророком, тому що він ніс у світ Божественне слово і мав дар передбачати майбутнє. Це він нам показав, яку небезпеку таїть для кожної людини порушення основних християнських заповідей, розкрив сутність вседозволеності як «хвороби» розуму та духу, що лікується глибкою вірою.

Ніно Василівно, що, на Вашу думку, об`єднує всі твори Федора Достоєвського?

– Ключовим словом усіх творів Достоєвського є слово «біль» – біль за людину. Письменник стверджував, що любити потрібно не стільки людство в цілому, скільки конкретну людину, адже в протилежному випадку така любов ні до чого не зобов`язує. Також він говорив про катарсис, тобто очищення через страждання. І сам він досить багато зазнав нещасть, поневірянь. Його шлях до Бога пройшов через горнило сумнівів, вагань, зречень, але все ж він визнав, що якби істина була поза вірою в Бога, він все ж таки вибрав би Бога!

Як Ви вважаєте, який моральний принцип творів Федора Михайловича?

–Достоєвський постійно намагався донести до читачів про моральну відповідальність кожної людини за все, що відбуваються в світі. Ми всі повинні намагатися духовно вдосконалювати себе, жити за Божими заповідями. Класик писав, що існує лише один закон – закон моралі, і нічого поза мораллю. Вищим злом для письменника була спроба людей встановити добро без Бога. Герой його роману «Брати Карамазови» Дмитро дуже правильно сказав: «І диявол з Богом бореться, і поле битви – серця людей».

Підводячи підсумок усього сказаного, свою думку хочу завершити словами поета Рівненщини Святослава Праска:

Ми створені для вищого життя,

І увійти у нього може той,

Що змінював не світ довкола себе,

А суть свою…

Бесідував протоієрей Діонісій Буренко

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Система Orphus