Рівноапостольні цар Костянтин і матір його цариця Єлена

День пам'яті 3 червня

«Цим перемагай»

Святий імператор Костянтин Великий і його мати цариця Єлена шануються в лику «рівноапостольних» за великі заслуги перед Церквою щодо поширення християнської віри.

Імператор Костянтин I (Костянтин Великий) був сином цезаря, а потім і августа, Констанція I Хлора і святої рівноапостольної Єлени.

У той час величезна Римська імперія була розділена на Західну і Східну. На чолі імперії знаходилися два самостійних імператори, які мали співправителів. Одним зі співправителів був батько Костянтина, який керував західною частиною Римської імперії. У 305 році, після відставки імператорів Діоклетіана і Максиміана, Констанцій I Хлор стає одним із імператорів разом із Галерієм.

Батько Костянтина, незважаючи на свою приналежність до язичництва, був терпимим до християн, не переслідував їх у керованих ним країнах, чого не можна сказати за решту Римської імперії, де християни піддавалися жорстоким гонінням.

У 306 році Констанцій Хлор, перебуваючи на смертному одрі, рекомендував легіону свого сина, Костянтина, в якості наступника. Воїни глибоко поважали Констанція і після його смерті проголосили Костянтина імператором Галлії та Британії.

Явлення хреста на небі

Ставши імператором, Костянтин почав боротьбу за своє царювання. У 310 році завершилося його протистояння з імператором Максиміаном Геркулієм. Однак, вже в 312 році Костянтин був втягнутий у нову війну з кесарем Максенцієм, сином Максиміана. Під час цієї війни, незадовго до рішучої битви, в полуденний час, коли сонце вже почало хилитися до Заходу, Костянтин на власні очі побачив на небі сяючий хрест із написом: «Цим перемагай». Вночі в сновидінні Господь з'явився йому з тим же знаменням хреста і сказав, що цим знаменням він переможе ворога. Наступного дня, за наказом Костянтина, на всіх знаменах його війська були зроблені зображення святого хреста.

Здобувши перемогу над Максенцієм, Костянтин урочисто увійшов у Рим і тут, на площі, звелів поставити свою статую з хрестом у правій руці і з написом: «Цим рятівним знаменням я врятував місто від ярма тирана».

Після цієї перемоги імператор Костянтин разом зі своїм зятем Лицинієм видав у Мілані перший маніфест, що дозволяє всім без боязні приймати християнство. Другим маніфестом, підписаним ним же в 313 р., пропонувалося повернути християнам місця богослужбових зборів і все нерухоме майно, відібране під час гонінь.

Тим часом, стосунки імператорів Костянтина і Ліцинія стають напруженими. Це призводить до відкритого протистояння, що закінчується незаперечною перемогою Костянтина. Ліциний позбавляється престолу, відкривши шлях Костянтину до одноосібного правління Римською імперією. Ставши повноправним правителем, Костянтин поширює дію Міланського едикту і на східну частину імперії. Завдяки Костянтину, християни вперше отримали можливість відкрито сповідувати свою віру в Христа.

Константинополь

Імператор Костянтин, відмовившись од язичництва, заснував нову християнську столицю на берегах Босфору і запросив християнських єпископів урочисто освятити її, назвавши Константинополем. Костянтин був глибоко переконаний, що тільки християнська релігія зможе об'єднати величезну різнорідну Римську імперію. Тому він всіляко підтримував Церкву, повертав із заслання сповідників-християн, будував храми, піклувався про духовенство.

Перший Вселенський Собор

Мирне співіснування християнської Церкви було порушено внутрішньою незлагодою і розбратом від єресей, що з'явилися у ній. Але особливо згубною для Церкви виявилася єресь Арія, що виникла на Сході, творець якої насмілився відкинути Божественну сутність Сина Божого і навчати про тварність Ісуса Христа.

За наказом імператора, був скликаний у 325 році Перший Вселенський Собор у місті Нікеї, на якому були присутні 318 єпископів, серед яких були не тільки єпископи-сповідники в період гонінь, але і єпископи, котрі, в подальшому, стали одними з найбільш шанованих святих на Русі — святителі Миколай Мирлікійський і Спиридон Триміфунтський.

Імператор брав активну участь у засіданнях Собору, намагаючись зберегти в чистоті християнську віру. Зрештою, єресь Арія була засуджена, і для підтвердження цього було складено Символ віри, в який був внесений термін "Єдиносущний Отцю", що назавжди закріпив у свідомості православних християн істину про божественність Ісуса Христа, Який прийняв людську природу для спокутування гріхів усього людського роду.

Пошуки Хреста Господнього

У той час цариця Єлена, яка була християнкою, у віці близько 80 років вирушає в подорож до Єрусалиму для пошуку Хреста Господнього. Сократ Схоластик пише, що це вона зробила після того, як отримала вказівку уві сні. Отримавши підтримку в своєму починанні від Костянтина, Єлена вирушила в паломництво:

«...Божественний Костянтин відправив зі скарбами блаженну Єлену для відшукання животворящого Хреста Господнього. Єрусалимський Патріарх, Макарій, зустрів царицю з належною честю і разом з нею відшукував бажане Животворяще Древо, перебуваючи в тиші, старанних молитвах і пості» («Хронограф» Феофана).

Промислом Божим, Животворящий Хрест був, чудесним чином, знайдений у 326 році. Перебуваючи в Палестині, свята цариця багато зробила на користь Церкви. Вона наказала звільнити всі місця, пов'язані з земним життям Господа і Його Пречистої Матері, від слідів язичництва, повеліла спорудити в цих пам'ятних місцях християнські храми. Над печерою Гробу Господнього сам імператор Костянтин повелів спорудити чудовий храм в ім'я Воскресіння Христового.

У ході розкопок свята цариця Єлена знайшла не тільки Хрест, а й чотири цвяхи і титло INRI.

Згідно Сократові Схоластику, імператриця Єлена розділила Животворящий Хрест на дві частини: одну помістила в срібне сховище і залишила в Єрусалимі «як пам'ятник для наступних істориків», а другу відправила своєму синові Костянтину, який помістив її у свою статую, встановлену на колоні в центрі Константинової площі.

На зворотному шляху з Єрусалиму Єлена заснувала ряд монастирів, де залишала частки знайдених нею реліквій.

Після повернення, цариця Єлена прожила ще кілька років і мирно спочила в Константинополі (приблизно в 330 році).

Святий Костянтин активно продовжував брати участь у церковних справах, в освіті та поширенні віри. Свій земний шлях він закінчив 21 травня (3 червня за новим стилем) 337 року, після того, як прийняв святе Хрещення, до якого готувався все життя.

Святий Костянтин був похований у церкві святих Апостолів, у заздалегідь приготованій ним гробниці.

Молитва святим рівноапостольним Костянтину та Єлені

О предивнии и всехвальнии царие, святии равноапостольнии Константине и Елено! К вам, теплым заступником, возносим наши недостойныя молитвы, яко велие имате дерзновение ко Господу. Испросите у Него мир Церкви и всему миру благоденствие, начальником мудрость, пастырем попечение о пастве, пасомым смирение, старцем желанное упокоение, мужем крепость, женам благолепие, девственником чистоту, детям послушание, младенцем христианское воспитание, больным исцеление, враждующим примирение, обидимым терпение, обидящим страх Божий. Приходящим в храм сей и молящимся в нем святое благословение и всем вся по коегождо прошению полезная, да хвалим и поем Благодетеля всех Бога, в Троице славимаго, Отца, и Сына, и Святаго Духа, ныне и присно и во веки веков. Аминь.



Джерела:

1. http://days.pravoslavie.ru/Life/life6679.htm

2. http://www.patriarchia.ru/db/text/912224.html

3. http://days.pravoslavie.ru/Life/life6679.htm

4. ru.wikipedia.org

5. ru.wikipedia.org

6. ru.wikipedia.org

7. http://azbyka.ru/days/sv-konstantin-velikij-imperator

8. http://days.pravoslavie.ru/Life/life1116.htm

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи стане пожежа в Нотр-Дам причиною повернення людей до віри?
так, багато переосмислять ставлення до християнства
24%
ні, втрата святині не повертає віру
51%
це звичайна пожежа, яка ні на що не впливає
25%
Усього опитано: 80

Архів

Система Orphus