Жінка звертається до священика на сповіді:

Батюшка, після мене до вас підійде мій син. Він п'є, курить, лається матом, блудить.

А навіщо ви за нього все розповідаєте?

Так він же нічого цього не скаже!

Ви, напевно, помітили, батечку, що я не ходжу в церкву?

Так, я це помітив, і жалкую.

А не ходжу я в церкву тому, що туди ходить багато лицемірів. 

Нехай це вас не бентежить. У нашій церкві завжди знайдеться містечко ще для одного.

Батюшку запитали:

- Що ви робите, коли у вас ламається машина?

- Ну, я виходжу, покладаю руки на багажник і ... штовхаю!

Засуха. До батюшки прийшли селяни, просять, щоб він помолився про дощ.

- Ні, не зможу, дощ не піде, тому що немає у вас віри в Господа.

- Чому ні?

- Тому що, якби ви дійсно вірили, то прийшли б з парасольками!

– Чого це у нас у місті бруд всюди? 

– Так розверзлися хляби небесні! 

– Мабуть, поцупили гроші? 

– Від лукавого ці підозри. 

– А кажуть, поцупили! 

– То вовки в овечій шкурі говорять. 

– Але є доказ! 

– Отче! Прости їм, бо не знають, що роблять. Усяка душа нехай буде покірна вищій владі, бо немає влади не від Бога. 

– Так, а що з брудом робити будете? 

– Треба випити цю чашу до дна. 

– Коли бруду-то не буде? 

– Усьому свій час: час розкидати камені й час збирати. 

– А конкретніше? 

– Таємниця ця велика є! 

Кілька афонських старців вирішили зібратися і поділитися духовним досвідом. Посиділи, подивилися один на одного – і розійшлися. І отримали велику духовну користь, тому що ніхто з них не вважав себе гідним почати повчати інших.

– Ніяких крил, вмираємо – і все, – говорила гусінь-атеїстка.

– Батюшко, можна чи не можна?

Принциповий батюшка: не можна!

Ввічливий: а чому б не зробити так-то, це ж вже можна?

Освічений: не можна згідно з такими-то канонами, крім як за таких-то умов.

Прогресивний: взагалі-то не можна, але мабуть, що і можна.

Практичний: тільки потім обов'язково покайтеся на сповіді.

Євангеліє: та не в цьому ж річ...

Ангели-охоронці не білі. Вони – сиві…

Помер чоловік і потрапив на Суд. Довго дивився на нього Творець із подивом і задумливо мовчав. Не витримав чоловік і запитав:

Господи, що з долею моєю? Чому ти мовчиш? Адже я заслужив Царство Небесне.
Я страждав, з гідністю заявив чоловік.

А з яких це пір, здивувався Творець, страждання стали вважатися заслугою?

Я носив волосяницю і вервиці, вперто нахмурився чоловік. Їв висівки й сухий горох, не пив нічого, крім води, не торкався до жінок. Я виснажував своє тіло постом і молитвами…

Ну і що? – помітив Бог. Я розумію, що ти страждав але за що саме ти страждав?

Во славу твою, не роздумуючи, відповів чоловік.

Гарна ж у мене виходить слава! усміхнувся сумно Творець. Я, значить, морю людей голодом, змушую носити всяке дрантя і позбавляю радощів любові?

 Творець все так само задумливо дивився на людину.

Так що з моєю долею? нагадала про себе людина.

Страждав, кажеш, тихо промовив Творець. – Як тобі пояснити, щоб зрозумів… ось, наприклад, тесля, що був перед тобою. Він все життя будував будинки для людей, в спеку і холод, і голодував часом, і часто потрапляв собі по пальцях, через це і страждав. Але він все-таки будував будинки. І потім отримував свою чесно зароблену плату. А ти, виходить, все життя тільки й робив, що довбав собі молотком по пальцях.Творець на мить замовк…

А де ж будинок?

Опитування

Як Церкві реагувати на протести в Білорусі?
закликати до миру і засудити провокування конфліктів
58%
підтримати протести і закликати до зміни влади
4%
ніяк, Церква повинна бути поза політикою
38%
Усього опитано: 24

Архів

Система Orphus