Авва Даниїл славився своєю м'якістю і милосердям до грішників. Одного разу, прийшовши до хворого вислухати сповідь, він побачив, що той вагається.

– Я не наполягаю, щоб ти сповідався, – сказав старець. – Я не хочу, щоб під впливом страху ти прийняв поспішне рішення. Засинай спокійно, і якщо завтра вранці прокинешся, поклич мене.

Авва Филимон виявив одного разу, дивлячись на хлопчаків, які весело грали на сільській площі, що досить недалеко ще просунувся по шляху досконалості. Він запитав їх:

– У що ви граєте?

– Ми граємо, хто більше за всіх збреше.

– Ох, – сказав старець, – в мій час не грали в такі ігри!

– Молодець, отче, ти виграв! – закричали враз хлопці.

Коментар на християнському форумі: «Я від усіх гріхів звільнився, окрім улюблених…»

Якийсь мудрець віку цього відвідав одного разу авву Зенона.

– Отче, – запитав він, – чи можеш ти сказати мені, що таке філософ?

– Філософ – це сліпець, який шукає в темній кімнаті чорну кішку, коли її там немає, – відповідав старець.

– А хто ж тоді богослов?

– Богослов – це те ж саме, але іноді він знаходить кішку...

Батюшка одного разу зарапортувався і почав під час вінчання читати чинопослідування Хрещення. Схаменувся тільки тоді, коли, повернувшись до нареченого, запитав у нього (мабуть, по відношенню до нареченої): «Чи відрікаєшся від сатани?»

Один молодий чернець запитав у старця:

– Отче, чи повинен я тепер повністю відректися від світу?

– Не турбуйся, – відповідав старець, – якщо твоє життя дійсно буде християнським, світ негайно сам від тебе відречеться.

Один мудрець віку цього прийшов до старця. Побачивши, що у того немає нічого, крім Біблії, він подарував йому свій власний біблійний коментар. Через рік він знову прийшов до старця і запитав:

– Отче, чи допомогла тобі моя книга краще розуміти Біблію?

– Навпаки, – відповідав старець, – мені довелося звертатися до Біблії, щоб розуміти твою книгу.

Оголошення в церковній книжковій крамниці: «Вчора в нашому магазині була вкрадена книга "Як жити по-християнськи". Сподіваємося, книгу скоро повернуть».

Помер один архімандрит. У його келії під ліжком знайшли валізу, де було акуратно складено приготоване на випадок хіротонії архієрейське облачення. А зверху на всьому лежала каліграфічним почерком переписана промова, яку покійний мав намір виголосити при нареченні його єпископом.

Перші слова були такі: «Зовсім не очікував...»

В одній благочестивій сім'ї з'явився пернатий друг – папужка. Особливо його ніхто не вчив розмовляти, але пташка виявилася тямущою і балакучою, сама навчилася повторювати слова й цілі фрази.

Одного разу на якесь сімейне свято завітали гості. Бабуся метушилася на кухні, а діти, щоб розважити гостей, показували їм забавного папужку.

Випадково дверцята клітки відчинилися, папуга вилетів і став бігати по квартирі. Хазяйський кіт, що до цього ховався в затишному містечку, кинувся за ним. Рятуючись від переслідування і вже втомившись махати крилами, папуга примостився на карниз біля самої стелі. Кіт, не будучи дурнем, миттю спритно видерся по шторах до самого верху. Гості завмерли. Ще мить – і котяра схопить бідолаху!

Але раптом птах голосно й чітко вимовив із характерною бабусиною інтонацією: «Господи, помилуй! Господи, помилуй!»

Від такої несподіванки кіт одразу гепнувся на підлогу, ймовірно, гадаючи: «Бабуся?! На шторах?!»

А папуга, перебираючи лапками по карнизу, вимовив, немов видихнув: «Слава Богу!»

Німа сцена. І – загальне полегшення.

От воістину: «Всяке дихання нехай хвалить Господа!»

Опитування

Як ви збираєтеся проводити Успенський піст?
повністю за статутом
85%
в їжі себе не обмежую, головне - нікого не засуджувати
15%
Бог в душі, дотримуватися постів необов'язково
0%
Усього опитано: 20

Архів

Система Orphus