Молодий чоловік, який нещодавно поступив в монастир, побачив якось настоятеля, який, схилившись на порозі келії, чистив свої черевики.
– Отче, – здивувався він, – ти сам чистиш свої черевики?
– Відтоді як я настоятель, я не можу чистити чужі, – відповідав той.

– Батюшка, мій сусід по парті наді мною сміється, щипається прямо на уроці.

– А ти від нього пересядь. Але з великою любов'ю.

– Отче, ось я пересів, а він все одно на перервах дражниться.

– А ти йому відповідай твердо, різко, можна навіть грубо. Але з великою любов'ю.

– Батюшка, я йому відповів, а він знову. І б'ється.

– А ти розмахнися і як слід дай! Але з великою любов'ю.

Новий священик запитує парафіянку, як їй подобаються його проповіді. 
- Дивовижно! Можна сказати, ми про гріх нічого не знали, поки ви до нас не приїхали.

Будні православного молодіжного клубу:

– Хлопці, чий Новий Заповіт на столі залишився?!

– Як чий?!! Господа нашого Ісуса Христа!

Молодий монах прийшов за порадою до авви Мойсея. 

– Отче, – сказав він, – я розумію, як можна згрішити зором, слухом, смаком або дотиком. Але як можна згрішити нюхом? 

– Якщо пхати ніс в чужі справи, – відповідав старець.

Приходить священик в будинок на освячення. До стіни кімнати прибита підкова. 

Священик запитує у господині: «Це що?» 

Господиня: «Пам'ять від чоловіка». 

Священик: «Чоловік конем був?» 

Господиня: «Ви що? Ні!» 

Священик: «Знімайте!»

- Батюшка, кому ставити свічку, якщо я народилась в рік змії?
- Георгію Побідоносцю

Лунає дзвінок келейнику намісника:

– Здрастуйте! Намісника можна?

– Його немає.

– Дайте, будь ласка, його телефон.

Келейник:

– А ви людина віруюча?

– Так.

– Прочитайте «Отче наш».

Людина читає.

– Гаразд, а тепер прочитайте «Символ віри».

Той, хто телефонує, читає.

– Ось вам телефон, а якщо намісник прийде, що передати, хто дзвонив?

Відповідь в трубці:

– Єпископ Амвросій.

Після служби жінка підходить до священика:

- Спасибі Вам, отче, Ви сьогодні сказали таку чудову проповідь. Там все прямо про моїх сусідів!

Один батюшка вночі через кладовище йшов. Йде, і стало йому раптом страшно. А тут чує – за ним якісь кроки. Він прискорює крок – і кроки теж, він ще швидше – і кроки за ним. Не витримав батюшка – побіг, а кроки за ним все ближче і ближче, тупіт такий. Раптом хтось хапає його за рясу. Він повертається – ні живий, ні мертвий від жаху. І тут йому голос жіночий з темряви: «Батюшка, благословіть!»

Опитування

Чи потрібне в школі викладання основ Християнства?
так, знання про Бога і Церкву діти повинні отримувати в школі
67%
ні, це профанація, про це повинні говорити священики
20%
це викличе тільки сварки у батьків
13%
Усього опитано: 30

Архів

Система Orphus