Молодий монах прийшов за порадою до авви Мойсея. 

– Отче, – сказав він, – я розумію, як можна згрішити зором, слухом, смаком або дотиком. Але як можна згрішити нюхом? 

– Якщо пхати ніс в чужі справи, – відповідав старець.

Приходить священик в будинок на освячення. До стіни кімнати прибита підкова. 

Священик запитує у господині: «Це що?» 

Господиня: «Пам'ять від чоловіка». 

Священик: «Чоловік конем був?» 

Господиня: «Ви що? Ні!» 

Священик: «Знімайте!»

- Батюшка, кому ставити свічку, якщо я народилась в рік змії?
- Георгію Побідоносцю

Лунає дзвінок келейнику намісника:

– Здрастуйте! Намісника можна?

– Його немає.

– Дайте, будь ласка, його телефон.

Келейник:

– А ви людина віруюча?

– Так.

– Прочитайте «Отче наш».

Людина читає.

– Гаразд, а тепер прочитайте «Символ віри».

Той, хто телефонує, читає.

– Ось вам телефон, а якщо намісник прийде, що передати, хто дзвонив?

Відповідь в трубці:

– Єпископ Амвросій.

Після служби жінка підходить до священика:

- Спасибі Вам, отче, Ви сьогодні сказали таку чудову проповідь. Там все прямо про моїх сусідів!

Один батюшка вночі через кладовище йшов. Йде, і стало йому раптом страшно. А тут чує – за ним якісь кроки. Він прискорює крок – і кроки теж, він ще швидше – і кроки за ним. Не витримав батюшка – побіг, а кроки за ним все ближче і ближче, тупіт такий. Раптом хтось хапає його за рясу. Він повертається – ні живий, ні мертвий від жаху. І тут йому голос жіночий з темряви: «Батюшка, благословіть!»

 

Молитва православної дівчини: Не для себе прошу, Господи, пошли моїй мамі дуже гарного зятя…
 

 

 

 

Підходить жінка до свічкової крамниці в храмі і запитує, показуючи на папірці, на яких пишуть записки:

– А навіщо вони? На них можна якесь побажання написати?

Настоятель: Так, побажання спасіння і Царства Небесного.

Монастирські будні.
У воротарню дзвонять всі, кому не лінь. Ось знову дзвінок. Літній чернець-воротар, з небажанням відірвавшись від книжки, перехрестивши телефон про всяк випадок, прикладає трубку до вуха:
– Алло, слухаю...
– У вас постригтися можна?
– Можна.
– А сьогодні можна?
– Ні, сьогодні не можна.
– А коли можна?
– Роки через три, якщо благословлять...
– Це... перукарня?
– Ні, це монастир.
– Монастир... який монастир?!
– Валаамский!
Короткі гудки в трубці...

Купила собі кошеня-сфінкса. Щоразу, коли бабуся приходить в гості, починає часто хреститися, примовляючи «Свят, Свят», поглядаючи на кошеня. Прийшовши в черговий раз, простягає в'язаний комбінезончик зі словами: «На! На страховисько своє одягни, все-таки дитина, хоч і бісівська, мерзне, шкода ж».

Опитування

Як ставитися до слів патр. Варфоломія, що українці чекали Томосу 700 років?
ми чекали навіть більше – 1 000 років
0%
ми ніколи нічого від Фанара не ждали
63%
тоді і давати треба було 700 років тому
13%
не розумію, звідки взагалі ця арифметика
24%
Усього опитано: 8

Архів

Система Orphus