Монастирські будні.
У воротарню дзвонять всі, кому не лінь. Ось знову дзвінок. Літній чернець-воротар, з небажанням відірвавшись від книжки, перехрестивши телефон про всяк випадок, прикладає трубку до вуха:
– Алло, слухаю...
– У вас постригтися можна?
– Можна.
– А сьогодні можна?
– Ні, сьогодні не можна.
– А коли можна?
– Роки через три, якщо благословлять...
– Це... перукарня?
– Ні, це монастир.
– Монастир... який монастир?!
– Валаамский!
Короткі гудки в трубці...

Купила собі кошеня-сфінкса. Щоразу, коли бабуся приходить в гості, починає часто хреститися, примовляючи «Свят, Свят», поглядаючи на кошеня. Прийшовши в черговий раз, простягає в'язаний комбінезончик зі словами: «На! На страховисько своє одягни, все-таки дитина, хоч і бісівська, мерзне, шкода ж».

З листа до Бога третьокласниці: «У різних книгах Тебе описують по-різному. Де б дістати Твою світлину, хоч допотопну?»

Проповедник закончил свое поучение ризывом:

– Братья и сестры! Кто хочет попасть в рай, встаньте!

Все встали, кроме одного.

– Ну и ну! – воскликнул священник. – А вы что, не хотите попасть в рай?

– Хочу, но не в данный момент.

- А Вы верите в жизнь после смерти?

- Доктор, мне очень не нравится начало нашего разговора.

На сповіді:

– Грішний?

– Грішний, отче. Лінь долає.

– Боротися треба з лінню.

– Так лінь боротися, батюшка!

Оголошення при вході в храм:

«Господь спілкується з Вами різними способами, але абсолютно точно Він ніколи не подзвонить Вам по телефону, тому марно тримати його ввімкненим у храмі».

Закінчивши службу, священик оголосив: «Наступної неділі я буду розмовляти з вами на тему брехні. Щоб вам було легше зрозуміти, про що піде мова, прочитайте перед цим вдома 17-ту главу Євангелія від Марка».

Наступної неділі священик перед початком своєї проповіді оголосив: «Прошу тих, хто прочитав 17-ту главу, підняти руки». Майже всі присутні підняли.

«Ось саме з вами я і хотів поговорити про брехню, – сказав священик. – В Євангелії від Марка немає 17-ї глави».

– Тату, а чим гордість відрізняється від гордині?

– Гордість – це усвідомлення того, що зробив для людей все, що міг. А гординя – це ілюзія, що можеш зробити все, що не можуть ці людиська.

Священик вечеряв в одній благочестивій родині. Після вечері, коли він пішов, дружина сказала чоловікові:

– Я думаю, що він вкрав нашу ложку!

Це турбувало її цілий рік. Через рік священик знову приїхав на вечерю в цю сім'ю, дружина не витримала і запитала священика:

– Ви вкрали нашу ложку?

Священик відповів:

– Ні, я поклав її у вашу Біблію.

Система Orphus