- Батюшка, в нашому районі заборонили всі йордані, скажіть, як ще можна очиститися?
- Тілом - в лазні, душею - в храмі.
В монастирську крамницю заходить молода дівчина.
Оглядає ікони і питає:
- Батюшка, у вас все ікони святі?
- Всі, - відповідає отець Іустин.
- Мені потрібна ікона богині краси.
- Та ось же вона! І простягає дівчині ікону.
Та дивиться на неї, радісно каже:
- Ой, яка гарненька! Розплачується і йде.
- Отець Іустин, яку ікону ви їй дали?
- Яка їй потрібна, таку і дав. «Додавання розуму» називається.
При цьому радісні очі отця Іустина випромінювали любов і доброту.
Священик домовляється з регентом, як будуть читати акафіст Всім святим: «Значить, я все читаю, а ви тільки - Радійте».
Любіть своїх ворогів, вони ваші найвідданіші фанати.
У сільській церкві, в результаті помилки, вінчання і похорон припали на один час.
Що робити, отець? - запитали у батюшки.
- Я думаю, треба починати зі шлюбу. Менше шансів, що передумає небіжчик.
Найкоротша сповідь:
- Отець, у мене 5 і 9 ...
- Ну, тоді 50 і 90.
Сьогодні в церковній лавці незнайома тітонька довго і уважно перебирала іконки:
- А що це у вас ніяк не знайду цього ...
- Кого?
- Ну, бичка.
- Якого бичка?
- Так адже рік бика! Сказали, краще в церкві брати, щоб освячений.
Як жахливо виглядають наші гріхи, коли їх робить хтось інший.
Після літургії одна бабуся трошки забарилася, не встигла прикластися до хреста, підходить до батюшки зі словами: «Батюшка, приклади мене до хреста, я не встигла ...».
Ніщо так не зневірює, як усвідомлення того, що зневіра - це гріх.
