З підслуханого. Двоє. Лука, 7 років, син священика і Макар, 6 років, син диякона.
Лука:
- Ну що? Поговоримо про святе, про наше, про православне?
Макар:
- Поговоримо.
Лука:
- Ну, розкажи мені свої гріхи, вони ж у тебе є?
Макар:
- Є, тільки вони непомітні ..
Лука:
- Це як?
Макар:
- Ну, це коли я їх роблю, я їх не помічаю ...
- Тобі потрібно приєднатися до армії Господа.
- Так адже я і так вже перебуваю в армії Господа.
- Чому ж тоді я бачу тебе в церкві тільки на Пасху і на Різдво?
- Справа в тому, що я на секретній службі ...
Жінка протискується через прихожан, що стоять в очікуванні сповіді: «Пропустіть мене без черги, у мене всього два гріха!»
Одного разу одне осля повернулося додому дуже радісне, щасливе й горде. Мати запитала його, чому він такий щасливий, що сталося?
– Матінко, мене доручили якомусь Ісусу, і коли ми увійшли в Єрусалим, натовпи народу говорили мені, вигукуючи: «Хвала, хвала, благословенний прийдешній в ім'я Господа, Хвала Господу на небесах!». І вони встеляли своїм одягом і гілками дорогу переді мною!
Тоді мати сказала йому:
– Повернись в місто, але цього разу один.
Наступного дня ослик відправився в місто один і коли він повернувся додому, він був дуже сумний.
– Мамо, цього не може бути! Мене ніхто не помітив, а коли звернули на мене увагу, просто вигнали з міста!
Його мати подивилася на нього і сказала:
– Синку, без Господа – ти всього лиш осел.
- Дивись: мені квиток щасливий попався!
- Треба його з'їсти!
- Ну додому приїду зі Святою водою і з'їм!
Стоїмо в черзі на сповідь. До священика підходить стара-престара і глуха-преглуха бабуся. Говорить дуже голосно, думаючи, що тихо. Священик, підлаштовуючись під неї, починає говорити голосно, так що сповідь чути половині парафіян. Тому ми не підслуховували, ми просто почули:
– Сповідайся, матінко!
– Ой, отче, грішна!
– Чим грішна, матінко?
– Ой, отче, всім грішна!
– Так всім – це чим?
– Так всім грішна, отче!
– Ну так гріхи ж які?
– Так, отче, різні!
– Які різні?
– Так всякі!
Священик, розуміючи, що толку не буде, здається:
– Ну добре, усілякі так усілякі. Ще які?
– Так багато, отче... Всім грішна...
Усілякі гріхи бабусі все-таки відпустили.
– А хрещенська вода є у вас?
– Ось вода зі святого джерела.
– Добре, дайте. Тільки мені без газу.
Приходять чоловік із дружиною в церкву, просять щось освятити. До них батюшка вийшов, освятив.
– О, раз ми вже в церкві, можна повінчатися відразу... ну, щоб два рази не ходити?!
– А може вас заодно й відспівати, щоб кілька разів не ходили?
– Святий сину!
– Я – православний священик. Чому ж ви мене святим та ще й сином називаєте?
– Настоятель же старший за вас, я йому кажу «святий отець»
– У нас є ще третій священик, він старший за настоятеля. Він, напевно, по-вашому, «святий дід»?
Принесли дві записки: про здоров'я «всіх, хто тут» і про упокій «всіх, хто там».
