Як зберегти мир у душі, коли навколо стільки потрясінь

Преподобний Макарій Оптинський. Фото: pravchelny.ru

Ми докладаємо великих зусиль, щоб здобути внутрішній мир. Однак зберегти його хоч якийсь тривалий час важко. Важко, але можливо. І навіть у часи війни.

Давайте згадаємо свої відчуття після Причастя Святих Христових Таїн – ні з ким зовсім не хочеться сваритися, здається, що будь-які дратівливі фактори не здатні похитнути мир у душі, і в такий момент навіть сама смерть зовсім не лякає. Ось це він і є – мир у душі. Але, в міру віддалення від Чаші, ми втрачаємо цю внутрішню стійкість, а з нею і такий «теплий» і спокійний мир. Так і протистоять в нас прояви миру душевного й миру житейського. Хочеться зберегти перший, але й від останнього нікуди не сховаєшся. Що робити в такій ситуації – давайте спитаємо у преподобного Макарія Оптинського, день пам'яті якого Православна Церква святкує 20 вересня.

Преподобний Макарій аж ніяк не був систематичним богословом, передусім він був аскетом і духівником, а тому зерно його думки слід шукати в його численних листах. І ось саме тут можна бачити деякі відмінності в розумінні мирського життя.

Як монах, звісно, в світі житейському насамперед він бачить дію пристрастей. Складно з цим не погодитися, але у преподобного все ж таки присутнє чітке усвідомлення, що у мирян є низка обов'язків, не виконувати які вони просто не можуть. Вчитаємось у наступні його слова: «Поки ми служимо світу, ми не бачимо темряви пристрастей, що затьмарює наш зміст, і, перебуваючи в такому приспанні, не дбаємо про те, що, догоджаючи світові, є переступниками Божих заповідей; і ще від деяких малих виправлень уявляємо себе істинними християнами; а цим спокушаємося хибно, не займаючись вченням Спасителя нашого, Господа Ісуса Христа».

Проблема насамперед криється не в якихось діях, а в тому, яким сенсом ми самі ці дії наповнюємо.

Здається, що у наведеній цитаті є лише осуд суєтного світу та заклик бігти від нього, проте це не зовсім так. Очевидно, що преподобний Макарій застерігає нас від служіння світу і каже, що дія пристрастей потьмарює зміст. Виходить, що проблема насамперед криється не в якихось діях, а в тому, яким сенсом ми самі ці дії наповнюємо.

Візьмемо, наприклад, наші турботи про членів сім'ї, друзів і т.п.: якщо вони стають для нас самоціллю, то ми не піднімаємося над пристрастями, адже і ближньому можна пристрасно служити, але ось якщо, служачи їм, ми цим прагнемо догодити Христу (Мф. 25, 40), то й зміст наших дій змінюється. В умовах воєн, криз та інших потрясінь ці настанови набувають особливого значення. З одного боку, навколишні катаклізми посилюють дію пристрастей у вигляді емоцій, що захльостують, озлобленості, дуже загостреного почуття справедливості аж до ненависті тощо. Але з іншого – з'являється можливість дійсно проявити себе саме по-християнськи. Якщо добре осмикнути себе і спрямувати сили на нехай не найприємнішу, тривалу працю в складних умовах, то й внутрішній мир ми не втратимо. Справді, багато залежить від змісту, від сенсу.

В умовах воєн, криз та інших потрясінь настанови Оптинського старця Макарія набувають особливого значення.

Якщо нам потрібні конкретні практичні поради, то і їх можна знайти у наведеній короткій настанові преподобного Макарія. Він чітко говорить, що якщо ми хочемо бути справжніми християнами, то маємо займатися вченням нашого Спасителя.

Згадаймо, скільки часу ми витрачаємо на читання новин і скільки – на читання Святого Письма, святоотцівської та просто духовної літератури? Я чудово розумію, що нам хочеться знати, що відбувається на фронті, в країні тощо. Але якби кількість витраченого часу на, скажімо, Євангеліє перевищувала аналогічний показник щодо новин, то й питань не було б. Той, хто регулярно читає Священне Писання, знає, наскільки благотворно воно впливає на душу. Якщо через слова молитви ми говоримо з Богом, то через слова Біблії Він говорить з нами. У такому випадку ефект подібний до участі в таїнствах – в душі настає мир, який не здатні похитнути жодні потрясіння. «Багато хто п'є гірку чашу скорбот, будучи обложені важкими кайданами і свинцевим ярмом суєти», – пише преподобний Макарій. Ми всі відчуваємо це ярмо, але й позбутися його тяжкості можливо тільки з Богом, тільки якщо частина затрачуваних нами зусиль буде спрямована не назовні, а й усередину, в серце, де кожен здатен знайти Царство Небесне (Лк. 17, 21).

«Заради Бога, прошу, не допускайте западати іскрі немирства в серцях ваших, та не займеться сильний вогонь»

Преподобний Макарій Оптинський

У наведених міркуваннях є ще один аспект. Якщо в даний момент життя ми зовсім не можемо без новин і розмов, ми все одно повинні пам'ятати, що це джерело пристрастей, а тому важливо фільтрувати те, до чого торкається наш розум. «Заради Бога, прошу, не допускайте западати іскрі немирства в серцях ваших, та не займеться сильний вогонь», – покликає преподобний Макарій. Очевидно, якщо ми помічаємо, що те чи інше джерело інформації збуджує нас, провокує внутрішнє обурення, ворожнечу та ненависть, то варто піти від нього. Хай там як, але в цьому світі все тимчасово, тоді як душа безсмертна і її треба берегти для вічності.

Звісно, що настанови преподобного Макарія не обмежуються викладеними думками, але навіть із таких коротких висловів можна багато чого винести для себе. Коли є можливість, варто читати листи таких людей, як преподобний Макарій Оптинський, – в них, перш за все, видно людину, зі своїми думками, почуттями, а головне – досвідом, який можна перейняти й нам, незважаючи на часову відстань між нашими життями та епохами.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Система Orphus