Життя УПЦ за кордоном: «Там ти не просто поруч із парафією, ви одне ціле»

Богослужіння громади УПЦ у Брюсселі. Фото: СПЖ

Священник Димитрій Попеску розповідає про життя перших парафій УПЦ у Брюсселі, що з'явилися після початку війни.

Після 24 лютого, рятуючись від жахів війни, Україну залишили мільйони українців. Переважна частина – мешканці центру та Південного Сходу країни, районів, де зосереджена більша частина храмів УПЦ, де безліч її парафіян. Майже всі вони поїхали до Західної Європи.

У чужій країні, коли чоловіки та батьки воюють на фронті, вірянам особливо важлива можливість відвідувати богослужіння, причащатися святих Христових Таїн. У митрополію УПЦ вже з березня стали у великій кількості надходити прохання відкрити парафії у тій чи іншій країні. Сьогодні ми розповімо про життя наших громад у маленькій Бельгії, де знайшли притулок близько 50 000 українців. Зараз там працюють дві парафії Української Православної Церкви і незабаром має відкритися третя. Першу Божественну літургію відправили у столиці країни Брюсселі 10 липня 2022 року. Настоятель парафії – протоієрей Димитрій Попеску.

Настоятель громади Усіх преподобних Києво-Печерських у Брюсселі о. Димитрій Попеску. Фото: СПЖ

 

– Отче Димитрію, як вийшло, що ви опинились у Брюсселі? І чиєю ініціативою стало відкриття парафії – митрополії чи самих вірян?

– Священники, як військові – як благословлять, так і робимо. Мене їхати до Брюсселя благословив митрополит Чернівецький та Буковинський Мелетій, голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ. А рішення про відкриття парафії на честь Усіх преподобних Києво-Печерських ухвалив Блаженніший Онуфрій. Він, як люблячий батько, переживає за свою паству, за кожну овечку стада Христового. Вже тут, у Бельгії, багато парафіян мені розповідали, як хотіли мати свій храм, як писали листи до Києва.

Люди перебувають далеко від свого будинку, рідних місць. І Предстоятель, і ми, прості священники, бажаємощоб у храмі вони відчували себе, як на батьківщині.

– Зверталася до Києва якась група людей, але ж у Бельгії вже десятки тисяч українців. Як люди у Брюсселі дізналися про появу громади? Скільки прийшло на першу службу?

– Такі новини розлітаються дуже швидко, ми живемо в епоху мобільних телефонів. Групи, соцмережі, особисте спілкування тощо. Першу нашу службу відвідали майже 300 осіб. Храм був заповнений. І так донині. На недільних службах моляться 250-300 осіб, а якщо церковне свято припадає на робочий день, то 100-150. Люди з радістю збираються і моляться рідною церковнослов'янською мовою, навколішки просять Господа про мир в Україні, про дарування мудрості та сили воїнам на захист країни.

– Одна з головних проблем нової громади – знайти храм для богослужінь. Де служите?

– Служимо у приміщенні колишнього католицького храму святого Павла. Він хоч і виглядає середньовічним, насправді порівняно новий – збудований у 1952 році. Вже сім років цей храм належить Румунській Православній Церкві. І румунські брати дозволили відправляти тут богослужіння і нашій громаді.

– Хто вам допомагає за богослужінням: співає, читає, прислуговує у вівтарі?

– Ще за кілька днів до першої літургії співати не було кому. Але тут дзвінок із невідомого номера – одна дівчина вирішила дізнатися, чи відбудеться богослужіння. Я й спитав її – чи не співає вона випадково. Вона відповіла, що співає, і має ще співаків. І тепер у нас такий хор, що парафіяни кажуть: «Співають, як ангели». Бог улаштував.

У вівтарі теж є кому допомагати. Адже з України виїхало дуже багато дітей. Хлопчики на літургії по черзі виносять свічки, розпалюють вугілля для кадила, допомагають при звершенні треб. 

Паламарі громади. Фото: СПЖ

– В УПЦ практично немає досвіду служіння на чужині. Як відрізняються функції священника вдома та за кордоном? Чи спілкуєтеся Ви з людьми поза богослужіннями?

– Для нас, священників, немає великої різниці: здійснювати богослужіння в Україні чи іншій країні – в Церкві служіння однакове. Якщо Блаженніший Онуфрій благословить служити на іншому краю землі, то будемо служити. Відмінності в іншому, в тому, що поза стінами храму. Наприклад, коли виходиш на вулицю, незвично чути, що всі навколо говорять чужою мовою.

Але треба віддати належне бельгійцям, вони добрі та відкриті люди. Я ходжу Брюсселем у підряснику і при цьому не відчуваю до себе ніякого «неоднозначного ставлення», навпаки, бачу повагу. Скажу більше, корінні бельгійці поступово приходять до нас на служби. Не самі, звісно. Наводять українці, котрі приїхали сюди ще до війни, наша діаспора. Адже вони теж стають членами нашої громади.

В цілому ж можу сказати, що зв'язок священника з громадою за кордоном стає набагато тіснішим. У Брюсселі я знову відчув, що наша Церква дуже жива, ми разом із людьми за будь-яких обставин. Знаходишся поряд з парафіянами і в хворобі, і при народженні, і коли нове житло освятити, і коли людина потребує поради або їй потрібно просто розповісти про свої тривоги та біль.

Літургія громади УПЦ у Брюсселі. Фото: СПЖ

Можу точно сказати, хто ніколи не пропускає жодного богослужіння – жінки, чиї чоловіки на фронті. Вони стоять і моляться щонеділі разом із дітьми. І я бачу, як у багатьох усю літургію блищать сльози в очах.

Але є в нас сльози радості. У багатьох наших мам у Бельгії народилися діти. Ми вже провели 12 Хрещень, наперед уже розписано чергу. Також здійснили чотири таїнства Вінчання. Як я вже казав, у нашій громаді не лише біженці, а й трудові мігранти з України, котрі приїхали сюди ще до війни.

Нещодавно у громади з'явилася ще одна адреса, за якою ми проводимо богослужіння. У колишньому католицькому монастирі благодійна організація приймає біженку з України з дітьми, а храм був порожнім. Тепер тут на богослужіння у суботу збирається парафія наша Усіх преподобних Києво-Печерських у Брюсселі.

– Якою Ви бачите громаду за півроку-рік, можливо, за кілька років?

– У нас немає далеких планів на рік, п'ять чи десять років. Ми молимося, щоб Господь благословив нашу країну та воїнів, щоб зупинилося кровопролиття. І щоб кожен з нас зміг повернутися до рідного дому, до рідного міста, до рідної землі. Але навіть коли закінчиться війна, гадаю, наша парафія залишиться.

– Чи відкриватимуться громади Української Православної Церкви в інших містах Бельгії?

– Окрім громади у столиці, у Бельгії також працює парафія УПЦ в Антверпені, де служить отець Вадим Паєвський. Триває робота з відкриття парафій в інших містах. Люди чекають, для них, що залишили своє серце в рідній Україні, молитва, як жива вода для сухої землі.

Парафія УПЦ Усіх преподобних Києво-Печерських у Брюсселі: Avenue Norbert Gilles 67, 1070, Anderlecht, богослужіння у неділю о 8:00; Hebronlaan 5 Kraainem, богослужіння у суботу о 9:30. Протоієрей Димитрій Попеску: +32-475-311-372.

Парафія УПЦ в Антверпені: Sint-Hubertusstraat 12, 2600 Antwerpen, богослужіння о 9:40. Священник Вадим Паєвський: +32-456-539-097.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Слова голови Держетнополітики про утиск прав вірян УПЦ – це:
перегляд позиції влади щодо Церкви
25%
її приватна думка
55%
важко відповісти
20%
Усього опитано: 164

Архів

Система Orphus