Святий Дух: Той, без Якого неможлива святість

Святий Дух. Мозаїка одного із порталів Берлінського собору. Фото: © imago images/epd/Norbert Neetz

З усіх Осіб Трійці про Святого Духа нам відомо найменше. Проте нам є що сказати в день його шанування.

У східній святоотецькій традиції розмова про Бога є не абстрактним філософствуванням, а самим життям, адже й християнство тут розуміється як одкровення Божественних Осіб. Такий підхід став основоположним принципом тлумачення Нового Завіту.

Якщо ми говоримо про Христа, то сила Його влади, діл та проповіді залежать від Його особистості як Бога. Тільки Бог може прилучити людину до Божественного Життя, а відповідно, й спасти її. Так само розуміється й особистість Святого Духа – Утішителя, якого Спаситель посилає від Отця. Розкривається Він не тільки в тринітарній хрещальній формулі – «Тож ідіть, навчіть усі народи, хрестячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мф. 28,19), не тільки у дарах, що подаються, – «Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами» (2 Кор. 13,13), але й в особистісній дії.

Божественна природа Третьої Особи Святої Трійці є основою спасіння людини.

У Діяннях ми багато разів бачимо, як Святий Дух звертається, наприклад, до апостола Филипа (Дії 8, 29), як Він наставляє апостола Петра (Дії 10,19; 11,12), як каже церкві Антіохії (Дії 13, 12) і як діє на апостольському Соборі в Єрусалимі: «Бо зволилось Духові Святому і нам» (Дії 15, 28). У кожному з наведених випадків Святий Дух сприймається саме як особистість, відмінна від Отця і Сина, але яка має ту саму природу. У грецькій філософії переважав безособовий ідеалізм, тоді як святі отці, особливо каппадокійці, прагнули зберегти розуміння Бога як живого і діючого.

Божественна природа Третьої Особи Святої Трійці є основою спасіння людини. Через дію Святого Духа Син Божий втілився в утробі Діви Марії, і тепер через Святого Духа Христос присутній у Своєму Тілі – Церкві, аж до Другого Пришестя. Таке розуміння ролі Святого Духа знайшло відображення не лише у святоотцівських писаннях, а й у літургійній практиці.

Молитов, звернених безпосередньо до Третьої Особи Святої Трійці, у нас не так багато, але при цьому кожне молитовне правило, практично кожне богослужіння ми починаємо зі співу «Царю Небесний…». Закликання Святого Духа обов'язково присутнє в кульмінаційних молитвослів'ях при звершенні таїнств Євхаристії, Хрещення, Соборування, під час Великого освячення води та ін.

Кожне молитовне правило, практично кожне богослужіння ми починаємо зі співу «Царю Небесний…».

У стихирах П'ятидесятниці ми бачимо відповідність між дією Утішителя та Його Божественною природою: «Все подає Дух Святий: відкриває пророцтва, ставить священників, навчає некнижних мудрости, рибалок показує богословами, збирає весь собор церковний. Єдиносущний і Співпрестольний Отцю і Сину, Утішителю, слава Тобі». Чи от, у більш знайомому тексті: «Ми бачили Світло істинне, прийняли Духа Небесного, знайшли віру істинну, Нероздільній Тройці поклоняємося, бо Вона спасла нас».

Не можна не сказати й про Символ віри, затверджений на Константинопольському Соборі 381 р., у якому чітко зазначено, що Святий Дух виходить від Отця. У цих словах отці підкреслили Божество Третьої Особи, адже створіння не виходять, але приводяться у буття через Логос. Вказівка ​​на виходження – це вказівка ​​на передвічне Божество Духа.

Ми вже зазначили, що Третя Особа відіграє надважливу роль у справі спасіння людини, фактично будучи її основою. Людині дарована свобода волі, завдяки якій вона не статична – може деградувати, але може й удосконалюватися. У справі вдосконалення Святий Дух накладає на людину «печатку» і, згідно з Божественною волею, спрямовує її сходження до Бога.

«Якщо душі бракує Духа, людина перебуває тілесною, недосконалою істотою. Вона, звісно, за своїм устроєм має образ Божий, але не отримує від Духа подоби».

Священномученик Іриней Ліонський

І тут треба виділити дуже важливий момент: людина може бути повноцінною людиною лише разом зі Святим Духом – Він не лише подавач виправдання та прощення, але, хоч би як парадоксально це звучало, вважається частиною справжньої людської природи. Про це, наприклад, говорить священномученик Іриней Ліонський, який пише, що людина складається «з тіла, взятого із землі, і душі, яка отримує Духа від Бога». Трохи далі, у знаменитій його книзі «Проти єресей», читаємо: «Якщо душі бракує Духа, людина перебуває тілесною, недосконалою істотою. Вона, звісно, за своїм устроєм має образ Божий, але не отримує від Духа подоби».

Обоження, виражене у Богоспілкуванні, створеної за образом і подобою Божою людини, є головною метою її життя. Внаслідок падіння, дії гріха та смерті воно стало неможливим. Тепер, у результаті Спокутного Подвигу Христа і за допомогою дії Святого Духа, воно стало можливим і прийде у звершений стан у майбутньому віку.

Ми чудово розуміємо, що обоження не лише вільно дарується Святим Духом, але й здобувається особистим трудом людини, трудом у співпрацюванні з Ним. Це постійний розвиток, у якому ми, якщо вже назвалися християнами, не маємо права зупинятися. Тому, пам'ятаючи про все, що зробив і робить для нас Бог, натхненні П'ятидесятницею, закликаючи на допомогу Святого Утішителя, рухаємось далі.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи об'єднаються ПЦУ та уніати?
так, і найближчим часом
38%
так, але не скоро
33%
ні
29%
Усього опитано: 188

Архів

Система Orphus